🗊Презентация Основні визначення мови С++

Дисципліна “Об’єктно-орієнтоване програмування”

Регламент Розподіл рейтингових балів : Робота на аудиторних заняттях (0,16R = 16 балів): Лекції: 4 лк.  1 бал/лк. = 4 балів. Лабораторні заняття: 12 лб.  1 бал/пр. = 12 балів. Виконання практичних робіт (12 завдань) – максимально 60 балів (при позитивному оцінюванні з кожної практичної роботи до 5 балів);; Складання модульних тестових контролів – всього 24 бали (один у кожному модульному циклі). Шкала оцінювання: у першому модульному циклі – 12 балів, у другому – 12 балів. Підсумок рейтингових балів за мод. циклами : 1-ий модульний цикл: (4 лк., 4 пр. робіт, захист; модульний контроль) – до 40 балів. 2-ий модульний цикл: (8 пр. робіт, захист; модульний контроль) – до 60 балів.

Основні визначення мови С++ Алфавіт мови - властивий цій мові набір символів, з яких формуються усі конструкції мови. Для ідентифікації об'єктів програми (змінні, константи, типи, підпрограми та ін.) використовуються ідентифікатори, або імена. Ідентифікатори починаються з латинської букви і можуть містити латинські букви, цифри і знаки підкреслення. Ключові (службові, зарезервовані) слова мають однозначний зміст і можуть використовуватися тільки так, як це задано в даній мові програмування. Алфавіт мови С (С++) включає: прописні латинські букви А .. Z; малі латинські букви а .. z; арабські цифри 0 .. 9; роздільники:,, ., ;, ?, ', !, |, /, \, ~, _, #, %, &, ^, =, - + * (, ) { } [ ] <, >; пробільні символи: SР, Н_ТАВ, СR, LF, V_ТАВ, FF, Сtrl - Z (кінець текстового файлу);

Основні визначення мови С++ спеціальні символи:

Основні визначення мови С++ // Однорядковий коментар в С++ /* Багаторядковий коментар в С++*/

Структура програми мовою С++ #include "stdafx.h" // директиви препроцесора #include <iostream> #include <conio.h> using namespace std; // директива using int _tmain(int arge, TCHAR* argv[]) // початок програми { // початок тіла програми cout<<" Hello!\n“ // оператор виводу на екран return 0; } // кінець тіла програми

Приклад 1. Програма, що містить елементи обчислень. Приклад 1. Програма, що містить елементи обчислень. #include "stdafx.h" #include <iostream> #include <conio.h> using namespace std; int _tmain(int arge, _TCHAR* argv[]) { int a, b, с; // об’явлення змінних цілого типу а = 5; b = 10; // визначення змінних а і b с = а+b; // присвоєння змінній с суми а і b cout << "Value с = "<<c<<'\n'; _getch(); // підключається за допомогою заголовного // файлу conio.h, return 0; // зупиняє виконання програми до натиснення // будь-якої клавіші } Маніпулятор endl переводить курсор на новий рядок, виконує очищення буфера рядка.

Приклад 2. Приклад 2. #include "stdafx.h" #include <iostream> #include <conio.h> using namespace std; int _tmain(int arge, _TCHAR* argv[]) { double m, p, q; cout<<"lnput p and q :"; cin>>p>>q; m=p/q; cout<<"m = "<<m<<endl; _getch(); return 0; }

Висновки: будь-яка програма містить заголовні файли, підключені директивою #include; програма завжди починається словом main(); перед використанням змінної її необхідно об’явити і вказати її тип.

