🗊Презентация Україна за роки незалежності

Президентські вибори 2004 р. 31 жовтня 2004 р. - перший тур виборів У ІІ тур вийшли: провладний кандидат, прем’єр-міністр В. Янукович лідер опозиції В. Ющенко 21 листопада 2004 р. - другий тур виборів: офіційне оголошення ЦВК результатів виборів: В. Янукович (49,46 %), В. Ющенко (46,61 %); заява В. Ющенка про масові фальсифікації; невизнання результатів виборів США, Канадою, провідними європейськими державами;

Помаранчева революція Акція почалася 22 листопада 2004 р. як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.

Результати “Помаранчевої революції”: 8 грудня 2004 р. – Верховна Рада прийняла зміни до закону «Про вибори Президента України», зміни до Конституції Україна ставала парламентсько-президентською республікою: обмежено повноважен- ня Президента розширено повноважен- ня парламенту та посилено його функції.

26 грудня 2004 р. – переголосування ІІ туру: В.Ющенко – 51,9%, В.Янукович – 44,21%

Президентво В. Ющенка (2005 – 2010) демократизація внутрішнього життя, забезпечення свободи слова; відсутність реальної боротьби з корупцією; відсутність політичної стабільності; відсутність єдності в президентській команді в поглядах на майбутнє; неспроможність припинити розбрат у стані своїх партнерів; конфлікт між президентом і прем'єром;

відсутність системності у здійсненні економічних реформ; спроби подолання демографічної кризи (запровадження значної матеріальної допомоги при народженні дитини; проект «Зігрій любов'ю дитину») запровадження системи ЗНО; відміна візового режиму для громадян ЄС та США; вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ); загострення відносин з Росією (агресивна політика економічного та інформаційного пригнічення України («Газова війна», антиукраїнська пропаганда на телебаченні тощо).

Вибори Президента України 2010 17 січня 2010 р. - І тур виборів: переможцями вийшли В. Янукович (35,32 %) і Ю. Тимошенко (25,05 %); 7 лютого 2010 р. - ІІ тур виборів: перемогу здобув В. Янукович (48,95 %).

Президентство В. Януковича (2010 – 2014) повернення до президентсько-парламентської республіки (рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р.); формування у Верховній Раді України пропрезидентської парламентської коаліції «Стабільність і реформи» (235 депутатів) (Партія регіонів; Комуністична партія; Блок Литвина; позафракційні депутати); Кадрові зміни держапарату: на більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу; Відновлення управлінської «вертикалі»

Прийнято новий Податковий кодекс Податковий майдан Початок админістративної реформи; Подальше реформування пенсійної системи; Кримінальне переслідування лідерів опозиції; Надмірна концентрація влади в руках В.Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму.

28 - 29 листопада 2013 р. на Саміті глав держав у Вільнюсі Президент України Віктор Янукович не підписав Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом протестні акції в Україні («Євромайдан»), спрямовані проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України

Революція гідності політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 р.

Соціально-економічне становище в Україні

Економічні проблеми 1990-1994 рр. - період стрімкого (прогресуючого) прискорення темпів падіння економіки Причини: тотальне одержавлення економіки, власності; значна монополізація економіки; підпорядкування більшості українських підприємств центру; міцний зв’язок з економікою країн колишнього СРСР,

панування командно-адміністративних важелів у народному господарстві за умов слабкого використання економічних; неконкурентоспроможність на світових ринках; екстенсивний розвиток; диспропорційність (переважання промисловості групи «А»), застарілість матеріально-технічної бази; високий рівень мілітаризації економіки.

Прояви кризи: розвал фінансової системи, тіньова економіка, гіперінфляція, зростання безробіття, дефіцит державного бюджету, катастрофічне падіння виробництва, борги по зарплаті, виникнення сприятливих умов для криміналізації економічного життя.

Економічна політика на початку незалежності 1 листопада 1990 р. - розробка і прийняття Концепції переходу Української PCP до ринкової економіки визначено головні завдання: проведення роздержавлення і приватизації підприємств; здійснення земельної реформи; демонополізація економіки; свобода підприємництва; реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу; створення ринкової інфраструктури; державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів; забезпечення соціального захисту населення. 

