🗊Презентация Державне регулювання розвитку промислового виробництва і агропромислового комплексу. (Тема 2)

Тема 8. Державне регулювання розвитку промислового виробництва і агропромислового комплексу 1. Сутність, цілі та інструменти державної промислової політики. 2. Агропромисловий комплекс як об'єкт державного регулювання.

Динамика основных макроэкономических показателей Украины

У січні–квітні 2014р. порівняно з відповідним періодом 2013р. індекс промислової продукції становив 94,7%. В промисловості: створюється понад 50% ВВП; зайнято близько 25% економічно активного населення; задіяно близько третини основних засобів

Украина заняла 12 место в рейтинге мировых производителей стали. В целом в 65 странах мира в феврале 2015 г. было произведено 127 млн 626 тыс. т стали, что на 4,1% меньше прошлогоднего показателя. 1. Китай - 65 млн 030 тыс. т (+3,4 по сравнению с февралем 2014 г.). 2. Япония - 8 млн 434 тыс. т (-0,2). 3. США - 6 млн 261 тыс. т (-7,9%). 4. Индия - 6 млн 910 тыс. т (+5,6%). 5. Россия - 5 млн 739 тыс. т (+5,6%). 6. Южная Корея - 5 млн 097 тыс. т (-4,4%). 7. Германия - 3 млн 512 тыс. т (+1,6%). 8. Бразилия - 2 млн 681тыс. т (+2,3%). 9. Турция - 2 млн 394 тыс. т (-12,2%). 10. Тайвань - 1 млн 790 тыс. т (+2,2%) 11. Италия - 1 млн 968 тыс. т (-9,7%). 12. Украина - 1 млн 588 тыс. т (-33,2%).

1. Сутність, цілі та інструменти державної промислової політики За показниками розвитку Україна належить до індустріально-аграрних країн світу. Промисловість виступає провідною сферою економіки країни, визначає рівень її економічного розвитку, можливості участі у світовому господарстві. Це галузь матеріального виробництва, що є сукупністю підприємств (фабрик, заводів, електростанцій, шахт, рудників тощо), на яких виробляють знаряддя праці та іншу продукцію для самої промисловості і для інших галузей господарства, а також видобувають сировину і паливо, виробляють енергію, заготовляють ліс, обробляють і переробляють продукцію, одержану в промисловості або в сільському господарстві.

Причини, що обумовлюють державне регулювання промисловості: монополізація виробництва усунення негативних екстерналій на ринку промислової продукції створення умов технологічної модернізації виробництва інтернаціоналізація виробництва та захист інтересів національного товаровиробника

Промисловість поділяється на добувну і переробну, а також на легку і харчову. Кожна з цих груп є сукупністю менших галузей, підгалузей, виробництв. Добувна промисловість: нафтова; газова; торф'яна; вугільна. Переробна промисловість: відносяться галузі, які займаються переробкою сировини і напівфабрикатів. Це — машинобудування, металургія, деревообробна та інші галузі.

Підприємства добувної промисловості та сільського господарства утворюють сировинний комплекс країни

Державна промислова політика — сукупність довгострокових дій держави, спрямованих на покращення галузевої структури економіки, розробку й освоєння науково-технічних досягнень та зростання обсягів експорту конкурентоспроможної продукції. Об'єктом промислової політики виступає весь індустріальний комплекс країни як єдиний організм.

Суб'єкти державного регулювання промисловості в Україні: Міністерство економічного розвитку та торгівлі Міністерство енергетики та вугільної промисловості Державний комітет з питань промислової політики та підприємництва Державний комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

Стратегічна мета промислової політики та її кінцевий результат є підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та збалансоване економічне зростання в довгостроковій перспективі.

Основні завдання державного регулювання промисловості: - формування конкурентного національного ринку промислової продукції; - стабілізація основних показників промислового виробництва; - структурна перебудова промисловості; - технічне і технологічне оновлення галузей промисловості; - підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів промислового виробництва; - розвиток імпортозамінного та експортного виробництва; - забезпечення екологічної безпеки промислового виробництва;.

Варіанти проведення промислової політики для України: 1. Орієнтація на експорт — підтримка галузей, продукція яких користується попитом на світовому ринку, насамперед сировинних галузей. 2. Орієнтація на імпортозаміщення — підтримка галузей, що випускають продукцію, здатну замінити імпортні товари та витіснити іноземних конкурентів. Ставка робиться на прямі іноземні інвестиції. 3. Орієнтація на відновлення відтворювального процесу в промисловості — сприяння галузям, які реально виготовляють промислову продукцію, що користується попитом.

Основні методи та засоби державного регулювання промисловості

Основні методи та засоби державного регулювання промисловості Основні методи та засоби державного регулювання промисловості Фінансово-бюджетне регулювання – податкові пільги, бюджетне фінансування, субсидії; Кредитно-грошове регулювання – пільгове кредитування, експортні пільги; інвестиційно-інноваційна політика держави; державне регулювання цін на продукцію промислового виробництва; політика прискореної амортизації; пряме державне управління галузями, що перебувають у державній власності; розпорядження і використання об'єктів державної власності; державний контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій; державна підтримка міжгалузевої кооперації; залучення іноземних інвестицій; державна експертиза якості товарів, їх відповідність міжнародним стандартам.

2. Державне регулювання відносин в агропромисловому комплексі України Аграрно-промисловий комплекс (АПК) — це сукупність галузей, пов'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства. В АПК – виробляється близько 25% ВВП; зайнято 21% економічно активного населення; частка експорту АПК у загальному експорті складає 16%.

Суб'єкти державного регулювання АПК в Україні: Міністерство економічного розвитку і торгівлі; Міністерство аграрної політики та продовольства; Державний комітет з питань аграрної політики та земельних відносин;

СТРУКТУРА АПК

Особливості сучасного стану АПК України: - накопичення та загострення суперечностей економічного і політичного характеру; - масова збитковість сільськогосподарських підприємств; - повільні темпи реформування аграрного сектору економіки; - збереження тенденції до звуженого відтворення; - широка комбінація великих, середніх і дрібних господарських одиниць різних форм власності; - рівень концентрації виробництва значною мірою визначається розмірами земельних угідь.

Загальносвітові тенденції розвитку відносин "держава — аграрний сектор економіки" 1. Дотаційність сільського господарства. 2. Посилення регулюючої ролі держави в аграрному реформуванні. 3. Державне сприяння розширенню місткості аграрного ринку. 4. Державна підтримка сільськогоспо-дарських підприємств різних форм власності. 5. Протекціонізм вітчизняного сільгоспвиробника.