🗊Презентация Тварини минулого

Тварини минулого Про тварин, які жили давно до нашої ери, чи вимерли…

Динозаври Процарював на Землі 160 мільйонів років, динозаври зникли з особи планети близько 65 мільйонів років назад. Наукові пізнання про динозаврів формуються головним чином на основі вивчення скам'янілостей - , що перетворилися в камінь викопних останках рослин або тварин. Палеонтологи (фахівці, що вивчають прадавні форми життя) склали собі досить чітку виставу про походження динозаврів, їх анатомії, спосіб життя, різноманітності видів, середовищу проживання, розмноженні й поширенні в доісторичнім світі. По дрібних вадах окам'янілих костей фахівці можуть судити про м'язовий апарат динозаврів, а по виду окремих костей - про те, чим боліли прадавні ящери. Ретельне вивчення черепа динозавра дає вистава про величину головного мозку й харчуванні рептилії. Про дитинчат динозаврів розповідять викопні яйця. Куди складніше знайти підтвердження іншим гіпотезам - приміром, був чи в прадавніх рептилій волосяний покрив і якого кольору була їх шкіра

Мамонти У льодовикову епоху в Сибіру мешкали дуже незвичайні види тварин. Багатьох з них зараз уже немає на Землі. Найбільшими з них були мамонти. Найбільш великі особини досягали 4 – 4,5 метрів заввишки, а їх бивні мали довжину до 3,5 м і важили 110 – 130 кг. Викопні останки мамонтів виявлені на півночі Європи, Америки і трохи південніше – на широті Каспійського моря і озера Байкал. Вимерли мамонти десь 44-26 тисяч років тому, про що свідчать радіовуглецеві датування та результати Палинологічного аналізу численних поховань їх останків. Воістину невичерпний «склад» мамонтових кісток – це Сибір. Гігантські кладовища мамонтів – Новосибірські острова. У минулому столітті там щорічно видобували від 8 до 20 тонн момонтових бивнів. Вважається, що за 200 років з Сибіру вивезли бивнів приблизно від 50 тис мамонтів. Кілограм доброго бивня йде за кордон по 100 доларів; за голий скелет мамонта японські фірми пропонують від 150 до 300 000 доларів. Оскільки останки мамонтів знаходяться в гігантських природних холодильниках – в шарах, так званої вічної мерзлоти, то вони дійшли до нас в гарному стані. Вчені мають справу не з окремими скам’янілостями або кількома кістками скелетів, а можуть вивчити навіть кров, м’язи, шерсть цих тварин і визначити також, чим вони харчувалися.

Черепаха мейоланья Черепаха мейоланья була дивовижною твариною: її панцир міг досягати 1,3 м в довжину, на голові у черепахи були роги, на кожній з лап - кістяні пластини, а на хвості - гострі шипи. Черепаха жила в Австралії, Новій Зеландії, а також на кількох довколишніх островах. М'ясо черепахи було дуже смачним, і це стало причиною її повного винищення. Проживання : Черепахи з'явилися на осколках Гондвани ( група південних материків і островів - Антарктида , Австралія , Нова Зеландія , Південна Америка , Африка , Мадагаскар і Індостан , які колись , на початку мезозою складали єдиний сверхматерик). Період : Ймовірно в кінці Крейдяного періоду або на зорі кайнозою . За іншими джерелами Еоцен або верхня крейда Патагонії і плейстоцен Австралії .

Тур Тур – первісний дикий бик, парнокопитна тварина роду биків, пращур сучасної великої рогатої худоби. Найближчими родичами тура є ватуссі та українська худоба. В давнину тури мешкали у Східній півкулі Землі. Тисячі років ці дикі бики бродили по лісах Європи та Азії. Тур був дуже великим і сильним звіром зі струнким тілом висотою 170-180 см. Вага його досягала 800 кг., а іноді майже тони. Голова тура була високо посадженою, з довгими гострими рогами. Окрас дорослих самців був чорним, з вузькою полосою вздовж спини, а самки і молоді тури були рудо-бурими. Харчування турів складалося з трави, пагонків, листя дерев і кущів. Телята народжувались, як правило, весною. Мешкали дикі тури невеличкими групками, або поодинці, а на зиму об’єднувалися у більші стада. Тури почали вимирати внаслідок господарчої діяльності людини: вирубування лісів, орання степу, а також інтенсивного полювання на цих тварин. Цікаво, що останній тур був вбитий не на полюванні, а загинув у 1627 на території Польщі від інфекційної хвороби тварин епізоотії. У наш час вчені намагаються знову вивести цю красиву тварину шляхом схрещування корови і бика.

Дякуємо за увагу Підготували учні 5А класу ,спеціалізованої школи №7 ,ім. М. Т. Рильського, м. Києва – Шкода М. , Мілосердова Ев. , Діброва Ан. , Жданович С. , Ластенко Ол. , Логвиненко В..