31 жовтня 1991 р. - ухвалення Верховною Радою України «Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду» у 1992-1994 pp. було приватизовано понад 11 тис. підприємств. Курс на створення власної фінансово-грошової системи. 1992 р. - скасування державного контролю за ціноутворенням. протягом 1991-1995 рр. ціни зросли більше ніж у сто тисяч разів, що стало вагомим чинником тотального зубожіння населення.

Причини невдач економічної політики в перехідний період: відсутність чіткої економічної програми; нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ; політична нестабільність, часта зміна урядів; відсутність законодавчої бази для розвитку ринкової економіки.

Соціальні наслідки економічної кризи: різке зниження життєвого рівня; значне соціальне розшарування в суспільстві; зубожіння більшості населення; підвищення рівня безробіття; зростання соціальної напруги в суспільстві, проведення страйків і маніфестацій; негативний вплив кризових процесів на демографічну ситуацію; бурхлива міграція населення.

Соціально-економічний розвиток України в часи правління Л.Кучми (1994 – 2004 рр.) оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми: стабілізація фінансово-грошової системи, зменшення податкового тиску, розширення приватного сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирішення питань земельної власності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери

Позитивні зрушення в економіці: часткова стабілізація; зниження інфляції; введення гривні, зменшення заборгованості виплат зарплат, пенсій, стипендій; проведення приватизації; роздержавлення землі.

Негативні тенденції: корупція; тіньова економіка; несправедлива приватизація; вивезення капіталу за кордон; нестача іноземних інвестицій; низька вартість робочої сили; диспропорційність економіки

Сучасний стан економіки Наприкінці 2008 р. – початку 2009 р. Україна вступає у світову економічну кризу панічне підвищення курсу долара, падіння ВВП, зростання безробіття, зростання інфляції … Основними рисами сучасного економічного становища України є: значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;

відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає; паливно-енергетична залежність; криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України; падіння промисловості (усереднений показник падіння по Україні (2014-2015) складає 10,7%) девальвація гривні; прискорення інфляційних процесів; Негативний вплив на економічну ситуацію подій на сході та півдні України.

Україна на міжнародній арені

Міжнародне визнання незалежності України 2 грудня 1991 р. – першою Україну визнала Польща; того ж дня – Канада; впродовж першого місяця існування Україну визнала 68 країна світу; 30 січня 1992 р. Україна стала членом конференції з безпеки та співпраці в Європі. На початку ХХІ ст. Україна мала дипломатичні відносини зі 153 державами світу.

Правова база зовнішньої політики України: Декларація про державний суверенітет України (липень 1990 р.); основні напрямки зовнішньої політики України (липень 1993 р.); воєнна доктрина України (жовтень 1993 р.); Конституція України (1996 р.). Основні засади зовнішньої політики України: дотримання принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи; вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними засобами; без’ядерний статус України; дотримання позаблокового статусу (згодом переглянуло цей пункт); відсутність територіальних претензій тощо.

Реалізація курсу на без’ядерний статус України: Приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ); 5 грудня 1994 р. – Будапештський меморандум - угода між Україною, США, Росією та Великою Британією про неядерний статус України. Угода містить пункти, що надають гарантії суверенітету та безпеки Україні; Червень 1996 р. - завершення процесу вивезення ядерної зброї з території України.

Відносини з ЄС та НАТО Після проголошення незалежності заява України про свій європейський вибір; 1992 р. - ратифікація Гельсінських угод, вступ України до ОБСС; Березень 1992 р. - приєднання України до Ради північноатлантичної співпраці - РПАС (тепер РЄАП). 1992 р. - членство України у світових фінансово-кредитних організаціях - МВФ і ЄБРР; 1994 р. - укладення Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС; 1994 р. — участь України у програмі НАТО «Партнерство заради миру»;

Обрання Україною як стратегічного напрямку розвитку інтеграцію в європейський економічний і політико- правовий простір 14 червня 1994 р. — підписання у Люксембурзі між Україною та ЄС Угоди про партнерство та співробітництво (УПС), а також про залучення держави до співробітництва у сфері зовнішньої політики та політики безпеки ЄС; Грудень 1996 р. - прийняття Радою Міністрів ЄС Плану дій щодо України. Висловлено готовність розвивати і посилювати політичні і економічні відносини з Україною.

