🗊 Презентація на тему “Планета Земля” Підготував Учень 11 класу Тонконог Іван

Презентація на тему “Планета Земля” Підготував Учень 11 класу Тонконог Іван

Облетівши землю, я побачив, яка прекрасна наша планета. Люди, будемо берегти, і примножувати цю красу, а не руйнувати її. Юрій Гагарін

Планета Земля Земля - ​​третя від сонця планета Сонячної системи, найбільша по діаметру, масі і щільності серед планет земної групи. Наукові дані вказують на те, що Земля утворилася з Сонячної туманності приблизно 4,54 мільйонів років тому, і незабаром після цього придбала свій єдиний природний супутник - Місяць. Життя з'явилася на Землі близько 3,5 мільярдів років тому.

Земля - начарівніша планета Сонячної системи З моменту появи життя на планеті, біосфера Землі значно змінила атмосферу та інші абіотичні чинники, зумовивши кількісне зростання аеробних організмів. Після, утворюється озоновий шар і магнітне поле Землі, що послаблює шкідливу сонячну радіацію. Завдяки всьому цьому, на Землі зберігається життя, кора і тектонічні плити планети поступово рухаються по Землі. Поверхня, це 70 % океану і 30 % суші. Внутрішні області Землі досить активні і складаються з товстого відносно твердого шару званого мантією, яка покрывае рідке зовнішнє ядро ( яке і є джерелом магнітного поля Землі ) і внутрішнє тверде залізне ядро.

Вісь обертання: 23,4 ° С Маса: ~ 6х10 в 24 степені кг. Радіус: 6378 км. Температура поверхні: середня +16° С максимальна +60° С мінімальна -88° С Рік: 365 діб 5год 48 хв. 46с. Склад атмосфери: -Азот (78%) -Кисень (21%) -Аргон (0,93%) -Вуглекислий газ (0,038%) Внутрішня будова планети: -кора -мантія -ядро  Сім тектонічних плит: -Африканська плита -Антарктична плита -Австралійська плита -Євразійська плита -Північно-Американська плита -Південно-Американська плита -Тихоокеанська плита

Атмосфера Газова оболонка — атмосфера, що оточує Землю, містить 78 % азоту, 21 % кисню і мізерну кількість інших газів. Нижній шар атмосфери називається тропосферою, яка досягає висоти 10— 12 км (у середніх широтах). У ній із збільшенням висоти температура спадає; вище починається стратосфера — шар постійної температури близько — 40 °С. З висоти близько 25 км. температура земної атмосфери повільно зростає внаслідок поглинання ультрафіолетового випромінювання Сонця. Густина атмосфери теж зменшується з висотою. Так, на висоті близько 6 км вона в 2 раза менша, ніж біля поверхні Землі, а на висоті в сотні кілометрів у мільйони разів менша. На висоті кількох радіусів Землі, е здебільшого водень з концентрацією частинок порядку тисяч атомів в 1 см3. У верхніх шарах земної атмосфери сонячне випромінювання спричиняє сильну іонізацію. Іонізовані шари атмосфери називаються іоносферою. Атмосфера відбиває чи поглинає більшу частину випромінювання, що надходить до Землі з космічного простору. Наприклад, вона не пропускає рентгенівське випромінювання Сонця. Атмосфера захищає нас і від безперервного бомбардування мікрометеоритами, і від руйнівної дії космічного проміння — потоків частинок (здебільшого протонів і ядер атомів гелію), що летять з великою швидкістю. Атмосфера відіграє найважливішу роль у тепловому балансі Землі. Видиме сонячне випромінювання може проходити крізь неї майже не послаблюючись. Його поглинає земна поверхня, яка при цьому нагрівається і випромінює інфрачервоні промені. За сучасними уявленнями, тільки завдяки існуванню гідросфери та атмосфери на Землі змогло зародитися життя. Тому проблеми екології, охорони природи нашої унікальної планети набувають особливого значення.

Ядро. Ядро – це центральна, серцевинна частина земної кулі. Воно поки що є загадкою для науки. Впевнено можна казати лише про його радіус – близько 3500 км. Учені вважають, що зовнішня частина ядра перебуває в розплавлено-рідкому стані, а внутрішня – в твердому. Припускають також, що ядро складається з речовини, схожої на метали (із заліза з домішками кремнію або із заліза і нікелю, є й інші припущення). Температура в ядрі досягає 5 0000 С. Мантія. Це – внутрішня оболонка, яка вкриває ядро (з грецької “мантія” – “покривало”). Її потужність майже 3 000 км. Мантія – найбільша з внутрішніх оболонок планети (83 % об’єму Землі). Мантію, як і ядро, ніхто ніколи не бачив. Припускають, що, чим ближче до центра Землі, тим тиск у ній більший, а температура вища: від кількох сотень градусів до +2 500 0С. При такій температурі речовина мантії мала б бути розплавленою, але плавленню заважає великий тиск. Тому вважають, що вона тверда, але водночас і розпечена. Земна кора. Земна кора – верхній твердий шар нашої планети. Порівняно з ядром і мантією, вона дуже тонка. Товща (потужність) земної кори найбільша під горами – 70 км, під рівнинами вона становить 35–40 км, а під океанами – лише 5–10 км. Земну кору часто порівнюють зі шкіркою яблука на противагу усій його м’якоті. Проте, це та земна твердь, що є для людей основою світу. Саме на цій тонкій земній корі збудовано міста, по ній ходять люди, течуть річки, в зниженнях лежать моря і океани, з неї видобувають корисні копалини.

Вперше Земля була сфотографована з космосу в 1959 році апаратом Експлорер-6. Першим людиною, що побачив змелі з космосу, став в 1961 р. Юрій Гагарін.Екіпаж Аполлона-8 в 1968 році першим спостерігав схід Землі з місячної орбіти. У 1972 році екіпаж Аполлона-17 зробив знаменитий знімок Землі –“The Blue Marble» Місяць- відносно великий планетоподобні супутник з діаметром, рівним чверті земного. Це найбільший, по відношенню до розмірів своєї планети, супутник сонячної системи. За назвою земного місяця , природні супутники інших планет також називають "місяцями ". Гравітаційне тяжіння між Землею і Місяцем є причиною земних припливів і відливів. Аналогічний ефект на Місяці виявляється в тому, що вона постійно повернена до Землі однією і тією ж стороною. Під час оберту Місяця навколо Землі Сонце висвітлює різні ділянки поверхні супутника , що проявляється в явищі місячних фаз : темна частина поверхні відділяється від світлої термінатором.