🗊Презентация Бухгалтерський облік для прийняття екологічних рішень

Бухгалтерський облік для прийняття екологічних рішень. Загальні засади розвитку екологічного менеджменту. Екологічний облік в системі бухгалтерського обліку. Екологічні витрати та екологічні зобов’язання. Екологічна звітність Екоконтролінг та екологічний аудит

Термін «екологічний менеджмент» розглядається переважно в таких значеннях: • як діяльність громадських екологічних організацій; • як сукупність засідок, методів і засобів управління природоохоронною діяльністю підприємства; • як система управління окремим природним комплексом, що підлягає особливій охороні; • як частина загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики конкретної організації.

Екологічний менеджмент – це управління екологічними характеристиками конкретних суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів. Екологічний менеджмент – це управління екологічними характеристиками конкретних суб’єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів. сукупність принципів, форм, функцій, методів, прийомів i засобів управління виробничою діяльністю i персоналом організації з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва.

За об’єктами екологічний менеджмент поділяється на: • екологічний менеджмент суб’єктів екологічно небезпечної діяльності (наприклад: підприємств); • екологічний менеджмент джерел екологічної небезпеки (наприклад: сховищ радіоактивних відходів); • екологічний менеджмент окремих природних комплексів (наприклад: річки Дніпро).

Будова екологічного менеджменту включає такі первинні або першоелементи суб'єкт екологічного менеджменту об'єкт екологічного менеджменту зміст екологічного менеджменту екологічний аспект (характеристика) ідеальний стан об'єкту екологічного менеджменту

До основних функцій екологічного менеджменту належать обгрунтування екологічної політики та зобов'язань; планування екологічної діяльності; організація внутрішньої та зовнішньої екологічної діяльності; управління персоналом; управління впливом на довкілля та використання pecypciв; внутрішній екологічний моніторинг i екологічний контроль; аналіз i оцінювання результатів екологічної діяльності; перегляд та вдосконалення екологічного менеджменту.

Нaбip основних елементівСЕМ 1. Екологічна політика, яка здебільшого оформляється у вигляді Декларації (заяви) про екологічну політику i відображає безумовний намір вищого керівництва організації реалізувати сучасний підхід до екоменеджменту. У Декларації повинні бути визначені найзагальніші цілі, які встановило для себе підприємство. 2. План або програма дій з охорони довкілля, що містить опис заходів, які підприємствозбирається здійснити у поточному році (у наступні роки). Зазначений план або программа фактично “перекладає” екологічну пoлiтикy підприємства мовою цілей i завдань, визначає дії, необхідні для їх досягнення, встановлює відповідальність конкретних працівників підприємства та передбачає надання необхідних для реалізації програми (плану) людських i фінансових ресурсів. 3. Організаційна структура фіксує розподіл функцій, делегування повноважень i відповідальності за тi чи інші дії. Якщо йдеться про підприємства, які мають по декілька територій або сфер ділової активності, то здебільшого розглядають організаційну структуру як усього підприємства, так i його окремих підрозділів. 4. Інтеграція питань екологічного менеджменту в yci аспекти щоденної діяльності підприємства передбачає процедури “вбудови” природоохоронних заходів у iнші складові діяльності підприємства, де повинні розроблятись спеціальні екологічні процедури, які зазвичай детально розглядають у спеціальних інструкціях, що фіксують порядок виконання заходів та дій, необхідних для реалізації плану (програми) дій з охорони довкілля. 5. Коригуючі й превентивні дії спрямовані на ліквідацію фактичних або можливих відхилень від встановлених цілей, завдань, критеріїв i нормативів. 6. Аудити СЕМ для перевірки адекватності й ефективностіїї впровадження i функціонування. 7. Аналізування СЕМ вищим керівництвом, що є формальною оцінкою вищим керівництвом підприємства стану i адекватності СЕМ стосовно обставин, які змінюються. 8. Внутрішнє розповсюдження інформації та навчання для усвідомлення персоналом, чому i як необхідно виконувати свої функції, пов'язані з охороною довкілля, у контексті їx щоденних службових обов'язків. 9. Зовнішня інформаційна взаємодія i взаємовідносини з населенням прилеглої до підприємства території, щоб інформувати зовнішні зацікавлені сторони про екологічні цілі й результативність природоохоронної діяльності підприємства.

