🗊Презентация Інноватика та інтелектуальна власність

ІННОВАТИКА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ д.е.н., професор Рєпіна Інна Миколаївна rephousenew@gmail.com

Зміст дисципліни за темами Тема 1. Інноватика та інтелектуальна економіка Тема 2. Принципи, методи та моделі інноватики Тема 3. Інноватика з позиції глобалізації економіки Тема 4. Розвиток інноваційної діяльності як середовища наукової та виробничої творчості Тема 5.Формування інноваційної культури в науковій діяльності Тема 6. Розвиток науково–технічної сфери та наукоємного ринку в розрізі системи інноваційного провайдингу Тема 7. Розвиток інноваційної інфраструктури Тема 8. Методологія оновлення економічних системи на інноваційній основі Тема 9. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини Тема 10. Системи інтелектуальної власності Тема 11. Права на об’єкти інтелектуальної власності як інвестиція і товар Тема 12 Охорона права на об’єкти інтелектуальної власності Тема 13. Оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності Тема 14. Процедура отримання авторського права на результати наукової діяльності Тема 15. Інноваційне підприємництво з позиції комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності Тема 16. Механізм комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності та його державне регулювання

ТЕМА 1. ІННОВАТИКА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕКОНОМІКА Наука інноватика є складовою еволюційної економічної теорії як вчення про iнновацiйний тип економічного розвитку. Вона була заснована наприкінці 80-х років ХХ століття науковою школою професора В.Г. Колосова з метою визначення напряму наукової діяльності з розробки теорій розвитку інновацій, а також методів її формування та застосування.

Види інноватики Інноватика може бути двох видів: теоретична i прикладна. Теоретична iнноватика вирiшує проблеми створення i розвитку наукової методологiї iнноватики, теоретичнi проблеми синтезу iнновацiйно складних органiзацiйно-технiчних систем (нових знань, iдей, нових технологiй, винаходiв, вiдкриттiв). Пiд прикладною iнноватикою розумiється в рiзних галузях господарювання напрям iнновацiйної дiяльностi з вирiшенням проблем планування, органiзацiї i реалiзацiї нововведень.

Багатовекторне спрямування інноватики По горизонталі

Взаємозв'язки та напрямки

Франс Йохансон. Ефект Медичі. Інноваційні відкриття на перетині ідей, концепцій та культур. – Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2011. – 223 с. Франс Йохансон. Ефект Медичі. Інноваційні відкриття на перетині ідей, концепцій та культур. – Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2011. – 223 с.

ТЕМА 2. Принципи, методи та моделі інноватики Інноватика є міждисциплінарною методологією особливого типу. Вона забезпечує таке інтегрування знань, в процесі якого такі науки як: економічне управління, соціологія, психологія, кібернетика, філософія та інші можуть зберегти свою специфічність, але об’єднавшись між собою супроводжують інноваційний процес. Це пов’язане з тим, що нововведення які відбуваються впливають на всі сфери діяльності.

Принципи інноватики Об'єктом інноватики є закономірності процесів розвитку, механізми управління змінами, адаптації до них людини, використання та поліпшення інноваційних потоків, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому, виходячи з принципів : Науковості Унікальності Безперервності Системності Регламентації Корисності

Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» основними принципами Державної інноваційної політики є: 1) орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; 2) визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; 3) формування нормативно - правової бази у сфері інноваційної діяльності; 4) створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково – технічного та інноваційного потенціалу; 5) забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово – кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; 6) ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері; 7) вжиття заходів для підтримки міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок; 8) фінансова підтримка, сприятлива кредитна, податкова і митна політики у сфері інноваційної діяльності; 9) сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури; 10) інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності ; 11) підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність підприємства повинна здійснюватися за такими принципами: 1) адаптивності – прагнення до підтримання певного балансу зовнішніх і внутрішніх можливостей розвитку (внутрішніх спонукальних мотивів діяльності суб’єкта господарювання і зовнішніх, що генеруються ринковим середовищем); 2) динамічності – динамічне приведення у відповідність цілей і спонукальних мотивів (стимулів) Діяльності підприємства (зокрема його власників, менеджері в, фахівців, працівників); 3) самоорганізації – самостійне забезпечення я умов функціонування, тобто самопідтримка обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між елементами виробничо-збутової системи підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середовищем; 4) саморегуляції – коригування системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування; 5) саморозвитку – Самостійне забезпечення умов тривалого виживання і розвитку підприємства (відповідно до його місії й ухваленої мотивації діяльності).

