🗊 “Людська комедія” Оноре де Бальзак

“Людська комедія” Оноре де Бальзак

Людська комедія (фр. La Comédie humaine) — багатотомна колекція зв'язаних між собою творів Оноре де Бальзака, в яких відображено в найрізноманітніших аспектах французьке суспільствочасів Реставрації та  Людська комедія (фр. La Comédie humaine) — багатотомна колекція зв'язаних між собою творів Оноре де Бальзака, в яких відображено в найрізноманітніших аспектах французьке суспільствочасів Реставрації та  липневої монархії

«Людська комедія» складається з 95 завершених творів (оповідань, повістей, романів та есе) й 48 незавершених творів, деякі з яких мали тільки назви. До «Людської комедії» не належать 5 п'єс Бальзака та збірка гумористичних оповідань. Зазвичай, назва збірки вважається алюзією на«Божественну комедію» Данте. Водночас французький критик Фердинанд Брюнетьєр притримується думки, що назва збірки взята з віршів Альфреда Мюссе або Альфреда де Віньї. Бальзак прагнув досягнути розмаху Данте, однак назва вказує на те, що його твори присвячені життю людей у традиціях реалістичної літератури. Дія творів відбувається у різних місцях, водночас персонажі одних творів з'являються в інших, зв'язуючи їх між собою. Передмова до «Людської комедії» стала літературним маніфестом критичного реалізму. «Людська комедія» складається з 95 завершених творів (оповідань, повістей, романів та есе) й 48 незавершених творів, деякі з яких мали тільки назви. До «Людської комедії» не належать 5 п'єс Бальзака та збірка гумористичних оповідань. Зазвичай, назва збірки вважається алюзією на«Божественну комедію» Данте. Водночас французький критик Фердинанд Брюнетьєр притримується думки, що назва збірки взята з віршів Альфреда Мюссе або Альфреда де Віньї. Бальзак прагнув досягнути розмаху Данте, однак назва вказує на те, що його твори присвячені життю людей у традиціях реалістичної літератури. Дія творів відбувається у різних місцях, водночас персонажі одних творів з'являються в інших, зв'язуючи їх між собою. Передмова до «Людської комедії» стала літературним маніфестом критичного реалізму.

La Comédie humaine La Comédie humaine  виникла в результаті повільної еволюції. Спочатку Бальзак писав без загального плану — «Шуани» були історичним романом, «Психологія шлюбу» аналітичним твором тощо. Але у 1830 Бальзак почав групувати свої твори (Гобсек, Сарацинка) в цикл під заголовком «Сцени приватного життя»

У 1833, після публікації Ежені Гранде, у Бальзак виникла ідея другого циклу під назвою «Сцени провінційного життя». Мабуть, саме тоді у нього виникла думка повторно уводити своїх персонажів в інших романах. У 1833, після публікації Ежені Гранде, у Бальзак виникла ідея другого циклу під назвою «Сцени провінційного життя». Мабуть, саме тоді у нього виникла думка повторно уводити своїх персонажів в інших романах. Батько Горіо став першим романом, в якому така техніка була використана.

В листі до Ганської у 1834 Бальзак повідомляв, що вирішив упорядкувати свої твори по новому в три ширші групи, що дозволило б йому включити в збірку «Психологію шлюбу», а також виокремити найфантастичніші метафізичні твори, такі як «Шагренева шкіра» та «Луї Ламбер» в окрему «філософську секцію». Таким чином сформувалися розділи: В листі до Ганської у 1834 Бальзак повідомляв, що вирішив упорядкувати свої твори по новому в три ширші групи, що дозволило б йому включити в збірку «Психологію шлюбу», а також виокремити найфантастичніші метафізичні твори, такі як «Шагренева шкіра» та «Луї Ламбер» в окрему «філософську секцію». Таким чином сформувалися розділи: Дослідження моралі XIX століття, куди увійшли «Сцени ... життя»; Філософські дослідження; Аналітичні дослідження, куди увійшла «Психологія шлюбу».

Далі в своєму листі Бальзак писав, що «Дослідження моралі» зосередяться на суспільних явищах й покажуть людей різних статей, суспільних класів, віку й професій, тоді як «Філософські дослідження» вивчатимуть причини цих явищ. Нарешті, третя «аналітична» частина буде присвячена принципам, що лежать в основі цих явищ. Бальзак пояснював, що тоді як персонажі першої частини будуть типовими особистостями, персонажі другої частини повинні бути уособленими типами. Далі в своєму листі Бальзак писав, що «Дослідження моралі» зосередяться на суспільних явищах й покажуть людей різних статей, суспільних класів, віку й професій, тоді як «Філософські дослідження» вивчатимуть причини цих явищ. Нарешті, третя «аналітична» частина буде присвячена принципам, що лежать в основі цих явищ. Бальзак пояснював, що тоді як персонажі першої частини будуть типовими особистостями, персонажі другої частини повинні бути уособленими типами. До 1836 «Дослідження моралі» було поділено на шість частин: Сцени приватного життя Сцени провінційного життя Сцени паризького життя Сцени політичного життя Сцени військового життя Сцени сільського життя

Публікація «Людської комедії» в 1842 почалася з важливої передмови (avant-propos), в якій описувалися головні принципи загальної структури циклу. Публікація «Людської комедії» в 1842 почалася з важливої передмови (avant-propos), в якій описувалися головні принципи загальної структури циклу.

Бальзак не встиг завершити задумане. У 1845 він склав повний каталог циклу, куди входили вже розпочаті твори і тільки сплановані. Іноді Бальзак міняв план і переводив твір з одного розділу в інший. Хоча про Оноре де Бальзака можна сказати так, як М.Чернявський про Б.Грінченка: "Він більше працював, ніж жив», а сам письменник визначив: "Головні події мого життя - це мої твори", - він аж ніяк не був подібним до такого собі "ченця в літературі", кабінетного самітника: стежив за політичними подіями, читав і перечитував багато книжок, зустрічався з друзями, серед яких були Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне, Ференц Ліст. Бальзак не встиг завершити задумане. У 1845 він склав повний каталог циклу, куди входили вже розпочаті твори і тільки сплановані. Іноді Бальзак міняв план і переводив твір з одного розділу в інший. Хоча про Оноре де Бальзака можна сказати так, як М.Чернявський про Б.Грінченка: "Він більше працював, ніж жив», а сам письменник визначив: "Головні події мого життя - це мої твори", - він аж ніяк не був подібним до такого собі "ченця в літературі", кабінетного самітника: стежив за політичними подіями, читав і перечитував багато книжок, зустрічався з друзями, серед яких були Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне, Ференц Ліст.