Екологічний облік на підприємстві - це система виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Екологічний облік на підприємстві - це система виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.

Екологічний облік повинен виявляти та відображати у грошовій формі зовнішні ефекти (витрати). Вирішення цієї проблеми можливе за умови використання двох різних підходів: 1. внесення уточнень до системи традиційного обліку, перш за все, більш детальним і диференційованим відображенням екологічних аспектів підприємства, включаючи всі витрати на проведення природоохоронних заходів, а також змін, що викликаються ними, у бухгалтерському балансі підприємства (назвемо його диференціювання фінансової звітності); 2. реорганізація та розширення обліку, у тому числі за допомогою складання екобалансів для більш повного відображення (з урахуванням часового аспекту) зовнішніх екологічних витрат, як і ефектів виробничої діяльності (назвемо його розширенням фінансової звітності).

Екологізація облікової інформації дозволяє вирішити ряд актуальних проблем: визначати екологічну ефективність діяльності підприємства, комплексно з інформаційної точки зору моделювати природоохоронну діяльність економічного суб'єкта, надавати інформацію про економічну та екологічну діяльність підприємства, генерувати екологічну інформацію фінансового і нефінансового характеру.

Перша спроба ведення обліку екологічної діяльності на рівні підприємства була зроблена Міжурядовою робочою групою експертів за міжнародними стандартами фінансової звітності у 90-х рр. ХХ ст. Перша спроба ведення обліку екологічної діяльності на рівні підприємства була зроблена Міжурядовою робочою групою експертів за міжнародними стандартами фінансової звітності у 90-х рр. ХХ ст. У 90-і роки великі підприємства були вимушені враховувати зростаючу кількість урядових ухвал з охорони довкілля. Багато підприємств вирішили не визнавати масштабів своїх забруднень навколишнього середовища і вартості його можливого очищення, оскільки це відобразилося б на вартості їх акцій. Деякі корпорації розкривали інформацію про екологічні аспекти своєї діяльності, але не в оптимальному обсязі. Відсутність інформації про екологічний облік створює проблеми для користувачів інформації про підприємство і стає досить проблематично планувати подальшу виробничу діяльність господарюючого суб'єкта. Відсутність національних стандартів обліку екологічної діяльності спонукало Міжурядову робочу групу в 1991 р. розробити перші рекомендації для бухгалтерів, де вказувалося, що повинно бути представлено у фінансових звітах, щоб користувачі могли оцінити реальну картину впливу господарської діяльності підприємства на природне середовище. Організація з економічного співробітництва і розвитку, Європейська комісія, Канадський інститут присяжних бухгалтерів, Асоціація присяжних бухгалтерів й Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу поставили на обговорення питання про екологічний облік.

Рада Європейського Союзу прийняла Постанову № 1836/93 від 29 червня 1993 р. про добровільну участь промислових підприємств у системі менеджменту довкілля і екологічного аудиту (від англ. Environmental Management and Audit Scheme – скорочено EMAS). Рада Європейського Союзу прийняла Постанову № 1836/93 від 29 червня 1993 р. про добровільну участь промислових підприємств у системі менеджменту довкілля і екологічного аудиту (від англ. Environmental Management and Audit Scheme – скорочено EMAS). Вирішальна роль у документі відводиться не правовим і регулюючим інструментам (законам, підзаконним актам, нормативному забезпеченню – стандартам, нормам, правилам), а підтриманню і розвитку ініціативи з боку підприємств щодо самостійної побудови і впровадження виробничих структур управління довкілля, проведення внутрішнього екологічного контролю та складання за його результатами екологічної декларації з метою її оприлюднення. Варто зазначити, що Постанова регулює не тільки функції системи управління довкіллям і еко-контролю, а також робиться акцент на роль бухгалтерського обліку. Так, серед важелів сприяння безперервному удосконаленню охорони довкілля в промисловості вказуються наступні шляхи:  встановлення і впровадження підприємством екологічної політики, екологічної програми та системи менеджменту довкілля;  систематична, об’єктивна і періодична оцінка ефективності цієї системи;  підготовка інформації про охорону довкілля підприємства для громадськості. Саме останній пункт вказує на те, що реалізація Постанови вимагає створення середовища для здійснення систематичного, періодичного й об’єктивного обліку наслідків впливу діяльності підприємства на довкілля.