Чи усе вірно в тексті програмі? Чи усе вірно в тексті програмі? # include <iostream> using namespace std; int main() { int m, k; m = k+2; cout>>m; } Виправити помилки, якщо вони є. # include <iostream> using namespace std; int main() {float r; соut<<"Введіть значення a"; cin>>a; соut<<"Введіть значення b"; cin>>b; r=a*b; cout<<"r = "<<r<<endl; return 0; }

Що буде виведено на екран в результаті роботи програми, якщо m=13 і l=4? Що буде виведено на екран в результаті роботи програми, якщо m=13 і l=4? # include <iostream> using namespace std; int main() { int p, I, m; соut<<" Введіть значення m"; cin>>m; cout <<" Введіть значення I"; cin>>l; I = 2; m = 9; p = m + I; cout<<"p = "<<p<<endl; return 0; }

Стандартні типи даних Ім'я змінної пов'язане з областю пам'яті, яка відведена для зберігання значення цієї змінної. Змінні цілого типу

Стандартні типи даних Дійсні типи даних Змінні логічного типу Тип bool може мати два значення: false (лож) і true (істина). Ці змінні фактично займають 1 біт, але транслятори виділяють під них по 1 байту пам'яті. Константи const int intVal = 25; const float floatVal = 2.531; const char sym = '*';

Приклад . Приклад . const long int LI = 1257L; // зберігається як long int const unsigned int Ul = 5317U; // зберігається як unsigned int const unsigned long int ULI = 2UL; // зберігається як unsigned long intconst float PI = 3.14159F; // зберігається як float const float PI = 3.14159f; // зберігається як float const long double M = 2.58316L; // зберігається як long double const long double M = 2.583161; // зберігається як long double Визначення константи за допомогою директиви #define : #define PI 3.14159 Вирази Вирази - об'єднання операцій і операндів. Приклад . int b, а = 10; b = а + 25; Знак "=" - це знак присвоєння, а не знак рівності.

Типи операцій : Типи операцій : арифметичні; відношень; логічні і порозрядні; інкремента і декремента; присвоєння. Арифметичні операції: * - множення; / - ділення; + - додавання; − - віднімання; % - ділення по модулю (узяття залишку від цілочисельного ділення). Операції відношень : < - менше; <= - менше або рівно; > - більше; >= - більше або рівно; == - рівно; ! = - не рівно.

Логічні операції Логічні операції && - логічне «І»; || - логічне «АБО»; ! - логічне заперечення. Властивості логічних операцій Властивості порозрядних операцій

Операція інкремент і декремент : Операція інкремент і декремент : ++ − інкремент; -- − декремент. оператор j = i++; (постфіксна форма запису) еквівалентний j = i; i++; оператор j = ++i; (префіксна форма запису) еквівалентний i++; j = i. Приклад. #include "stdafx.h" #include <stdlib.h> #include <iostream> #include <conio.h> using namespace std; int _tmain(int arge, _TCHAR* argv[]) { int sum, a=2, b=5; sum = a + b++; cout<<a<<' '<<b<<' '<<sum<<endl; // 2 6 7 a=2; b=5; sum = a+++b; cout<<a<<' '<<b<<' '<<sum<<endl; // 3 5 7 a=2; b=5; sum = (a++)+b;

Приклад (продовження). cout<<a<<' '<<b<<' '<<sum<<endl; // 3 5 7 a=2; b=5; sum = a+(++b); cout<<a<<' '<<b<<' '<<sum<<endl; // 2 6 8 _getch(); } Операції з присвоєнням: *=, /=, +=, - =, %=, <<=, >>=, &=, ^=, |= . Приклад . cnt+=50; // cnt=cnt+50; cnt%=2; // cnt=cnt%2;

Перетворення типів Правила приведення типів: 1. Автоматично здійснюються тільки ті перетворення, які перетворюють операнди з меншим діапазоном значень в операнди з більшим діапазоном значень, наприклад: int i_var = 5; float f_var = 2.5, summa; … summa = i_var + f_var; 2. Вирази, що не мають змісту (наприклад, число з плаваючою комою в ролі індексу), не пропускаються компілятором ще на етапі трансляції: float f; … mas [f]=25; // викликає помилку трансляції (Error) 3. Вирази, в яких могла б втрачатися інформація (наприклад, при присвоєнні довгих цілих коротшим або дійсних цілим), можуть викликати попередження (Warning), але вони допустимі: int i; float f=3.2; i=f; // попередження (Warning) при трансляції