8-9 червня 1998 р. - перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом у рамках УПС. Україна вперше офіційно заявила про прагнення набути статус асоційованого члена ЄС. 11 червня 1998 р. - Президент України затвердив Стратегію інтеграції України до ЄС. 10 грудня 1999 р. – Європейська Рада ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України (зміцнення відносин “стратегічного партнерства” між Україною та ЄС). 2004 – 2007 рр. – вступ до ЄС Польщі, Словаччини, Румунії Набуття Україною статусу країни-сусіда ЄС

за 2007-2012 рр. було проведено 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі. 30 березня 2012 р. у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду 28 листопада 2013 р. Угоду мали підписати на XVII саміті, але 21 листопада уряд несподівано призупинив підготовку до підписання документу «Євромайдан»

Продовження курсу на євроінтеграцію: 21 березня 2014 року у Брюсселі було підписано політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС; 27 червня 2014 року - Президент України Петро Порошенко підписав другу (економічну) частину Угоди про асоціацію з ЄС; 16 вересня 2014 р. Європейський парламент ратифікував Угоду про асоціацію між Україною і Європейським Союзом синхронно з Верховною Радою України З 1 листопада 2014 р. вступило в силу тимчасове застосування Угоди про Асоціацію.

Україна - НАТО 10 березня 1992 р. - Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва (РПАС) (сьогодні Рада євроатлантичного партнерства - РЄАП); 1994 рік - Приєднання до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ); 9 липня 1997 р. - підписання Хартії про Особливе партнерство у Мадриді, заснування Комісії Україна - НАТО, відкриття місії України при НАТО, відкриття Центру інформації та документації НАТО в Україні;

22 листопада 2002 р. - ухвалення Плану дій Україна - НАТО; 2004 рік — Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України; 2005 рік — Початок інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ як передумови переходу до Плану членства як останнього кроку щодо вступу у НАТО; 2006–2008 роки - НАТО оголошує політику відкритих дверей щодо вступу України. 15 січня 2008 р. — подання офіційної заяви щодо можливості приєднання України до Плану дій з членства (ПДЧ) в НАТО; 2 квітня 2010 р. В. Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.

Відносини Україна – НАТО на сучасному етапі 23 грудня 2014 р. Верховна Рада підтримала законопроект про відмову від позаблокового статусу 27 квітня 2015 р. у штаб-квартирі НАТО було підписано угоду між Кабінетом міністрів України та Альянсом про співробітництво у сфері підтримки; 26 травня введення у дію нової Стратегії національної безпеки, одним із головних завданнь якої є формування умов для вступу в НАТО. 1 липня Верховна Рада ратифікувала меморандум про співпрацю з НАТО та угоду щодо підтримки та постачання. У вересні - багатонаціональні військово-морські навчання Sea Breeze («Сі Бриз») в Одеській і Миколаївській областях, а також у північно-західній частині Чорного моря.

Відносини з Російською Федерацією Відносини з РФ є стратегічно важливим напрямом зовнішньої політики України З часу розпаду СРСР відносини між двома країнами часто були складними Росія розглядає Україну переважно як об’єкт власних геополітичних інтересів

Спірні питання у відносинах Україна - РФ Приналежність Кримського півострова: травень 1992 р. - заява Верховної Ради РФ про те, що акти про передачу Криму Україні не мають юридичної сили з моменту їх ухвалення липень 1993 р. - постанова і заява Верховної Ради РФ про фактичне відторгнення Севастополя від України та надання йому статусу міста Російської Федерації; визнання юридичної безпідставності рішення російського парламенту президентом Росії Б. Єльциним Проблему вирішили, коли Росія погодилася на те, щоб Крим залишився у складі України, зберігаючи при цьому автономний статус.