Важливу роль у системі управління впливом на навколишнє середовище на рівні підприємства відіграє стандартизація процесу управління. Створення серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах (ISO 1400) називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Система стандартів ISO 1400 орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрацію речовини тощо) і не на технології, (вимога використовувати чи не використовувати певні технології, вимога використовувати “найкращу доступну технологію”). Основним предметом ISO 1400 є система екологічного менеджменту. Щодо нормативного стану обліку у галузі природокористування та природоохорони в нашій державі, то стаття 24 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачає, що “підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть облік у цій галузі. Збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, виконання завдань по охороні навколишнього природного середовища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною для республіки системою в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України”

Отже, раціональне екологічне управління підприємством передбачає ведення максимально пристосованого до його вимог бухгалтерського обліку, на підставі даних якого і буде формуватися реальна картина впливу підприємства на довкілля. Отже, раціональне екологічне управління підприємством передбачає ведення максимально пристосованого до його вимог бухгалтерського обліку, на підставі даних якого і буде формуватися реальна картина впливу підприємства на довкілля. Відпрацювання способів розкриття в обліку та звітності підприємства, його екологічної діяльності є першочерговим завданням бухгалтерів-науковців та практиків. Порядок ведення екологічного обліку: - у 1-му класі рахунків: основні засоби природоохоронного призначення; знос основних засобів природоохоронного призначення; придбання основних засобів природоохоронного призначення; - у 2-му класі рахунків: природні ресурси (сировина); - у 4-му класі рахунків: фінансування природоохоронних заходів; - у 5-му класі рахунків: довгострокові екологічні зобов'язання; - у 6-му класі рахунків: екологічні збори і платежі; розрахунки з екологічного страхування; - у 7-му класі рахунків: дохід від реалізації природоохоронних засобів; дохід від надання екологічних послуг; - у 9-му класі рахунків: витрати від надання екологічних послуг, витрати від здійснення природоохоронної діяльності. Якщо ж масштаби діяльності підприємства є незначними, то рекомендовано у кожному рахунку 8-го класу виділити субрахунок природоохоронної діяльності: матеріальні витрати природоохоронної діяльності; витрати праці працівників, зайнятих природоохоронною діяльністю; витрати на соціальне страхування, зайнятих природоохоронною діяльністю; амортизація основних засобів природоохоронного призначення; екологічні збори і платежі; інші витрати екологічного характеру

Облік екологічних витрат є основним елементом екологічного обліку в цілому. Облік екологічних витрат – система виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання, обробки й підготовки релевантної інформації про екологічні витрати підприємства з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень. Екологічні витрати підприємства – витрати на покриття негативних зовнішніх ефектів, які виникають внаслідок добровільних чи обов’язкових природоохоронних заходів з метою запобігання, усунення чи зменшення навантажень на довкілля, а також внаслідок втрат продуктивності та незворотних втрат сировини, матеріалів, енергії.

