🗊Презентация Нові можливості функцій в мові С++

Нові можливості функцій в мові С++ Вбудовані функції. Це невеликі за обсягом коду функції, які позначаються службовим словом inline (і у декларації, і у визначенні функції). Ідея їх використання полягає в тому, що код такої функції просто додається до програми (“вбудовується”) в точці виклику. Виграш при використанні inline-функції на відміну від звичайної, полягає: у скорочення часу виконання програми. Програш теж очевидний – зростає об'єм програми. При порівнянні із макровизначеннями – виграш очевидний і безперечний – зникають всі проблеми з параметрами, вони передаються звичайним чином – за значенням. Втім, слід зазначити, що службове слово inline – це лише прохання до компілятора, яке він може проігнорувати, якщо вважатиме, що затрати на виклик функції менші за її включення в код. Безперечно, не буде вбудованою рекурсивна функція. Приклад. inline double cube (double x) {return x*x*x;} int main () { double res, s = 9; res = cube (++s); // вірно: s = 10, res = 1000 }

Змінні-посилання. Зазвичай унарна операція & означає взяття адреси об'єкта. Вона ж може бути використана при визначенні так званих змінних-посилань. Змінні-посилання. Зазвичай унарна операція & означає взяття адреси об'єкта. Вона ж може бути використана при визначенні так званих змінних-посилань. Приклад. int val = 10; // Створили цілу змінну // Створили змінну-посилання на val int & r_val = val; Тепер val та r_val синоніми, проте різних типів. Вони мають одне й те саме значення і одну й ту саму адресу в пам’яті. Зверніть увагу, проініціалізувати змінну-посилання можна лише в момент визначення: int val = 10; int & r_val; r_val = val; // помилка!

Змінні-посилання як аргументів функцій. Змінні-посилання як аргументів функцій. Як відомо, класична мова С дозволяє передачу параметрів у функції лише за значенням. В разі необхідності зміни значень параметрів функцій потрібні вказівники на них. Тепер же змінні-посилання означають передачу by-reference (за посиланням). Приклад. // Функція переставляє свої параметри void change (int &a, int &b) //В С# : void change (ref int a, ref int b) { int temp = a; a = b; b = temp; } int main () { int x = 10, y = 20; change (x, y); cout << x << y; // x і y реально переставлені! } На відміну від передачі параметрів за значенням при такому способі в стеку не створюється копія відповідного аргументу, а передається змінна-посилання, яка є псевдонімом цього аргументу. Змінні-посилання можуть використовуватись і як результат функції.

Відмінності у різних способах передачі параметрів функцій Передача параметрів за значенням (умовчання) void change (int a, int b) { int temp = a; a = b; b = temp; } int main () { int x = 10, y = 20; // передача значень змінних change (x, y); // x та y не змінились! cout << x << y; }

Відмінності у різних способах передачі параметрів функцій 2) Передача посилань на параметри (C++) void change (int &a, int &b) { int temp = a; a = b; b = temp; } int main () { int x = 10, y = 20; // передача посилань на змінні change (x, y); // x та y змінились! cout << x << y; }

Відмінності у різних способах передачі параметрів функцій 3) Передача вказівників на параметри (С та С++) void change (int *pa, int *pb) { int temp = *pa; *pa = *pb; *pb = temp; } int main () { int x = 10, y = 20; // передача вказівників змінних change (&x, &y); // x та y не змінились! cout << x << y; }

Коли має сенс використовувати змінні-посилання: Коли має сенс використовувати змінні-посилання: якщо необхідно, щоб функція змінювала дані, які передає їй функція, що її викликає; якщо треба підвищити швидкодію програми – за рахунок передачі функції посилань замість об’єктів даних. Функція не змінює передані їй у виклику аргументи у таких випадках: якщо розміри об’єкту даних невеликі, наприклад це вбудований тип даних або невелика структура – варто передавати його за значенням; якщо об’єктом даних є масив – використовуйте вказівник, проте для захисту даних задекларуйте його як вказівник на const; якщо об’єктом даних є велика структура – використовуйте вказівник на const або const-посилання для економії часу та пам’яті (об’єкт не копіюватиметься у стек); якщо об’єктом даних є екземпляр класу – використовуйте const-посилання для економії часу та пам’яті . Функція змінює передані їй у виклику аргументи у таких випадках: якщо об’єктом даних є вбудований тип – використовуйте вказівник; якщо об’єктом даних є масив – єдиним правильним варіантом є вказівник; якщо об’єктом даних є структура – використовуйте вказівник або посилання; якщо об’єктом даних є екземпляр класу – використовуйте посилання.

Перевантаження функцій – простий поліморфізм. Віднині функції можуть мати однакові ідентифікатори при умові, що вони розрізняються сигнатурами. Перевантаження функцій – простий поліморфізм. Віднині функції можуть мати однакові ідентифікатори при умові, що вони розрізняються сигнатурами. До сигнатури входять ідентифікатор функції та список її параметрів. Приклад. void fun (int i); int fun (int i); // не перевантажується! void fun (int i, int j); void fun (double x); void fun (int *pi); void fun (int &i); // не перевантажується! void fun (сhar *s); void fun (const сhar *s);

Параметри функцій за умовчанням. Параметри функцій за умовчанням. Мається на увазі можливість задавати значення параметрам функцій, таким чином при виклику відповідні аргументи, якщо вони пропущені, будуть замінені значеннями за умовчанням. Приклад. // Функція ініціалізації текстового режиму на екрані void InitScreen (int width = 80, int height = 24, char background =‘ ’) { // код функції } int main () { // Можливі виклики: InitScreen (60); InitScreen (60, 20); InitScreen (60, 20, ‘#’); // Неможливий виклик: InitScreen (‘*’); }