Маніпулятор setw Маніпулятор setw дозволяє задати ширину поля виведення даних. Ширина визначає кількість знакомісць (символів), які відводяться під дані, що виводяться. Для його підключення потрібний заголовний файл <iomanip>. Приклад. #include "stdafx.h" #include <stdlib.h> #include <iostream> #include <conio.h> #include <iomanip> using namespace std; int _tmain(int arge, _TCHAR* argv[]) { long IVar = 5312647; int iVar = 536; char cVar = '*'; cout << setw(10) << IVar << setw(5) << iVar << setw(3) << cVar<< endl; _getch();}

ЛІНІЙНІ І РОЗГАЛУЖЕНІ АЛГОРИТМИ Лінійні алгоритми Лінійними називаються програми, в яких оператори виконуються один за одним від першого до останнього, не повторюючись і не змінюючи порядку свого виконання. Основні математичні функції мови С++

Приклад 3.3. Змінити місцями значення змінних х і у. Приклад 3.3. Змінити місцями значення змінних х і у. #include "stdafx.h" #include <iostream> #include <math.h> #include <conio.h> using namespace std; int _tmain(int arge, _TCHAR* argv[]) { setlocale(LC_ALL, "Russian"); int x, y, wrk; // wrk - робоча змінна cout << "Введите x и у ->"; ein >> x >> у; cout <<"x = " << x << " у = " << у << endl; wrk = x; // запам'ятати в wrk значення змінної х х = у; // поместить в х значение у у = wrk; // помістити в у значення х, що зберігається в wrk cout <<"x = " << х << " у = " << у << endl; _getch(); return 0; }

Функції форматного введення-виведення даних printf ("управляючий_рядок", [список_аргументів]) Список аргументів - це послідовність констант, змінних або виразів, значення яких виводяться на екран дисплея відповідно до формату управляючого рядка. Список аргументів у функції printf() може бути відсутнім. Управляючий рядок визначає кількість і тип аргументів. Містить об'єкти трьох типів : звичайні символи, що виводяться на екран без змін, специфікації перетворення, кожна з яких викликає виведення на екран значення чергового аргументу зі списку аргументів, і символьні управляючі константи. Кожна специфікація перетворення починається з символу % і закінчується символом перетворення. Між ними можуть записуватися: знак мінус (-), що вказує на те, що текст, який виводиться, вирівнюється по лівому краю; за замовчуванням вирівнювання відбувається по правому краю; рядок цифр, що задаэ мінімальний розмір поля виведення; крапка, що є роздільником; рядок цифр, що задає точність виведення; символ l, вказує на те, що відповідний аргумент має тип long.

Символи перетворення : Символи перетворення : d - аргумент перетворюється в десяткове представлення; о - аргумент перетворюється у вісімкове представлення; х - аргумент перетворюється в шістнадцятиричне представлення; с - значенням аргументу є символ; s - значенням аргументу є рядок символів; е - значенням аргументу є величина типу float або double в експоненціальній формі запису; f - значенням аргументу є величина типу float або double у формі запису з десятковою точкою; g - один з форматів f або е; u - значенням аргументу є ціле беззнакове число; р – значенням аргументу є покажчик (адреса). Функціїя scanf (): scanf ("управляюча строка", список_аргументів); Список аргументів є обов'язковим. Аргументи функції scanf() повинні бути покажчиками на відповідні значення, для цього перед ім'ям змінної записується символ &. Управляючий, рядок містить специфікації перетворення і використовується для визначення кількості і типів аргументів.

