🗊 Оксигеновмісні сполуки: Спирти, Альдегіди ,Естери, Жири, Мила. Підготувала студентака 1курсу групи ОМ Ясик Дар*я

Оксигеновмісні сполуки: Спирти, Альдегіди ,Естери, Жири, Мила. Підготувала студентака 1курсу групи ОМ Ясик Дар*я

Спирти Спирти – це похідні вуглеводнів, у молекулах яких один або декілька атомів Гідрогену заміщенні гідроксильною групою – ОН. Часто спирти називають алканолами або алкоголями.

Насичені одноатомні спирти Загальна формула насичених одноатомних спиртів: R-OH, де R — вуглеводневий радикал, або CnH2n+1OH Метанол і етанол — безбарвні рідини, з характерним запахом, добре розчинні у воді. Температура плавлення метанолу — 93,3C , етанолу — 114. Температура кипіння метанолу — 65, етанолу — 78 .

Представники гомологічного ряду насичених одноатомних спиртів

Застосування спиртів Етанол застосовують для добування синтетичного каучуку, пластмас, різних органічних речовин: діетилового естеру, барвників, оцтової кислоти. Його використовують як розчинник для виготовлення парфумів, одеколонів, ліків,і т. д. Етанол у суміші з бензином можна використовувати як пальне для двигунів внутрішнього згоряння. Метанол застосовують як розчинник або сировину для одержання формальдегіду, деяких барвників, фотореактивів, фармацевтичних препаратів.

Багатоатомні спирти Багатоатомними називаються спирти, у молекулах яких два або більше атомів Гідрогену заміщені на гідроксигрупи. Двохатомні спирти (гліколі)- похідні алканів, у молекулах яких два атоми Гідрогену заміщенні на дві гідроксиильні групи. Загальна формула гліколів - СnН2n(ОН)2. Перший представник цього ряду - етан -1,2- діол (етиленгліколь). Якщо в молекулі спирту містяться три гідроксильні групи, він належить до трьохатомних спиртів. Їх ще називають гліцероли. Загальна формула гліцеролів - СnН2n-1(ОН)3. перший представник цього ряду- пропан 1,2,3-тріол (гліцерол, застаріла тривіальна назва- гліцерин). Кількість гідроксильних груп позначається на хімічній активності сполук, зокрема, з ростом їх кількості підсилюються кислотні властивості сполуки.

Гліцерол Гліцерол – густа, солодка на смак рідина без кольору, змішується з водою у будь-яких співвідношеннях ; важча за воду , розчиняється в спирті, tкип. = 290 0С. Наявність гідроксильних груп зумовлює подібність гліцерину до одноатомних спиртів, тому він вступає в реакції характерні для спиртів.  У промисловості його отримують головним чином при гідролітичному розщепленні жирів. Гліцерин випускають трьох видів — сирий, дистильований та технічно чистий. Вкосметиці дозволено застосування двох останніх. Гліцерин гігроскопічний. Завдяки властивості поглинати з повітря до 40-50 % води по відношенню до його початкової маси, він отримав широке розповсюдження в косметиці, як речовина, що швидко відбирає воду з тваринної та рослинної тканини. Він застосовується майже у всіх косметичних препаратах як пом'якшуючий засіб та є одним з основних видів сировини для виготовлення зубних паст. Він не засихає, не гіркне, замерзає при дуже низьких температурах і тому застосовується як речовина, що перешкоджає висиханню та замерзанню косметичних виробів.

Гліцерин використовується в парфумерії та фармації як зм'якшувальний засіб або основа мазей, добавка до масла, у харчовій промисловості — як добавка до напоїв. Спиртовий розчин тринітрогліцерину має судинорозширювальну дію й у вигляді ліків використовується при серцевих захворюваннях. Гліцерин, його олігомери і полімери запропоновані в якості засобів, які зберігають свіжість харчових продуктів. Гліцерин використовується в парфумерії та фармації як зм'якшувальний засіб або основа мазей, добавка до масла, у харчовій промисловості — як добавка до напоїв. Спиртовий розчин тринітрогліцерину має судинорозширювальну дію й у вигляді ліків використовується при серцевих захворюваннях. Гліцерин, його олігомери і полімери запропоновані в якості засобів, які зберігають свіжість харчових продуктів. У шкіряному виробництві та текстильній промисловості — для обробки пряжі і шкіри з метою їх пом'якшення та надання еластичності. Гліцерин застосовується в тютюновій промисловості, при виробництві поліуретанів, гуми, барвників, чорнил і паст,  емульгаторів, фотографічних і інших матеріалів. З гліцерину добувають вибухову речовину тринітрогліцерин, що використовується для виготовлення динаміту. Гліцерин в якості кормової добавки підвищує надої молока.

