🗊 Критичні системи організму людини. Дихальна система Підготували:Олейнікова А. Соломон І.

Критичні системи організму людини. Дихальна система Підготували:Олейнікова А. Соломон І.

Критичні системи організму людини Постійні анатомічний і функціональний взаємозв'язки і "співпраця" різних клітин, тканин, органів і систем органів створюють надзвичайно складну, унікальну систему-організм людини. Критичні системи-це система організму людини, які найбільш вразливі до ушкоджуючих факторів і порушення роботи яких може призвести до смерті.

Критичні системи організму: Серцево-судинна; Дихальна; Опорно-рухова.

Дихальна система Дихання - це сукупність процесів, внаслідок яких відбувається поглинання організмом кисню і виділення з нього вуглекислого газу. Джерелом енергії для організму є розпаді окиснення органічних сполук, яке безперервно відбувається у клітинах. Більшість окисних процесів перебігає за наявності кисню, запаси якого в організмі дуже малі, тому клітини потребують безперервного його надходження. Забезпечення клітин киснем і видалення з них вуглекислого газу здійснюються за допомогою крові. А обмін газів між кров'ю й атмосферним повітрям відбувається в органах дихання. Цей процес називають зовнішнім диханням.

Дихальна система Будова: Дихальна система складається з  Носової порожнинини; Носоглотки; Глотки;  Гортані; Трахеї; Бронхів; Легень;

Дихальна система Носова порожнина  Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві половини - праву і ліву. У кожній з них є три звивисті носові ходи: верхній, середній і нижній. До нижнього носового ходу відкривається носослізний канал. У слизовій оболонці верхнього носового ходу містяться нюхові рецептори. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись, затримують і виводять назовні пил і мікроорганізми, які осідають на слизовій оболонці, тим самим виконуючи захисну функцію. Повітря, яке людина вдихає, у носовій порожнині зігрівається або охолоджується кров'ю, що тече по кровоносних судинах її слизової оболонки. Слизова оболонка містить залози, які виділяють слиз, що зволожує повітря і стінки порожнини носа, знижує життєдіяльність хвороботворних бактерій, які потрапляють туди з повітрям. Слиз разом із частинками пилу, мікроорганізмами, що до нього прилипли, безперервно видаляється з носової порожнини. Повітря, пройшовши носову порожнину, потрапляє до носоглотки, а потім до глотки. Від глотки починаються дві трубки - гортань (дихальне горло) і стравохід, розміщений позаду гортані.

Дихальна система Гортань Гортань розташована на передній частині шиї. Ззовні частину гортані видно як виступ, що називають кадиком. У чоловіків він випнутий і досить помітний. Основу гортані утворюють кілька хрящів. Найбільший з них - щитовидний хрящ. Його легко знайти в себе на шиї. Хрящі з'єднані між собою рухливо м'язами і зв'язками. Через гортань проходить тільки повітря. Їжа не може потрапити до неї, бо в момент ковтання вхід до гортані закривається надгортанним хрящем. Гортань безпосередньо переходить у трахею.

Дихальна система Трахеї Трахея розташована у грудній клітці спереду від стравоходу і складається з 16-20 хрящових півкілець, з'єднаних між собою зв'язками. Задня стінка трахеї (де немає хрящових півкілець) і утворена сполучною тканиною, в якій містяться непосмуговані м'язові волокна. Така будова трахеї не заважає проходженню їжі по стравоходу. На рівні п'ятого грудного хребця трахея поділяється на два головних бронхи: лівий і правий.

Дихальна система Бронхи Бронхи, як і трахея, складаються з хрящових півкілець (6-12), які запобігають закриттю їхнього просвіту. Бронхи входять у праву і ліву легені. Бронх, що входить у праву легеню, поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені. Бронх, який входить у ліву легеню, поділяється на дві гілки. У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево легені. Найтонші бронхи називаютьбронхіолами. Вони закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких розміщені легеневі пухирці. Кожний пухирець, заповнений зсередини повітрям, складається з найдрібніших комірок. Вони густо обплетені капілярами малого кола кровообігу, де відбувається газообмін. Загальна поверхня всіх легеневих пухирців перевищує 100 м2, тобто приблизно в 50 разів більша за поверхню шкіри людини. Тому кров швидко вбирає через їхні стінки кисень і віддає вуглекислий газ.