Сума таких витрат у більшості підприємств значна, але сьогодні бухгалтерський облік екологічних витрат ведеться безсистемно, вони не виокремлюються із загальної сукупності витрат. Це призводить до відсутності достовірних облікових даних про розміри, напрями та види природоохоронних витрат підприємств, чого і неможливо зробити при існуючій організації бухгалтерського обліку. У складі витрат виокремлюють такі елементи, безпосередньо або опосередковано пов’язані з впливами на довкілля, природокористуванням і охороною довкілля: витрати, пов’язані з використанням сировини, в частині витрат на рекультивацію земель, а також плати за воду, яку підприємства забирають з водогосподарських систем (в сумі фактичних витрат); витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології чи організації виробництва, а також з покращенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей, які здійснюють у виробничому процесі; платежі (страхові внески) за обов’язковими видами страхування і відрахування до страхових фондів (резервів); податки, збори, платежі та інші обов’язкові відрахування та деякі інші.

Поняття «екологічні зобов’язання» для України нове. Дотепер на міжнародному і національному рівнях не розроблені та не рекомендовані стандарти бухгалтерського обліку, в яких включено поняття «екологічні зобов’язання». «екологічні зобов’язання» як наслідок екологічного характеру, обумовлений взаємодією підприємств із навколишнім середовищем, що може здійснити суттєвий вплив на фінансовий стан. Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання», зобов’язання визнаються, коли їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення, трактування ж поняття «екологічні зобов’язання» зовсім відсутнє. Доцільно доповнити П(С)БО 11 абзацом про екологічні зобов’язання, їх визнання та відображення. Екологічні зобов’язання можуть виникати в результаті: – здійснення основної діяльності (плата за використання природних ресурсів); – недотримання норм екологічного законодавства, які тягнуть за собою компенсацію завданої шкоди, виплату штрафів тощо; – добровільних дій підприємства щодо усунення негативних впливів на навколишнє природне середовище виходячи з міркувань піклування про свою репутацію.

Екологічні зобов’язання можуть бути двох видів: умовні і реальні. Умовні формуються на підставі того, що підприємство в майбутньому буде змушене здійснювати природоохоронні заходи через забруднення, здійснене сьогодні. Такі зобов’язання важко піддаються підрахунку у зв’язку з: – труднощами встановлення джерел викидів або скидів і вжиття заходів для виправлення ситуації; – технологічними невизначеностями, що ускладнюють визначення рівня забруднення та рівня витрат, пов’язаних із проведенням заходів для виправлення ситуації; – відсутності порядку розподілу витрат між забруднювачами; – неналагодженим екологічним законодавством. Відображення в системі бухгалтерського обліку умовних екологічних зобов’язань неможливе. Облік поточних екологічних зобов’язань потрібно вести на рахунках 6 класу, а довгострокові екологічні зобов’язання потрібно обліковувати на рахунках 5 класу.

Для бухгалтерського відображення необоротних активів природоохоронного призначення пропонуємо вести аналітичні рахунки до відповідних субрахунків рахунків другого та третього порядку: - Рахунку 10 «Основні засоби» (1001 – інвестиційна нерухомість природоохоронного призначення, 101 – земельні ділянки, 102 – капітальні витрати на поліпшення земель, 109 інші основні засоби), - Рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» (114 – природні ресурси, 117 – інші необоротні матеріальні активи), - Рахунку 12 «Нематеріальні активи» (121 – права користування природними ресурсами, 127 – інші нематеріальні активи), - Рахунку 01 «Орендовані необоротні активи». Амортизація по зазначених об’єктах обліковується на аналітичних рахунках до субрахунків рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».

Cхема облікового відображення операцій з використання природних ресурсів підприємств

Для України екологічна звітність - порівняно нове поняття у рамках раціонального природокористування та інформаційної діяльності підприємства, оскільки ні в Законі «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні в Положеннях бухгалтерського обліку ніяк методичних рекомендацій не міститься . Для України екологічна звітність - порівняно нове поняття у рамках раціонального природокористування та інформаційної діяльності підприємства, оскільки ні в Законі «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні в Положеннях бухгалтерського обліку ніяк методичних рекомендацій не міститься .