Методи інноватики 1) методи аналізу (метод порівняння, індексний метод, метод ланцюгових підстановок, метод елімінування, графічний метод, факторний аналіз та ін.); 2) методи прогнозування; 3) методи моделювання; 4) методи планування.

Методи прогнозування 1) фактографічні (формалізовані), що базуються на первинної інформації про об'єкт (прогнозна екстраполяція, прогнозування на основі регресійних моделей, прогнозування сезонних коливань, прогнозування на основі індикаторів та індексів, за аналогією, із застосуванням мережевих моделей, прогнозний граф та ін.); 2) експертні, що використовують інформацію, що отримується від фахівців-експертів, які, в свою чергу, попередньо узагальнюють фактографічну чи іншу інформацію (індивідуальні інтерв'ю, метод комісій, метод «мозкової атаки», метод Дельфі та ін.); 3) комбіновані на основі змішаних інформаційних масивів.

Моделі інноваційного процесу

Моделі інноваційного процесу

Моделі інноваційного процесу

Модель розвитку інноваційних здатностей компанії ErnstandYoung

ТЕМА 3. Інноватика з позиції глобалізації економіки

Результативність наукової діяльності Під-індекс “Отримані знання та технології”

Позиція України у Глобальному індексі інновацій у співставлення з ТОР10 країн

Бенчмаркінгові порівняння інноваційного розвитку України

Інноватика з позиції глобалізації економіки повністю доповнює та поширює концепцію національної інноваційної продуктивності, потребує визначення “інноваційної підприємницької ідеї” з позиції її комерційної привабливості, дієздатності, спрямовує до пошуку економічної моделі поведінки у глобальному конкурентному середовищі, формуванню відповідної регулятивної практики та правового забезпечення інноваційного прориву на основі застосування та поширення “мета–технологій”, які формують параметри сучасного інформаційного суспільства.

Тема 4. Розвиток інноваційної діяльності як середовища наукової та виробничої творчості Згідно із Законом України "Про інноваційну діяльність", інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Реалізація політики розвитку інноваційної діяльності є суттєвою на шляху переходу економіки України на модель інвестиційно-інноваційного зростання.

Витоки розгляду питання Приділяючи увагу розвитку інноваційної діяльності як на макро-, мезо-, так і на мікрорівнях, створюються сприятливі умови інтелектуальної творчості. Одночасно, зростання інноваційної діяльності (активності) характеризується накопиченням інтелектуального потенціалу, частка якого згодом трансформується в інтелектуальний капітал за діалектичним законом «кількість перетворюється в якість». Бажання активізувати інноваційну діяльність в Україні, примушує вчених і спеціалістів в цьому напрямку розвитку економіки шукати дієві стимули і шляхи реалізації інноваційних процесів з урахуванням адекватної інноваційної політики.

Світова економіка та інновації Основною ознакою сучасного розкладу сил в світі є суттєвий відрив країн-лідерів, що створюють “інноваційний анклав”, від менш потужних країн, які змушені повністю залежати від позиції “активних гравців”. Серед пріоритетних напрямків розвитку інноваційної діяльності для Великобританії, Німеччини, США, Фінляндії та ряду інших розвинутих країн є проведення космічних досліджень, розвиток енергетичної галузі, сфери охорони здоров’я, біотехнології, інформаційні та комп’ютерні технології; для Індії –  інформаційні технології та програмне забезпечення, розвиток біотехнологій та космічна сфера, для Китаю – машинобудування, приладобудування і автоматика, хімічна і нафтохімічна галузь, біотехнології, мікробіологія та ін.

Інноваційний анклав

Топ-50 найбільш інноваційних компаній світу

Наукова та науково-технічна діяльність Упродовж 2015р. наукові та науково-технічні роботи в Україні викону- вало 978 організацій, 44,3% з яких відносилися до державного сектору економіки, 40,3% – до підприємницького, 15,4% – вищої освіти.

Обсяг наукових та науково-технічних робіт Загальний обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій у 2015р., становив 12611,0 млн.грн, у тому числі обсяг науково-дослідних робіт – 4736,9 млн.грн, обсяг науково-технічних розробок – 6522,9 млн.грн, обсяг науково-технічних послуг – 1351,1 млн.грн. Його питома вага у ВВП становила 0,64%.

