🗊Презентация Цифрова економіка та електронна комерція. Загальний огляд та перспективи реалізації в Україні

Викладач: Коляденко В. А. Кандидат політичних наук, доцент, Заслужений економіст України Викладач: Коляденко В. А. Кандидат політичних наук, доцент, Заслужений економіст України

План лекції: 1) Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та їх вплив на суспільний розвиток. 2) Електронна комерція: історія, сутність, принципи, переваги та проблеми впровадження. 3) Види електронної комерції. 4) Нормативно-правове регулювання електронної комерції.

Людство невпинно просувається до інформаційної епохи, в якій економіка та бізнес стають електронними.

Сучасне суспільство використовує інформаційні ресурси, глобальну мережу Інтернет для задоволення найрізноманітніших потреб своїх громадян у різних сферах: E-government E-commerce E-education E-medicine

Міжнародні та національні стратегії розвитку інформаційного суспільства Всесвітній самміт з питань інформаційного суспільства 2003 рік – Женева, 2005 – Туніс, 2011 – Женева. Регіональні програми: Електронна Європа - 2020; Електронна Азія та інші. Національні програми: Електронна Америка, Електронна Росія, Електронна Британія та інші

Висновок В умовах світової глобалізації та зростання конкуренції країни, які активно застосовують інформаційно-комунікаційні технології, розвивають електронну комерцію – отримують серйозні конкурентні переваги.

Висновок Як відзначили провідні світові економісти і політики: перспективний розвиток економіки та суспільного життя в найближчі роки буде визначатися формулою «5-І»: Інформація Інновація Інвестиції Інтелектуальна власність Інфраструктура

Історія розвитку електронної комерції Датою народження інформаційних технологій електронної комерції вважається 1993 рік, коли почалося масове використання Web-технології в мережі Інтернет, проте перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з’явилися у 1960-х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготовкою до рейсів. Спочатку електронна комерція опиралася на комунікації, які не належали до Інтернет, та характеризувалися використанням різноманітних автономних стандартів та протоколів.

Історія розвитку електронної комерції Першим загальноприйнятим стандартом став EDI (Electronic Data Interchange), який був прийнятий у 1980 році. Цей стандарт визначав як типові бізнес-транзакції і документи (замовлення, накладні, митні декларації тощо), які мають бути оброблені та передані через цифрові мережі. На початку 1990-х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирався на EDI та визначав засоби передачі EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет. На початку 1990-х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирався на EDI та визначав засоби передачі EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет.

Історія розвитку електронної комерції Багато великих торгівельних організацій інвестували кошти у розвиток EDI, але він ніколи не досяг того рівня популярності, як web-орієнтована електронна комерція, за такими причинами: 1) висока вартість впровадження EDI-рішень не дозволяла середнім та малим підприємствам стати учасниками електронної комерції; 2) повільний розвиток стандартів EDI; 3) складність розробки програм за специфікаціями EDI зумовила нестачу кваліфікованих спеціалістів. З розвитком Інтернету у 1990-х роках виникла відповідна форма електронної комерції у формі Інтернет-магазинів, де користувачі могли замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток. Розвиток Інтернету став чинником значного зниження витрат використання електронної комерції завдяки низької вартості обміну інформацією.

Сутність електронної комерції Електронна комерція (від англ. e-commerce) — це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп’ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій. Електронна комерція – така форма комерції, коли вибір і замовлення товару чи послуг здійснюються через комп'ютерні мережі, а оплата – через використання електронних документів та платіжних засобів

До електронної комерції відносять: Електронний обмін інформацією (Electronis Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EFS), електронну торгівлю (E-Trade), електронні гроші (E-Cash), електронний маркетинг (E-Marketing), електронний банкінг (E-Banking), електронні страхові послуги (E-Insurance), тощо.

