🗊Презентация Рівень життя населення

Рівень життя населення Виконала студентка групи ОП(скб)-11 Кшановська Богдана

Рівень життя населення — це соціально-економічна категорія, яка характеризує можливості суспільства щодо забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку.  Рівень життя населення — це соціально-економічна категорія, яка характеризує можливості суспільства щодо забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку. 

Категорія "рівень життя" акумулює широкий спектр соціально-економічних відносин, котрі виявляються через багаторівневу систему індикаторів стану та умов життєдіяльності особи, домогосподарства, соціальних груп, населення країни та її регіонів. Цю категорію можна розмежувати на три взаємозалежні поняття: умови життя, власне рівень життя, якість життя

Власне рівень життя — це рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Якість життя — ступінь відповідності умов і рівня життя певним стандартам чи нормативам.

Умови життя (середовище існування) — це сукупність показників, які характеризують розселення, екологію, умови життя, умови праці, розподіл бюджету часу, наявність закладів охорони здоров'я, освіти, побутового та комунального обслуговування, торгівлю, транспорт, зв'язок і систему комунікацій, культуру обслуговування тощо.

Достаток — це рівень життя, який дає змогу користуватись усіма благами, що забезпечують всебічний розвиток людини; — нормальний рівень життя — забезпечує раціональне споживання відповідно до науково обґрунтованих норм та нормативів, що дає можливість людині відновлювати свій фізичний та інтелектуальний потенціал;

Бідність — це життя, за якого споживання відбувається на рівні збереження працездатності як нижньої межі відтворення життєвих сил. Бідність характеризується низкою показників: — межа бідності — це рівень доходу, нижче якого неможливе задоволення основних потреб; визначається як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (за її допомогою визначаються сім'ї, які належать до категорії бідних); — рівень бідності — це питома вага сімей (домогосподарств), чий рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим за визначену межу бідності; — глибина бідності — це відхилення доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності; — опікуваний державою дохід — це рівень доходу, що до 10 % перевищує межу бідності та обумовлює ймовірність сім'ї потрапити до категорії бідних; — крайня форма бідності — це бідність щодо стандартів цивілізації; вона асоціюється з абсолютною бідністю (межею виживання);

Злиденність — характеризує рівень життя, що забезпечує мінімально припустимий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких дозволяє підтримувати лише життєздатність людини.

Склад компонентів рівня й якості життя населення

За шкалою від 0 до 10 (де 10 є найкращим показником) в середньому українці оцінили свій рівень життя в 4.0. Оптимізм українців щодо свого майбутнього також впав, як і в 2014 році. У минулому році показник серед українців, які очікують позитивних змін у своєму житті протягом п'яти наступних років, впав до нового мінімуму - до 5,2 балів.

Аналітики пов'язують такі низькі очікування зі зростаючою незадоволеністю українців своїми стандартами життя. Так, відсоток населення, задоволеного своїм рівнем життя, скоротився з 27% до 17% за минулий рік, у той час як відсоток українців, які розглядають економічну ситуацію в країні як "бідну", злетів з 62% в 2014 році до 79% в 2015 році.

На тлі заяв про погіршення рівня життя все менше українців відносять себе до числа "процвітаючих" людей. У 2015 році до таких себе віднесли лише 9% українців, тоді як в 2011 році число таких респондентів було помітно більше (21%).

У той же час, згідно з дослідженням, в 2015 році в Україні зріс відсоток населення, яке заявляє про "страждання", досягнув максимуму в 36%. Це значно вище показників з даного параметру серед більшості пострадянських держав за підсумками 2015 року.

Дякую за увагу!