Динаміка державного фінансування науки в Україні

Наслідки… За даними державної служби статистики за роки незалежності України кількість організацій, які виконують наукові дослідження й розробки скоротилася на 27 % [1]. Найбільша кількість таких установ була зафіксована у 1998 році (1518 одиниць). Проте за період 2014-2015 рр. наша держава втратила 165 центрів наукових досліджень. Також, за 25 останніх років відбулося суттєве зменшення кількості науковців в країні. Якщо у 1991 році в Україні наукою займалося 295010 осіб, то у 2015 році кількість науковців зменшилася на 78% і склала лише 63864 осіб. У 2015 році питома вага витрат на інноваційну діяльність від загального обсягу витрат у ВВП України становила 0,62%, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету – 0,21% [1]. За даними 2014р., частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки у ВВП країн ЄС-28 у середньому становила 2,03%. Більшою за середнє значення частка витрат на дослідження та розробки була у Фінляндії – 3,17%, Швеції – 3,16%, Данії – 3,05%, Австрії – 2,99%, Німеччині – 2,87%, Словенії – 2,39%, Франції – 2,26%; меншою – у Чорногорії, Румунії, Кіпрі, Латвії та Сербії (від 0,36% до 0,77%). Загальний обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій України у 2015р., становив 12611,0 млн.грн, у тому числі обсяг науково-дослідних робіт – 4736,9 млн.грн, обсяг науково-технічних розробок – 6522,9 млн.грн, обсяг науково-технічних послуг – 1351,1 млн.грн. Його питома вага у ВВП становила 0,64 %.

ості Тема 5.Формування інноваційної культури в науковій діяльності Інноваційна культура – це система взаємовідносин усіх суб’єктів інноваційної системи підприємства і держави, яка пов’язана з стимулюванням креативного мислення, реалізацією інноваційного потенціалу особистості і підприємства, а також оптимізацією всього інноваційного процесу – від продукування (генерування) інноваційних ідей до їх комерціалізації.

Роль інноваційної культури в розвитку наукової діяльності виявляється у тому, що вона: виконує функцію стимулятора творчої думки, виявляє творчі здібності, таланти, розвиває і реалізує креативний потенціал науковця; створює та реалізує умови для ефективної реалізації інноваційних проектів; забезпечує формування і впровадження інноваційної стратегії розвитку респондента дослідження; призводе до оптимізації кадрової, науково-технічної, виробничої, фінансової, а отже інноваційної діяльності суб'єкта господарювання.

Схематична структура інноваційної культури

Серед завдань інноваційної культури доцільно виділити такі: оптимізація усіх потенціалів, важливих для здійснення інноваційного процесу та існування інноваційної системи; формування інформаційної та комунікаційної системи на кожному етапі інноваційного процесу та всередині інноваційної системи підприємства – між її рівнями і складовими; сприяння у формуванні і впровадженні інноваційних стратегій розвитку підприємства; формування механізмів синтезу між корпоративною та інноваційною культурою всередині організації, підсилення мотиваційних механізмів, а також створення інноваційного іміджу підприємства.

Принципи, умови, функції та фактори формування інноваційної культури у науково-виробничій діяльності чітке формулювання цілей інноваційної діяльності та їхня зрозумілість; усвідомлення пріоритетності цілей; націленість на результат; співробітництво членів проектної команди; вільний обмін ідеями та інформацією між членами команди інноваційного процесу; толерантне сприйняття керівництвом і членами команди ідей, висловлених іншими співробітниками; толерантне сприйняття можливих помилок і невдач; делегування повноважень членам команди; участь кожного члена команди у процесі досягнення цілей інноваційного процесу, усвідомлення своєї значущості; свобода творчості й висловлювань; заохочення ініціативи і творчого пошуку співробітників; заохочення до розвитку і набуття нових знань і навичок; недопустимість нав’язування ідей керівника інноваційного процесу членам команди; захист прав кожного члена команди на інноваційні рішення.

Функції, які виконує інноваційна культура трансляційна – передача з минулого в теперішній час і з теперішнього часу в майбутнє усталених типів інноваційної поведінки соціальних суб’єктів, які пройшли тривалу апробацію і набули певного ціннісного забарвлення в рамках даного суспільства; селекційна – відбір знову створених або запозичених інноваційних поведінкових моделей, які в щонайбільшій мірі відповідають потребам суспільства на певному етапі його розвитку; інноваційну – розкриття креативних можливостей описуваного соціокультурного механізму, вироблення нових типів інноваційної поведінки на основі зразків інноваційної діяльності, які виникли всередині самої культури або були щеплені ззовні.