Приклад: printf ("i=%d,\n j=%d,a=%6.2f.\n",i,j,a); Якщо i= 1234, j=127, a=86.531, то на экрані маємо: i =1234, j =127, а = 86.53. Допустиме використання символів заповнення: printf ("i =%06d,\n j=%d, a=%6.2f.\n", i, j, a); Значення i виглядає так: i =001234 scanf ("%d %f %c %s", &i,&a,&ch, r);

Розгалужені алгоритми Передбачають вибір маршруту виконання програми залежно від істинності або помилковості деяких умов. Конструкції прийняття рішення : if if - else switch. Умовний оператор if if (вираз){оператор1 оператор2; операторN; } //end if

if (выраз = = значення) оператор; if (выраз = = значення) оператор; if (выраз!=значення) оператор; if (выраз>значення) оператор; if (выраз!=0) оператор; if (выраз) оператор; if (вираз = значення) оператор; // ПОМИЛКА Приклад. #include "stdafx.h" #include <iostream> #include <conio.h> using namespace std; int _tmain(int argc, _TCHAR* argv[]) { setlocale(LC_ALL, "Russian"); int у, c; cout << "Введіть рік:"; cin >> у; с = у/100; if (у%100 != 0)с+=1; cout << «Цей рік належить століттю"<< с << endl; _getch(); return 0; }

Оператор if- else Оператор if- else if (вираз){ оператор1; оператор2 } else {операторЗ; оператор4;} Вкладені галуження: if (выраз1) оператор1; else if (выраз2) оператор2; else if (выразЗ) операторЗ; else if (выразN) операторN; else // необов'язкова частина оператор_за замовчуванням;

Умовний оператор : Умовний оператор : змінна = вираз? значення1: значення2; Умовний вираз : if (вираз) змінна = значеня1; else змінна = значення2; Оператор множинного вибору switch (вираз) {case значення1: оператор1; break; case значення2: оператор2; break; case значенняЗ: операторЗ; break; default: // необов'язковий компонент оператор_по_непорівнянню; // якщо не було жодного // співпадання. } //end switch (вираз)

Приклад. Приклад. #include "stdafx.h" #include <iostream> #include <conio.h> using namespace std; int_tmain(int arge, TCHAR* argv[]) { setlocale(LC_ALL, "Russian"); char sym; int op1, op2, res; cout << "Введите символ арифметической операции "; cin >> sym; switch (sym) {case '+': cout << "Сложение" << endl; cout << "1 слагаемое:"; cin >> op1; cout << "2 слагаемое:"; cin >> op2; res = op1 + op2; cout << op1 << '+' << op2 << '=' << res << endl; break;

case '-': cout << "Вычитание" << endl; case '-': cout << "Вычитание" << endl; cout<<"Уменьшаемое:"; cin >> op1; cout<< "Вычитаемое:"; cin >> op2; res = op1 - op2; cout << op1 << '-' << op2 << '=' << res << endl; break; case '*': cout << "Умножение" << endl; cout<< "Множимое:"; cin >> op1; cout<<"Множитель:"; cin >> op2; res = op1 * op2; cout << op1 << '*' << op2 << '=' << res << endl; break; case '/': cout << "Деление" << endl; cout<<"Делимое:"; cin >> op1; cout<<"Делитель:"; cin >> op2;

if (op2 != 0) {res = op1 / op2; cout << op1 << '/' << op2 << '=‘ << res << endl;} else cout <<"Деление на 0 запрещено" << endl; break; default:cout<<"He арифметическая операция"<< endl; } // end switch (sym) _getch(); return 0; } Визначити значення змінної w після виконання наступних операторів : w = 100; u = 30; switch (u/7) { case 0: w = 0; break; case 1: w = 1; break; case 2: w = 2; break; case 3: w = 3; break; default: w = 7; }

Визначити значення змінної m після виконання Визначити значення змінної m після виконання наступних операторів : m=5; if (x>0) {if (y>0)m = 10;} else m = 20; а) при x = -5, у = 7; б) при х = 2, у = -3; в) прих = 9, у = 3.