🗊Презентация Експлуатаційні матеріали. Пальне для карбюраторних, дизельних двигунів. Змащувальні масла, пластичні мастила військової техніки

Тема: Експлуатаційні матеріали. Заняття: Пальне для карбюраторних та дизельних двигунів. Змащувальні масла та пластичні мастила. Навчальні питання: 1. Експлуатаційні матеріали, їх класифікація, призначення та отримання пального. 2. Марки пального, їх застосування та експлуатаційні властивості. 3. Марки моторних та трансмісійних масел, їх застосування та експлуатаційні властивості. 4. Марки пластичних мастил, їх застосування та експлуатаційні властивості.

в результаті проведеного заняття студенти повинні: знати: класифікацію експлуатаційних матеріалів та їх призначення; бути ознайомленим із експлуатаційними властивостями матеріалами та їх застосуванням; виховувати у студентів: гордість за приналежність до інженерних військ ЗС України, почуття патріотизму та стимулювати їх активну пізнавальну діяльність сприяти формуванню творчого мислення.

Навчальна література: 1. Эксплуатация и ремонт МИВ: Учебник. – М. : В/изд., 1987. – 303с. 2. Д.С. Колосюк. Використання та економія матеріалів і ресурсів на автомобільному транспорті: Підручник. – К.: Вища школа, 1992. – 206с. 3. В.И. Алексеев, И.Ф. Кувайцев. Автомобильные эксплуатационные материалы: Учебник.- М. : В/изд., 1979. – 214 с. 4. Химки – автолюбителям. Справочное издание/ Б. Б. Бобович, Г.В. Бровак, Б.М. Бунаков и др. – Л: Химия, 1989. - 320с. 5. Бронетанковая техника: Учебник. – М.: В/изд., 1974. – 367с.

У нашій країні основне пальне для вантажного транспорту – це бензин з октановим числом 76 або 80, що рекомендується для двигунів із ступенем стиску до 8 (автомобілі і автобуси). Основне пальне для легкового транспорту – це бензин з октановим числом 91-93, що рекомендується для двигунів із ступенем стиску від 8 до 9. Для автомобілів з двигунами зі ступенем стиску 9,0 і вище (автомобілі спеціального призначення, наприклад ЗІЛ-111, -114, а також іномарок) необхідно застосовувати бензин з октановим числом 95-98. Всі бензини, крім останнього, випускаються двох сортів (видів): літні і зимові.

Експлуатаційні властивості бензину:

1) Бензин повинен добре випаровуватись. Випаровування – характеризується можливістю переходу рідкого пального в пароподібний стан. Випаровування оцінюється: питомою теплотою випаровування, фракційним складом;тиском насиченої пари. Питомою теплотою випаровування називають кількість тепла, необхідного для перетворення 1 кг (1 л) бензину в пароподібний стан при даній температурі. Фракційний склад – це одна з основних властивостей бензину. (10%, 50%, 90%). Пускова, робоча, кінцева фракції. Схильність бензинів до утворення “парових пробок” характеризується величиною тиску насичених парів. Тиск насичених парів – це тиск, який утворюється парами, що перебувають у рівновазі з рідиною при температурі 38 С і співвідношення об’ємів рідкої парової фази 4 : 1.

2) Теплота згоряння 2) Теплота згоряння Теплота згоряння впливає на його витрати, потужність двигуна. Вона характеризується: питомою теплотою згоряння, межами спалаху горючих сумішей. Питома теплота згоряння – це кількість тепла, яке виділяється при повному згорянні 1 кг (1 л) пального. Межами спалаху називаються такі концентрації парів бензину і повітря, вище або нижче яких горюча суміш не здатна до спалаху від іскри свічки запалення. Для згоряння 1 кг пального потрібно 15 кг повітря. Така суміш називається нормальною. 3) Антидетонаційні властивості Одним із основних показників якості, що визначають придатність пального для того чи іншого двигуна, є його антидетонаційна стійкість. Октановим числом називають процентний вміст ізооктану в суміші з н-гептаном, яка за своїми антидетонаційними властивостями аналогічна досліджуваному паливу.

3) Схильність до відкладень 3) Схильність до відкладень До відкладень відносяться липкі продукти, які осідають на деталях систем живлення і камер згоряння. 4) Стабільність Під стабільністю пального розуміють їх здатність зберігати свої першопочаткові властивості в процесі зберігання. Розрізняють фізичну і хімічну стабільність пального. 5) Корозійні властивості Корозійні властивості бензинів залежать від наявності в них водорозчинних кислот і лугів, органічних кислот і сірчаних сполук. 6) Токсичність бензинів характеризує здатність викликати порушення життєдіяльності живих організмів. Шкідливою для життя є концентрація бензинів 20...40 мг/кг при впливі на особовий склад більше 10 хвилин.