Дихальна система Легені Легені - це великі парні органи. Ліва і права легені займають майже всю грудну порожнину. Права легеня більша і складається з трьох часток, ліва - з двох. На внутрішній поверхні легень розміщеніворота легень, через які проходять бронхи, легеневі артерії, легеневі вени, нерви і лімфатичні судини. Ззовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою - легеневою плеврою, яка складається з двох листків: внутрішнього, що зростається з повітроносною тканиною легені, і зовнішнього, зрослого зі стінками грудної порожнини. Вузький простір між ними заповнений плевральною рідиною, яка зменшує під час дихальних рухів тертя легень об стінки грудної порожнини. У плевральній порожнині тиск на 6-9 мм рт.ст. нижчий від атмосферного. Все це сприяє рухові легень під час вдиху і видиху.

Обмін газів у легенях У легенях кисень з альвеолярного повітря переходить у кров, а вуглекислий газ із крові переходить у легені за допомогою дифузії крізь стінки альвеол і кровоносних капілярів. Напрям і швидкість дифузії визначаються парціальним тиском. Механізм газообміну в легенях полягає в тому, що під час вдиху атмосферне повітря надходить до легень і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в них після видиху (це повітря, навіть за найінтенсивнішого видиху, не дозволяє легеням спадатися). Повітря, що надходить до легень, відрізняється за своїм складом від повітря в альвеолах. Газообмін у легенях відбувається завдяки дихальним рухам - вдиху і видиху, що ритмічно змінюють один одного. Людина дихає безперервно все своє життя - від моменту народження й до самої смерті. Об'єм її легень поперемінне то збільшується, то зменшується. Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений у довгастому мозкові. Приблизно кожні чотири секунди в дихальному центрі виникають збудження, які проводяться до міжреберних дихальних м'язів і діафрагми. М'язи скорочуються, трохи піднімають ребра, завдяки чому грудна порожнина розширюється , а об'єм легень, що в ній містяться, збільшується, легені заповнюються повітрям. Водночас скорочуються і м'язи діафрагми, поверхня її зменшується і вона стає не такою опуклою. Завдяки цьому об'єм грудної порожнини збільшується у вертикальному напрямі. Відбувається вдих. Видих відбувається завдяки розслабленню міжреберних м'язів і діафрагми. Ребра опускаються, опуклість діафрагми збільшується, об'єм легень і грудної порожнини зменшується; з легень виходить повітря.

Ушкодження дихальної системи

Забій грудної клітини Можуть призводити до важкого шоку зпорушенням кровообігу і дихання. При цьому розвивається так звана травматична асфіксія: лидо, шия, верхня частина грудей стають синюшними, різко виділяється нижня межа цієї зони. Характерні петехіальні крововиливи в шкіру і слизові оболонки,обумовлені раптовим зворотним потоком крові в системі верхньої порожнистої вени. До найбільш небезпечних відкритим пошкоджень відносять проникаючі поранення грудної клітини, які в більшості випадків супроводжуються гемо-і пневмотораксом, при пораненні перикарда -тампонадою серця з розвитком серцевої і дихальної недостатності, шоком.

Гемоторакс Виникає частіше при проникаючих пораненнях з пошкодженням судин грудної стінки та органів грудної порожнини. Іноді він супроводжує закриті ушкодженнягрудної клітини з переломами ребер. Симптоми при невеликому гемотораксі мало виражені. При масивному внутрішньоплеврально кровотечі відзначаються блідість шкіри, тахікардія, зниження артеріального тиску, дихальна недостатність внаслідокзміщення та здавлення дихальних шляхів. При перкусії грудної клітки визначається притуплення, а при аускультації - ослаблення дихання на стороні гемотораксу. При наявності в плевральній порожнині крові та повітря (пневмо-гемоторакс) в нижніх відділах грудної клітини виявляютьпритуплення, а над рівнем рідини - тимпанічний звук.

Пневмоторакс закритий (травматичний) Розвивається при переломі ребер та поранення кістковими уламками легеневої плеври і легкого. При диханні повітря надходить у порожнину плеври і вирівнюєнегативний тиск в ній, що призводить до швидкого спаданню легкого. Симптоми. Закритий пневмоторакс з невеликою кількістю повітря в плевральній порожнині може не викликати істотних порушень дихання та серцевої діяльності. При більш значному скупченні повітря і спадении легкого відзначаються задишка, ціаноз, коробковий звук при перкусії та зникнення або різке ослаблення дихання при аускультації.

