🗊 Презентация Робота з екології на тему: «Колонізація космосу» Роботу виконала: учениця 11-А класу ЗОСШ №256 м. Києва Лавриненко І. О. Кер

Робота з екології на тему: «Колонізація космосу» Роботу виконала: учениця 11-А класу ЗОСШ №256 м. Києва Лавриненко І. О. Керівник роботи: Рудящий М. І.

Космічне поселення Космічне поселення - космічна станція призначена для постійного проживання, а не в якості простої лабораторії або іншого подібного об'єкта. Жодного космічного поселення досі не побудовано, однак існує велика кількість проектів різного ступеня реалістичності, створених інженерами та письменниками-фантастами. Необхідність великих об'єктів на орбітах планет не викликає сумнівів. Природно, що вони повинні виконувати різні функції і, відповідно, мати різні види і розміри. Проблеми: Космічному поселенню необхідно вирішити ряд проблем для підтримки нормального життя людей: Початкові капітальні витрати Внутрішні системи життєзабезпечення Створення штучної сили тяжіння Захист від ворожих зовнішніх умов: Від радіації Забезпечення тепла Від сторонніх об'єктів Транспорт і маневрування Орбітальна підтримка станції Мобільність самої станції Психологічні проблеми Фізіологічні проблеми

Вигляд Стенфордського тора Зовнішній вигляд стенфордського тора. Центр підстави — нерухоме сонячне дзеркало, яке відбиває сонячне світло на обертове кільце з вторинних дзеркал навколо центру

Сфера Бернала Сфера Бернала - це тип орбітальної станції і космічного поселення, під назвою «просторова середа», призначена для постійного проживання людей, вперше була розроблена в 1929 у Джоном Десм здатну вмістити ондом Берналом. Оригінальний проект Бернала являв собою сферу діаметром 1,6 км (1миля), 20 - 30 тис. чоловік і наповнену повітрям. Острів I У серії проектних робіт, розглянутих у 1975 і 1976 роках Стенфордським університетом, з метою вивчення проектів майбутніх космічних колоній, Джерард Кітчен О'Нейл запропонував Острів Один, модифіковану Сферу Бернала, діаметром всього лише 500 метрів і оберертом зі швидкістю 1,9 обороту в хвилину, виробляючи подібну земній штучну гравітацію в районі екватора сфери. У результаті внутрішній ландшафт сфери походив би на велику долину, що проходить по екватору сфери. Острів Один буде забезпечувати життя і відпочинок космічному населенню, в середньому, тисячі чоловік зі спеціальним відділенням, призначеним для заняття сільським господарством. Сонячне світло проникало б в середину сфери через мережу зовнішніх дзеркал і прямувало через велике вікно на полюсі сфери. Форма сфери була визнана оптимальною для стримування внутрішнього тиску і відбиття сонячної радіації. Острів II О'Нейл придумав і наступне покоління даних космічних станцій як поліпшену версію Острова Один. Острів Два буде приблизно 1800 метрів в діаметрі, сприятлива для життя екваторіальна окружність складе 6,5 кілометрів (4 милі). При таких розмірах це середовище може бути комфортабельним будинком приблизно для 140 000 чоловік. Розміри були продиктовані економікою: середовище повинне було бути досить невеликим, щоб знизити транспортні витрати і час на рух, і досить велике, щоб ефективно утримувати необхідну промислову базу. Острів III – два циліндри, що обертаються в протилежнх напрямках, кожен 5 миль ( 8 км) в діаметрі , і можуть становити до 20 миль ( 32 км) в довжину. Кожен циліндр має шість рівних ділянок смуг по довжині циліндра ; три вікна , три « країни». Більше того , зовнішні сільськогосподарські кільця , 10 миль ( 16 км) радіусом , обертаються з різними швидкостями з метою ведення різних видів сільського господарства. Промисловий блок розташований в середині ( позаду блоку супутникових антен) , де мінімальна гравітація або повна невагомість сприяє проведенню деяких операцій для виробництва ряду матеріалів.

Вигляд сфери Бернала Зовнішній вигляд сфери Бернала.