В загальному вигляді екологічний звіт має містити інформацію: В загальному вигляді екологічний звіт має містити інформацію: - про екологічну політику; - рівень виконання запланованих в попередньому періоді заходів щодо зменшення навантаження на навколишнє середовище; - розмір та цільове призначення інвестиції в природоохоронну діяльність; - програми та заходи, спрямовані на охорону довкілля; - зовнішні перевірки та моніторинг підприємства; - екологічні плани на наступний період. Інформація про екологічну діяльність підприємств розкривається у кількох видах звітності : статистичній; податковій; фінансовій ; нефінансовій

Статистика екології виокремлює три основні форми звітів: № 2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферно­го повітря" (річний, квартальний) - інформацію про обсяги викидів забруднювальних речовин в атмосферу, їх очищення, джерела викидів, заходи щодо зменшення та попередження вивільнення шкідливих речових в атмосферне повітря; № 1-екологічні витрати "Витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі" (річний) - інформація про капітальні інвестиції підприємств, поточні витрати на охорону довкілля, екологічні в'язання, пов'язанні з ними екологічні платежі, послуги природоохоронного призначення; № 1-відходи "Поводження з відходами" (річний) - дані про наявні відходи, класи небезпеки та поводження з ними протягом звітного періоду.

Основний звіт про екологічну діяльність

Додатки до основного звіту: Додатки до основного звіту: • розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища; • охорона атмосферного повітря; • охорона водних ресурсів; • охорона земельних ресурсів; • звіт про утворення і знищення токсичних відходів; • зниження рівня шуму і вібрацій; • охорона природних ландшафтів; • дослідження у сфері навколишнього середовища; • відновлення і демонтаж обладнання; • відомість про матеріальні витрати на природоохоронну діяльність; • розрахунок амортизації природоохоронних фондів; • інші види діяльності у сфері охорони довкілля.

Можна виділити п'ять рівнів деталізації інформації з екологічних питань, що представляється міжнародними корпораціями: Можна виділити п'ять рівнів деталізації інформації з екологічних питань, що представляється міжнародними корпораціями: · рівень1: “зелені журнали”, інформаційні бюлетені, відеосюжети, короткі заяви в річних звітах; · рівень 2: перший спеціальний екологічний звіт, у якому часто уперше викладаються принципи офіційної політики в цій області; · рівень 3: надання звітності на щорічній основі в прив'язці до системи раціонального природокористування, але більше текстової інформації, ніж цифр; · рівень 4: уявлення на щорічній основі повного обсягу даних по типі “реєстр токсичних викидів”; дані “витрата-випуск” для сервісних компаній; зведені корпоративні й об'єктові звіти; · рівень 5: звітність за критерієм стійкого розвитку. звіт з прогресу Глобального договору ООН. Ціль: запобігання погіршення стану экосистем; ув'язування воєдино екологічних, економічних і соціальних аспектів діяльності корпорації з опорою на показники стійкості; упровадження методики обліку по повній вартості в систему финанасовой отчестности.

Формування та оприлюднення екологічних та інших нефінансових звітів надає компанії такі переваги: Формування та оприлюднення екологічних та інших нефінансових звітів надає компанії такі переваги: - удосконалення управління компанією - в процесі підготовки звіту відбувається аналіз власної стратегії, проводиться об’єктивний аналіз нефінансових ризиків, оцінюється вплив компанії на суспільство та навколишнє природне середовище; - зростання довіри до діяльності компанії – компанія у нефінансових звітах демонструє соціальну та екологічну відповідальність; - підвищення прозорості компанії – наявність нефінансової звітності дозволяє стейкхолдерам отримати інформацію щодо екологічних та соціальних аспектів діяльності компанії разом із економічними результатами діяльності. Це дозволяє об’єктивно оцінювати ризики бізнесу, пов’язані з нефінансовими аспектами діяльності; - зміцнення ділових зв’язків, пов’язане зі збільшенням ступеня прозорості та зростанням довіри стейкхолдерів до діяльності компанії. - вихід на нові ринки, пов'язаний з дотриманням принципів соціально відповідальної діяльності.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!