Суб'єкти електронної комерції: домашні господарства; фірми; держава; постачальники мережевих послуг (провайдери, електронні платіжні системи (у технічному аспекті), тощо);

Принципи електронної комерції Створення глобального комунікаційногоо середовища з підтримкою режиму он-лайн Розробка програмно-технічних засобів проведення надійних і безпечних платіжних операцій Наявність простого і безпечного клієнтського програмного забезпечення

Організаційні стадії електронної торгівлі Реклама послуг і товарів на сайтах та проведення презентацій засобами аудіо- та відеодемонстрацій на клієнтських комп'ютерах Проведення операції (купівля, зміна суми банківського рахунку тощо) як безпечної транзакції Електронна підтримка клієнтів у період експлуатьації ними товарів та послуг

Переваги електронної комерції оперативність отримання інформації, особливо при міжнародних операціях; зниження невиробничих витрат (торгових витрат, витрат на рекламу, витрат пов'язаних з сервісним обслуговуванням та інформаційною підтримкою споживачів); скорочення циклу виробництва та продажі, оскільки відпадає потреба повторного підтвердження інформації і знижується вірогідність помилок при введенні інформації; значно знижуються затрати пов'язані з обміном інформацією, за рахунок використання більш дешевих засобів телекомунікації; більша відкритість компаній до споживачів.

Види електронної комерції: Бізнес-до-бізнесу (B2B) B2B електронна комерція — це електронна комерція між компаніями. Це — тип електронної комерції, що має справу з відносинами між і серед видів комерційної діяльності. Приблизно 80 % електронної комерції належать до цього типу, і більшість експертів пророкує, що B2B електронна комерція продовжить поширюватися швидше ніж B2C. Більше загальні B2B приклади й кращі практичні моделі — IBM, Hewlett Packard, Cisco and Dell. Основною задачею В2В компаній є підвищення ефективності роботи компаній на В2В-ринку за рахунок зниження витрат на підготовку торгових процедур, а також розширення географії бізнесу до масштабів світу.

Види електронної комерції: Бізнес-до-споживача (B2С) Електронна комерція бізнес-до-користувача, або торгівля між компаніями й споживачами, включає збирання інформації клієнтами; купівлю фізичних речей чи інформаційних/електронних товарів; і, для інформаційних товарів, одержування товару (програми, електронної книги) по електронній мережі. Це друга по величині й сама рання форма електронної комерції. Приклади B2C моделей — мережні компанії продажу в роздріб типу Amazon.com, Drugstore.com, Beyond.com.

Розвиток електронної комерції в Україні Темп розвитку українського сегменту Інтернет є одним із найвищих в Європі (2000-2009 роки біля 5000%), і значно випереджає темпи зростання ВВП. В 2009 році кількість користуваців склала за даними Internet World Stats 10,354 млн. (22,7% жителів України), але цей рівень значно відстає від середньоєвропейського (53%) і нижче середньосвітового рівня (26,6%). але якщо поєднати цей показник з аудиторією Інтернету в абсолютних показниках, то кількість Інтернет-користувачів в Україні вже перевищила населення багатьох країн Європи. А сама кількість знаходиться на 10 місці в Європі і на 3 місці в Центральній та Східній Європі.

Види електронної комерції: Бізнес-до-споживача (B2С) B2C електронна комерція зменшує ціну угод (особливо ціну пошуку), збільшуючи доступ споживачів до інформації й дозволяючи споживачам знайти саму конкурентоспроможну ціну за товар або послугу. B2C електронна комерція також зменшує ринкові бар'єри входу, тому що вартість створення й розкручування сайту набагато менша ніж установка структури фірми. У випадку інформаційних товарів, B2C електронна комерція ще більш приваблива, тому що це зберігає фірми від факторингу в додатковій вартості фізичної мережі розподілу. Крім того, для країн із зростаючою кількістю користувачів Internet, поставка інформаційних товарів стає усе більше й більше доступною.

Види електронної комерції: Споживач-до-споживача (С2С) Електронна комерція споживач-до-споживача або C2C — просто торгівля між приватними індивідуумами або споживачами. Цей тип електронної комерції характеризований ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості. С2С можливо має найбільший потенціал для того, щоб розвивати нові ринки.

Види електронної комерції: Споживач-до-споживача (С2С) Цей тип електронної комерції входить принаймні в три форми: 1) аукціони, типу eBay, що дозволяє інтерактивно пропонувати ціну в реальному масштабі часу; 2) однорангові системи, типу моделі Napster (протокол спільного використання файлів між користувачами в системах типу IRC) і більш пізні моделі обміну грошей; 3) оголошення тематичних категорій у портальних сайтах типу Тематичних категорій Excite і eWanted (діалоговий, мережний ринок, де покупці і продавці можуть вести переговори).