Схема взаємозв'язків складових підсистем інноваційної культури, інтелектуального капіталу й потенціалу інноваційного розвитку організації

Тема 7. Розвиток інноваційної інфраструктури Інноваційна інфраструктура – це сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, не залежно від форми власності, які надають послуги (фінансові, наукові, виробничі, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні, з питань трансферу технологій тощо) щодо ресурсного та фінансового забезпечення інноваційної діяльності. Основними елементами інноваційної інфраструктури є державні інноваційні фінансово-кредитні установи, венчурні компанії і фонди, зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси), технологічні парки, інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві), інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу), консалтингові фірми.

Інноваційна інфраструктура України Утворено понад 50 інноваційних бізнес-інкубатори, з яких в у Києві та Київській області діють 12, в Одеській області – 9; 18 з 27 регіонів країни мають по 1 – 2 бізнес-інкубатора, з 255 існуючих інноваційних фондів 175працюють у Києві, також на сьогодні діють 10 інноваційних центрів, при вищих навчальних закладах – підрозділи з питань інтелектуальної власності, Український інститут науково-технічної інформації з регіональними відділеннями. Практично не діють венчурні фонди і центри трансферу технологій, немає належної підтримки діяльності винахідників, раціоналізаторів, науковців, які мають завершені науково-технічні розробки.

Інноваційна інфраструктура - університети Університетам, які очолили дрібний наукомісткий бізнес або стали провідними співробітниками таких компаній, належить особлива роль у сучасному наукомісткому підприємництві. Університет, особливо дослідний, - це місце, де всі без винятку новатори, винахідники, успішні менеджери наукомісткого бізнесу або вчилися, або проводили дослідження.

Цікаве порівняння

Формування інноваційної інфраструктури повинне базуватись на таких принципах: адекватність інфраструктури рівню розвитку регіону; відповідність реальним потребам; раціональне територіальне розміщення; функціональна концентрація на гострих проблемах інноваційної діяльності; доступність послуг для підприємців (територіальна, інформаційна, вартісна); залучення державних і недержавних ресурсів.

Організаційна структура функціонування Центру сприяння розвитку інноваційної діяльності

Тема 8. Методологія оновлення економічних системи на інноваційній основі В економічній теорії та практиці ще недостатньо вирішені питання формування виробничої системи на інноваційній основі, впливу дії екзогенних та ендогенних факторів на перебіг процесів, вивчення економічної природи механізму інноваційного оновлення та функціонування підприємств, а також патентно-ліцензійне забезпечення їх інноваційного розвитку. Саме тому актуалізується проблема методологічного забезпечення формування інноваційного оновлення підприємств, що діють в режимі інноваційного конвеєра з урахуванням поєднання інноваційного підприємництва та інноваційної діяльності на основі залучення в господарський оборот об’єктів права інтелектуальної власності, що істотно підвищує ефективність функціонування економічної системи у цілому.

Основні напрями 1) дослідження, які пов’язані зі створенням привабливого інвестиційного середовища для розвитку виробничої системи (М. Бутко, А. Гальчинський, С. Льовчкін, М. Денисенко, В Мартиненко, М. Гаман, М. Чечетов, З. Попович, Ю. Долгоруков, В. Борейко, Н. Шелудько, О. Чемодуров та інші); 2) дослідження, які пов’язані з проникненням інновацій у виробниче середовище з метою його адаптування до інноваційного типу розвитку економіки країни (О. Завгородня, І. Шовкун, В. Горбачов, Ю. Стасовський, О. Мазур, Л. Федулова, М. Шарко, С. Ілляшенко та інші); 3) дослідження, які розглядають побудову виробничої системи на інноваційній основі (нового покоління) за рахунок збалансованості внутрішніх та зовнішніх факторів виробництва на основі залучення інтелектуального капіталу (О. Пустовойт, О. Бутнік-Сіверський, В. Зінов, Н. Гончарова, В. Рубан, О Чубукова, В. Некрасов, Н Краснокутська та інші).

Структуризація інноваційного процесу в умовах трансформації інтелектуальної власності

Режим інноваційного конвеєра (виробнича система під впливом цілеспрямованих інновацій поступово оновлюється (удосконалюється) до рівня сприйняття наступних інновацій): 1) інновації мають цільове спрямування і діють з уже відомими, але локально новими для підприємства технологічними та організаційними рішеннями по відношенню до оновленої виробничої системи; 2) інновації враховують зовнішнє та внутрішнє середовище і є соціотехнічними; 3) сприйняття інновацій здійснюється в рамках змін стандартних видів діяльності (рутинні зміни) у рамках подальшої інтеграції інновацій; 4) розвиток інновацій пов’язаний з подоланням дії екзогенних та ендогенних факторів гальмування інноваційного процесу на рівні підприємств з урахуванням співвідношення дії цих факторів на мікрорівні з дією відповідних факторів на макрорівні; 5) інноваційно оновлене підприємство не може зупинитись у своєму розвитку, так як воно під впливом цілеспрямованих інновацій поступово оновлюється (удосконалюється) до рівня сприйняття наступних інновацій, що істотно підвищує ефективність функціонування економічної системи у цілому, в тому числі й системи управління, за рахунок досягнення динамічної збалансованості.