3. Марки дизельного палива, їх застосування та 3. Марки дизельного палива, їх застосування та експлуатаційні властивості. Марки дизельного палива: А – арктичне, З – зимове, Л – літнє. За вмістом сірки розрізняють два види палив: І – із вмістом сірки не більше 0,2%, ІІ – з вмістом сірки не більше 0,5% (для марки А – не більше 0,4%). В умовах України зимове дизельне паливо зовсім не потрібно. Достатньо при мінусовій температурі повітря додати до літнього палива гас (при температури до - 25С – 10% гасу, нижче - 25С – 25% гасу, при цьому температура застигання суміші знижується на 8 ... 10  С.

Експлуатаційні властивості дизельного пального Добре прокачуватися по системі живлення дизеля. Забезпечувати потрібне розпилення, нормальне випаровування і мати визначений фракційний склад. Мати потрібну межу самозаймання. Не викликати збільшеного виникнення нагару. Не викликати корозії деталей двигуна. Не змінювати свої властивості при зберіганні.

1) Прокачування палива 1) Прокачування палива На характер подачі дизельного пального впливають такі властивості як: в’язкість, помутніння, застигання, наявність механічних домішок і води. В’язкість дизельного пального не є величиною постійною. Вона змінюється із зміною температури. Помутніння пального виникає при його охолодженні і викликається випаданням в рідкій фазі мікро кристалів Температура, при якій пальне мутніє і змінюється фазовий склад пального називається температурою помутніння. Механічні домішки – це частки пилу, піску, корозії та інші інорідні тіла, які попали в пальне при порушенні правил перекачки, зберіганні і заправки машин паливом. 2) Випаровування Дизельні пального в порівнянні з бензинами мають мале випаровування. Досягається це ретельним його розпиленням. Випаровування пального оцінюється фракційним складом. Фракційний склад дизельного пального, як і бензину, характеризується температурою початку кипіння, википання 10% 50%, 96% пального.

3) Займання і згоряння. 3) Займання і згоряння. Займання пального – це властивість його спалахнути в циліндрах двигуна без впливу джерела запалювання. Займання горючої суміші в дизелі 500 – 800 С в кінці такту стиску. Цетанове число – це показник займання дизельного пального, чисельно рівний об’ємному проценту цетану в еталонній суміші, котра в умовах випробування рівна випробуваному паливу. 4) Схильність до відкладень та корозійність. Виникнення смолистих і вуглеводних відкладень (нагару) в дизелях залежить як від стану і режиму їх роботи, так і від якості пального, вмісту фактичних смол, в’язкості, вуглеводного і фракційного складу.

Границя міцності при зрушенні характеризує мінімальне зусилля (навантаження), при якому починається незворотна деформація (зрушення) мастила. Границя міцності при зрушенні характеризує мінімальне зусилля (навантаження), при якому починається незворотна деформація (зрушення) мастила. Ефективна в'язкість – це показник, який відображає такий стан мастила, коли воно починає текти. Механічна стабільність – здатність мастила протистояти руйнуванню його структурного каркасу. Термічна стабільність – це здатність мастил не змінювати своїх експлуатаційних властивостей, передусім не згущуватися при дії високих температур. Колоїдна стабільність – характеризує здатність мастила втримувати у своєму складі масло, чинити опір його виділенню при зберіганні та експлуатації. Хімічна стабільність – це стійкість мастила проти окислення киснем повітря під час зберігання та експлуатації.

Водостійкість важлива передусім для мастил, що працюють у негерметизованих вузлах тертя або в контакті з водою. Мастила не повинні змиватися водою чи змінювати свої властивості при попаданні в них вологи. Температура краплепадіння – це температура падіння першої краплі мастила із спеціального приладу. Пенетрація характеризує густоту мастила. Захисні властивості визначають за ступенем зміни поверхні металевих пластин з нанесеним шаром мастила, які поміщаються в середовище з підвищеною вологістю. Корозійність мастил оцінюють за ступенем корозування металевих пластинок при контакті з мастилом, яке досліджується в умовах дослідження.

Література на самопідготовку: 1. Эксплуатация и ремонт МИВ: Учебник. – М. : В/изд., 1987. – 303с. 2. Д.С. Колосюк. Використання та економія матеріалів і ресурсів на автомобільному транспорті: Підручник. – К.: Вища школа, 1992. – 206с. 3. В.И. Алексеев, И.Ф. Кувайцев. Автомобильные эксплуатационные материалы: Учебник.- М. : В/изд., 1979. – 214 с. 4. Химики – автолюбителям. Справочное издание/ Б. Б. Бобович, Г.В. Бровак, Б.М. Бунаков и др. – Л: Химия, 1989. - 320с. 5. Бронетанковая техника: Учебник. – М.: В/изд., 1974. – 367с.