Фенол Застосування: Фенол було вперше виділено з кам'яновугільної смоли в першій половині XIX століття. Його застосування тісно пов'язане з розвитком синтетичної органічної хімії. Фенол є вихідною речовиною для виробництва барвників, лікувальних препаратів, пластичних мас, вибухових речовин. Фенол має антисептичні властивості, які були виявлені ще у другій половині XIX століття. Вони зумовлюють використання його 5% розчину для знезаражування приміщень, хірургічних інструментів, фенол додають до деяких сортів мила, ним протравлюють деревину, щоб запобігти її гниттю. Разом з тим фенол токсична речовина, що може спричинити опіки шкіри. Оскільки фенол є продуктом коксохімічної промисловості, то вкупі з іншими промисловими викидами він потрапляє у стічні води, тим самим забруднює навколишнє середовище.

Альдегіди Альдегідами називають органічні речовини, молекули яких містять функціональну групу атомів , сполучену з вуглеводневим радикалом. Загальна формула речовин цього класу CnH2n+1COН або R–COН, у якій R – це атом Гідрогену (у випадку з мурашиним альдегідом) або вуглеводневий радикал. Порівняно зі спиртами у складі молекул альдегідів на два атоми Гідрогену менше. Це відбивається у назві «альдегіди», що походить від слів «алкоголь» і «дегідрування», тобто дегідрований алкоголь. Перший член гомологічного ряду альдегідів – метаналь, або формальдегід, або мурашиний альдегід. Він має формулу . Наступний за ним – етаналь, або ацетальдегід, або оцтовий альдегід. Його формула  За номенклатурою, що історично склалась, назви альдегідів походять від назв тих кислот, на які вони перетворюються при окисненні. Наприклад, мурашиний альдегід – від мурашиної кислоти, оцтовий альдегід – від оцтової кислоти і т. д. За систематичною номенклатурою, назви альдегідів утворюють від назв відповідних насичених вуглеводнів шляхом додавання суфікса -аль: метаналь, етаналь, пропаналь тощо.

Насичені одноосновні карбонові кислоти Карбонові кислоти - це органічні сполуки, до складу яких входять одна або декілька карбоксильних груп –СООН. Фізичні властивості насичених монокарбонових кислот Перші три члени гомологічного ряду насичених монокарбонових кислот — мурашина, оцтова, пропіонова — рухливі рідини з різким запахом, змішуються з водою у будь-яких пропорціях. Члени від 4-го до 9-го — оліїсті рідини з різким неприємним запахом1, погано розчинні у воді. Наступні члени гомологічного ряду — тверді речовини без запаху, нерозчинні у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках (етері, бензені). Кислоти мають вищі, порівняно з відповідними спиртами, температури кипіння. Це зумовлено міцними водневими зв’язками між парами молекул кислоти й утворенням стабільних асоціатів, димерів, які розпадаються лише за високої температури. Наприклад, понад 250 °С — для ацетатної кислоти.

Гомологічний ряд насичених монокарбонових кислот: Гомологічний ряд насичених монокарбонових кислот: Одноосновні карбонові кислоти (монокарбонові кислоти) — похідні алканів, у молекулах яких один атом Гідрогену заміщений на карбоксильну групу. Насичені монокарбонові кислоти утворюють гомологічний ряд, загальна формула якого СnН2n+1СООН або R-COOH, де R — алкільний замісник (або атом Гідрогену— у мурашиній кислоті).

Естери Естери - це органічні сполуки, що утворились внаслідок взаємодії карбонових кислот зі спиртами з відщепленням молекул води. Естери — це сполуки із загальною формулою R - COOR', де R і R' — вуглеводневі радикали. Назва естеру утворюється від назв кислоти та спирту, що були використані для реакції естерифікації. Спочатку називається кислота, потім — прикметник від назви спирту з додаванням слова «естер». За сучасною міжнародною номенклатурою назви естерів складають з назви вуглеводневого радикала, що відповідає спирту, і кореня латинської назви кислоти з додаванням суфікса -ат. Наприклад, H - COO - C2H5 — етилформіат (етиловий естер мурашиної кислоти). Назвіть естери: • CH3 - COO - C2H5 — етилацетат (етиловий естер оцтової кислоти); • C3H7 - COO - CH3 — метилбутират (метиловий естер бутанової кислоти); • C2H5 - COO - C3H7 — пропілпропіонат (пропіловий естер пропанової кислоти).