Загальна схема оновлення виробництва в режимі інноваційного конвеєра

Методологія оновлення виробничої системи на інноваційній основі включає: злиття всіх елементів процесу інноваційної діяльності з оновленням виробництва в єдине ціле на стадії формування стратегічних цілей, за якою поєднуються два спрямування: інноваційна діяльність та інноваційне підприємництво; процес організації інноваційної діяльності, який охоплює такі стадії: 1) науково–експертне обґрунтування оновлення виробництва; 2) залучення наукових досліджень та інноваційно–інвестиційне проектування оновлення виробництва; 3) охорона прав інтелектуальної власності; 4) техніко–технологічна підготовка до оновлення виробництва; 5) оновлення виробництва до стану активного сприйняття інновацій (нововведень); забезпечення руху інтелектуального капіталу як авансованої інтелектуальної власності, який в процесі господарської діяльності поєднується з виробничим капіталом та завершується комерціалізацією інноваційної продукції з отриманням додаткової вартості (прибутку); формування інноваційно–оновленої виробничої системи, яка працює в режимі інноваційного конвеєра.

Загальна схема інноваційного підприємництва в умовах оновлення виробничої системи на інноваційній основі

Рейтинг технологічних відкриттів людства, зокрема найвидатніших, що запропонував інститут АІММРЕ [1]. 1. Найважливішим досягненням світової наукової думки була визнана періодична таблиця елементів Дмитра Івановича Менделєєва (1869 рік), яка систематизувала всі дослідження в галузі хімії та ядерної фізики. 2. Друге місце відведено відкриттю технології виплавки заліза - дана важлива для розвитку всієї майбутньої цивілізації подія відбулася на 300 років раніше Стародавнього Єгипту ( 1550 рік до н. е.) у Малій Азії. 3. А третє місце посів транзистор, винайдений у 1948 року американськими вченими Вільямом Шоклі, Джоном Бардіном й Волтером Брате’йном, який поклав початок мініатюризації електроніки. 4. На четвертому місці - таке незамінне сьогодні скло, яке з'явилося у 2200 році до н. е. у східному Середземномор'ї. 5. Винайдений голландським натуралістом й винахідником Антоні ван Левенгуком (1632-1723) мікроскоп посів п'яте місце рейтингу. 6. На шостому місці стоїть будівельний матеріал - цемент, який почали застосовувати із XVIII століття і таким чином здійснили своєрідну революцію у будівництві. 7. Винайдення сталі, котре, як вважають, відбулося 300 років до н. е. в Індії, одержало сьоме місце. 8. На восьмому місці опинилася технологія виробництва давнього зброярського матеріалу - міді. 9. Дифракція рентгенівських променів кристалами, яку відкрив у 1912 році Макс фон Лаве, стала дев'ятим за важливістю досягненням науки ( людство отримало кристалографію та спектроскопію). 10. Десяте місце займає конвертор для виплавки сталі з чавуну, який створив англійський інженер Генрі Бессемер (1813-1898), конструкція якого майже без змін дійшла до наших днів.

Тема 9. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Категоріальний ланцюг “Інтелектуальна: діяльність – творчість – власність ” Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Права інтелектуальної власності

Об'єкти права інтелектуальної власності

Види творчості Для людини характерні два види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду.

Результати технічної творчості Результати технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг. За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або "промисловою власністю".

Промислова власність Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості - будинками, спо-спорудами, устаткуванням. Однак це не так Промислова власність - це вид інтелектуальної власності. Слово "промислова" у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в ній.

Систематизація

Тема 10. Системи інтелектуальної власності Система інтелектуальної власності (ІВ) складається з п'яти підсистем і зв'язків між ними

Суб'єкти та об'єкти права інтелектуальної власності

Тема 11. Права на об’єкти інтелектуальної власності як інвестиція і товар

Поряд з людською творчістю і винахідливістю інтелектуальна власність всюди навколо нас. Кожний продукт або послуга, які ми вживаємо або отримуємо у повсякденному житті, — це результат довгого ланцюга великих і малих інновацій, наприклад зміни дизайну або удосконалення, що роблять зовнішній вигляд чи функції виробу такими, якими вони є сьогодні.

Slide Title Product A