Приналежність Севастополя та розміщеного в його порту Чорноморського флоту СРСР: Після довгих інтенсивних переговорів вирішено поділити Чорноморський флот, за російською його частиною зберегти право використовувати Севастополь як базу до 2017 р. 30 - 31 травня 1997 р. - Великий україно-російський договір про дружбу, співробітництво і партнерство: — приймається «нульовий» варіант по боргам і власності СРСР за кордоном, поділено бухти Севастополя для базування флотів України та Росії. У 2010 р. - Харківські угоди: подовжили термін перебування рос. флоту в Криму до 2042 р.

Україно-російські газові конфлікти: серія економічних конфліктів між компаніями НАК «Нафтогаз України» та «Газпром» щодо умов постачання природного газу з Росії до України, а також його транзиту до країн Європи: Українсько-російський газовий конфлікт 2005 -2006; Українсько-російський газовий конфлікт 2008 -2009; Харківські угоди 2010 р.: здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів в обмін на продовження терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі Російсько-українська газова війна 2013 – 2014 рр.

Відносини України та РФ за президенства Л. Кучми: були найсприятливішими і, певною мірою, добросусідськими: був розділений Чорноморський флот; означений державний кордон (2003 р. – договір про сухопутний кордон); укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України. 2003 р. - конфлікт щодо острова Тузла 24 грудня 2003 р. - підписання у Керчі Л. Кучмою та В. Путіним договору про співпрацю у використанні Азовського моря та Керченської протоки і визнання Азовського моря як внутрішніх вод обох країн.

Відносини України та РФ за президенства В. Ющенка: Значне погіршення російсько-українських відносин: постачання російських енергоносіїв через територію України, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливий вступ України до НАТО, статус російської мови в Україні. перманентні «економічні війни» ( «газовий конфлікт» 2005–2006 рр., «Сирна війна» 2012 р., «Шоколадна війна» 2013 р. тощо)

Відносини України та РФ за президенства В. Януковча На початку президентської каденції В.Януковича спостерігалася значна активізація українсько-російських відносин на всіх рівнях підписано ряд міждержавних угод у різних сферах підписано Угоду про демаркацію українсько- російського державного кордону.

«Оптимізація» взаємовідносин була досягнута переважно ціною однобічних поступок української сторонни: офіційної відмови Києва від перспектив вступу до НАТО; пролонгації перебування ЧФ РФ у Криму; відмови від власного трактування ряду історичних подій; вилучення з порядку денного двосторонніх відносин проблеми забезпечення національно-культурних потреб українців у РФ; розширення присутності та посилення впливу РФ у ключових галузях національної економіки; підтримки Україною окремих зовнішньополітичних ініціатив Кремля тощо.

Революція гідності Російська збройна агресія проти України: Російська окупація Криму 2014 р. Війна на сході України 27 січня 2015 р. Верховна Рада України визнала у своїй заяві-зверненні до міжнародних організацій Росію як країну-агресора Санкції України щодо Росії (обмежувальні заходи щодо громадян і юридичних осіб) Посилення санкцій з 16 вересня 2015 р.

Україна - СНД 8 грудня 1991 р. – створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) Співробітництво в межах СНД передбачало: консультації в галузі зовнішньої політики; розвиток спільного економічного простору, участь у загальноєвропейському та євразійському ринках, митна політика; розвиток власних систем транспорту і зв’язку; охорона навколишнього середовища, участь у створенні всеосяжної міжнародної системи екологічної безпеки; боротьба з організованою злочинністю.

Україна в СНД Статут організації Україною не був ратифікований, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД; Зміцнення відносин з країнами СНД на двосторонній основі. 19 березня 2014 р. - рішення Ради національної безпеки і оборони України про початок процедури виходу з СНД. 27 листопада 2014 р. у Верховній Раді зареєстрували проект постанови про вихід України з СНД.