Естери не розчиняються у воді, добре розчиняються в спирті, етері. Більшість естерів мають приємний запах, унаслідок чого дуже багато естерів застосовують у парфумерії та харчовій промисловості як ароматизатори із фруктовими запахами. Естери не розчиняються у воді, добре розчиняються в спирті, етері. Більшість естерів мають приємний запах, унаслідок чого дуже багато естерів застосовують у парфумерії та харчовій промисловості як ароматизатори із фруктовими запахами. Окрім того, етилформіат використовують для виробництва вітаміну В1; етилацетат і бутилацетат — як розчинники естерів, целюлози, каучуків, вінілових полімерів, жирів і восків, а також як клей для деяких пластмас. Бензилбензоат використовують для боротьби з коростявими кліщами та для лікування корости.

Жири Жири – це повні естери трьохатомного спирту гліцеролу та одноосновних жирних (аліфатичних) кислот. Їх ще називають трмгліцеридами. Загальна формула (мал. зверху), де R,R’,R” – залишки насичених і ненасичених кислот. Класифікація: Прості – містять залишки однієї кислоти (R=R’=R”); Змішані – містять залишки різних кислот; За фізичними властивостями: тверді жири – містять переважно залишки пальмітинової (С15Н31СООН) та стеаринової (С17Н35СООН) кислот Рідкі жири – містять залишки олеїнової (С17Н33СООН , один подвійний зв’язок), лінолевої (С17Н31СООН, два подвійних зв'язки), ліноленової (С17Н29СООН , три подвійні зв'язки) та арадонової (С19Н31СООН, чотири подвійні зв'язки) кислот.

Біологічне значення жирів Біологічне значення жирів Біологічне значення жирів зумовлене тим, що вони є носіями таких життєво необхідних для організму речовин, як поліненасичені жирні кислоти, жиророзчинні вітаміни,фосфоліпіди, стерини.     Жири — важливий продукт харчування людини. Жири становлять головний компонент таких продуктів харчування, як вершкове масло, рослинні олії, маргарин, смалець. Багато жирів міститься у свинячому салі та у сирі.     Значення жирів у харчуванні різноманітне. Недостатнє надходження жирів у їжу негативно впливає на різні види обміну речовин, функціональний стан окремих органів і систем і, у підсумку, на працездатність і опірність організму несприятливим чинникам навколишнього середовища, у тому числі інфекційним агентам. Безпосередньо з лікарською метою на жирах готують мазі, емульсії, пасти, які сприяють поглинанню активних речовин організмом, пом'якшують і продовжують їхню дію. У промисловості Деякі жири (здебільшого рослинного походження) використовуються для виробництва мила.

Мила Мила - це поверхнево активні речовини (ПАР), які складаються з гідрофобної (вуглеводневий ланцюг) і гідрофільної (група СОО-) частин. Милом є солі вищих карбонових кислот. Як і жири, мило можна класифікувати за агрегатним станом у звичайних умовах. Так, розрізняють тверде мило (натрієві солі вищих карбонових кислот) і рідке мило (калієві солі вищих карбонових кислот). Відповідно, формула мила: С17Н35СООNа — натрій стеарат та С17Н35СООК — калій стеарат. Виробництво мила вимагає великої витрати жирів. Тим часом жири — найцінніший продукт харчування. Щоб зберегти їх, мило краще добувати з нехарчової сировини. Сьогодні такі можливості надає органічна хімія.

Властивості мила (господарське мило 72%) Властивості мила (господарське мило 72%) • Якщо змастити господарським милом дрібні подряпини, порізи і ранки, то можна значно знизити ризик інфекції і прискорити загоєння. • Щоб уникнуть появи синця чи шишки можна намазати забите місце господарським милом. • Господарське мило – чудовий противірусний засіб. Під час нежитю чи початку грипу -  змочить ватний тампон в розчині господарського мила і обробить ним носові пазухи. Це корисно і в якості профілактики. • Якщо утворився нарив треба накласти суміш з взятих в рівних частинах господарського мила, цибулі та цукру (цибулю та мило натерти на великій тертці). Робить це краще на ніч, зафіксувавши компрес пов’язкою. До ранку, мило продезінфікує рану. • При грибку на ногах, слід промити вражені місця милом, добре обробивши їх щіткою, дати висохнуть та обробити шкіру йодом. • Щоб уникнути подразнення під час гоління чи депіляції достатньо один раз після процедури намилить шкіру господарським милом. • Господарське мило є дезінфікуючим засобом для предметів особистої гігієни (гребнів, зубних щіток).