Невідкладна допомога при ушкодженнях грудної клітки. При великому закритому пневмотраксі При виражених симптомах клапанного пневмотораксу і наростанні порушень дихання та серцевої діяльності показані пункція плевральної порожнини товстої короткою голкою типу Дюфо і відсмоктування повітря шприцом до отримання негативного тиску. Якщо цього не вдається досягти, то голку фіксують ниткою до грудної клітки і залишають її під пов'язкою або ж з'єднують з дренажної трубкою. Вільний кінець дренажної трубки необхідно занурити в пляшку з водою. При значному гемотораксе слід відсмоктати кров з плевральної порожнини і призначити інгаляцію кисню. У важких випадках одночасно проводять комплексну протишокову терапію.

Пневмоторакс клапанний Характеризується тим, що під час дихання повітря потрапляє в плевральну порожнину, але вихід його в навколишній простір утруднений перешкодою, яке утворюють м'які тканини в зоні їх пошкодження. При збільшенні тиску в плевральній порожнині органи середостіння зміщуються, що призводить до прогресуючим дихальним та циркуляторних розладів. Симптоми клапанного пневмотораксу такі ж, як і закритого, але переважають явища дихальної та серцевої недостатності. При наявності клапанного механізму пневмотораксу через пошкоджену пристеночную плевру повітря при диханні може надходити між м'язами в підшкірну основу і поширюватися на значному протязі. При цьому пальіаторно визначається крепітація. При проникненні повітря в клітковину середостіння здавлюються великі венозні судини і стан хворого різко погіршується.

Пневмоторакс відкритий Може виникнути при пораненнях грудей ножем або іншим гострим предметом, а також при вогнепальних пораненнях. Плевральна порожнина при цьому повідомляється через рану з атмосферним повітрям. Симптоми. З'являються задишка і ціаноз. Пульс стає частим. Хворий неспокійний, відчуває страх смерті. Тяжкість стану хворого залежить від величини рани грудної клітини, супутніх ушкоджень легкого і величини крововтрати. Якщо медична допомога не буде надана своєчасно, то через кілька годин потерпілий загине від порушення діяльності серцево-судинної і дихальної систем.

Невідкладна допомога при ушкодженнях грудної клітки. При відкритому пневмотораксі , Що спостерігається у хворих з ножовими і вогнепальними пораненнями грудної клітини, важливо якомога раніше закрити рану грудей герметизирующей (оклюзійної) пов'язкою. На рану накладають велику марлеву (у кілька шарів) серветку і заклеюють її липким пластиром. Постраждалим підшкірно вводять 3 мл 1% розчину етимізол або 2 мл 20% розчину камфори або 2 мл кордіаміну і 1 мл 2% розчину промедолу. Транспортувати хворого слід в положенні напівсидячи. Для боротьби з шоком, а також при порушеннях дихання доцільно провести вагосимпатическую блокаду по Вишневському на стороні поразки. При пораненнях грудної клітки на рану після очищення оточуючих тканин від забруднення накладають асептичну пов'язку, підшкірно вводять протиправцевої сироватки. При пораненнях серця і легенів (або при підозрі на них) на рану грудної клітини накладають пов'язку і негайно госпіталізують хворого в положенні лежачи в стаціонар для проведення екстреного хірургічного втручання.

Аненій серця Зазвичай бувають вогнепальними або колото-різаними і представляють безпосередню загрозу життю. Смерть настає в найкоротші терміни у зв'язку з профузним кровотечею або тампонадою серця. Симптоми. Хворий блідий. Тони серця майже не прослуховуються. При перкусії межі серця розширені. Пульс слабкого наповнення, аритмічний, тахікардія, дихання прискорене і поверхневе.

Висновки: Отже, дихання – це невід’ємна ознака життя. Вона забезпечує безперервний газообмін між організмом і зовнішнім середовищем. На організм діють різні природні фактори: коливання температури повітря, вологості, рівня сонячної радіації, дощі, снігопади, шторми, урагани, пожежі, землетруси. При незначних змінах умов існування організм перебудовує свої функції – пристосовується до нових умов. Для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартовування, дотримання режиму відпочинку, харчування. Також сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. А також, ми повинні стерегтися від різних шкідливих звичок, які завдають великої шкоди всьому організму, а особливо органам дихання.