🗊Презентация Франція з 1945 року по наш час

ФРАНЦІЯ 1945 – НАШ ЧАС

УРЯД ВІШІ Режим Віші, офіційна назва Французька держава — колабораціоністський уряд Франції, сформований після поразки у війні з нацистською Німеччиною (1940). Існував з 1940 по 1944 рік. Формально режим проводив дії, спрямовані на національне відродження країни — так звана Національна Революція. Фактично він повністю виконував замовлення та вказівки Гітлера. У цей самий час у ВБ виникає рух «Вільна Франція» (пізніше «Франція, що бореться»), очолювана Шарлем де Голлем. Тільки після проведення кількох операцій США, Великобританія та Радянський Союз, нарешті, визнали Тимчасовий уряд Французької Республіки на чолі з де Голлем, як законний уряд Франції 23 жовтня 1944 року.

ПІСЛЯВОЄННЕ СТАНОВИЩЕ

ТИМЧАСОВИЙ УРЯД З осені 1944 до жовтня 1946 (прийняття нової конституції) в країні діяв Тимчасовий уряд, до якого увійшли представники ФКП, ФКС і МРП. Уся влада була зосереджена в руках де Голля. У 1944-1945 роках: були націоналізовані ряд вугільних шахт, заводи, авіаційні компаніії, «Рено», підприємства енергетики і нафтопереробного комплексу, Французький банк підвищилася зарплатня робітникам і службовцям, пенсії ветеранам колаборантів виганяли з державного апарату

ЧЕТВЕРТА РЕСПУБЛІКА

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА Нестабільність урядів. Де Голль виступив проти урізання військового бюджету і у1946 подав у відставку. 1947 – виведення з уряду комуністів в обмін на план Маршала.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА Формування державно-монополістичного капіталізму: державні підприємства працюють за обов'язковими планами, приватним дають рекомендації; держава дає дозвіл на будівництво нових підприємств; великі підприємства мають податкові пільги. Інвестиції у національні виробничі галузі, розвиток на основі НТР ядерної енергетики, електротехніки, автоматики, хімії. 8-годинний робочий день, державне пенсійне забезпечення з 65 років, виплати інвалідам та багатодітним сім'ям. 1948 – Франція досягла довоєнного рівня виробництва.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА Членство в НАТО. Колоніальні війни у Індокитаї, Північній Африці. Визнання суверенітету Камбоджі, Лаосу, В'єтнаму, Тунісу, Марокко. Алжирська криза – воєнний конфлікт у заморському департаменті Франції Алжирі через боротьбу алжирців за незалежність.

ЧЕТВЕРТА РЕСПУБЛІКА Конституція Четвертої Республіки: Гарантовані права на працю, страйк, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту Назву «Французька імперія» замінено на «Французький союз» Зрівяні права громадян Франції і колоній Загальне виборче право Парламентська республіка ПРИЧИНИ ПАДІННЯ: Розкол суспільства через алжирську кризу Наростання впливу комуністів Загроза громадянської війни

ПРЕЗИДЕНТСВО ПЕРЕДУМОВИ: 1958 – французьке населення Алжиру закликало передати владу де Голлю, сподіваючись, що Алжир залишиться французьким. Де Голль Сформував уряд і отримав надзвичайні повноваження. Конституцію Четвертої Республіки скасовано. Конституція П'ятої Республіки: Франція – президентська республіка. Президент – глава держави, верховний головнокомандувач. Президент призначає і зміщує прем'єра та членів уряду, підписує закони, оголошує надзвичайне становище. Президент обирається на 7 років всенародним голосуванням.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА Значні державні інвестиції в стратегічні галузі. Реконструкція хімічної, нафтової, автомобільної промисловості; створення атомної і ракетної промисловості. Субсидії монополіям для підвищення конкурентоспроможності промисловості. Інтенсифікація аграрної сфери: Держава викупила дрібні селянські господарства, збільшивши землеволодіння більш заможних селян. Франція – другий у світі після США експортер сільськогосподарської продукції. Підвищення зарплатні на 25%, відпустка до 4 тижнів.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА Реалізація програми голлізму, що ґрунтувалася на сильній президентській владі, розширенні державного сектора в економіці, економічному плануванні та прагненні до соціального партнерства. Надано незалежність 14 колоніям. 1962 – за Евіанськими угодами Алжиру надано незалежність.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА Створення Французької співдружності у колишніх колоніях. Договір про співробітництво з ФРН. Небажання поступатися національним суверенітетом на користь ЄЕС. Вихід з НАТО на знак протесту проти В'єтнамської війни, виведення американських воєнних баз. Ядерна держава з 1960, не приєдналася до договору про заборону ядерних випробувань.

ЧЕРВОНИЙ ТРАВЕНЬ ПЕРЕДУМОВИ: Соціальна напруженість через зростання податків, безробіття, обмеження профспілкового руху. Поширення анархістських настроїв. ПРИВІД: Виключення з університету студентів-анархвстів, які, протестуючи проти війни у Вєтнамі, розбили вікна офісу «Америкен експрес». ВИМОГИ: Студентів: розширення технічної освіти, виплата стипендій, участь у самоврядуванні, гарантії працевлаштування. Профспілок: збіьшення з\п, покращення соціального забезпечення.

ЧЕРВОНИЙ ТРАВЕНЬ ПОДІЇ: 3 травня 1968 – початок страйку студентів Паризького університету, що згодом поширились країною. Рух підтримали профспілки і комуністи, які організували масові страйки (до 10 млн осіб). 30 травня – де Голль, спираючись на армію, розпустив парламент під приводом загрози комуністичного перевороту. Заборона демонстрацій, розпущено студентські організації. РЕЗУЛЬТАТИ І НАСЛДІКИ: Збільшено мінімальну зарплатню на 35%, пенсію – 15-20%, допомогу по безробіттю – 15%. Демократизація освіти. 1969 - де Голль пішов у відставку.

Жорж Помпіду При Звільненні Франції у 1944 році, Помпіду зайняв пост чиновника з національної освіти у Тимчасовому Уряді генерала де Голля. А пізніше був назначений доповідачем при Державній Раді. Після відставки де Голля він відійшов у тінь, щоб потім, при поверненні генерала до влади, зайняти посаду премьер-міністра Франції. Перша ініціатива - зламати дипломатичну ізоляцію Франції на міжнародній арені. Саме тому він брав активну участь у створенні нового європейського об'єднання — Європейської економічної спільноти. Внутрішня політика була спрямована на економічну модернізацію та індустріалізацію Франції (розроблялися великі французькі та європейські проекти, такі як Airbus чи TGV). Французькі міста почали пристосовувати до автомобільного транспорту, чисельність якого швидко зростала. Також він сприяв механізації в агропромисловості та використанню добрив та пестицидів.

Валері Жискар д'Естен Масштабні державні проекти (зокрема, спорудження швидкісних залізниць TGV і будівництво АЕС). Франція поступово почала повертатися у військові структури НАТО, підтримавши рішення Ради НАТО розвернути в Європі американські ракети середньої і малої дальності. Прем'єр-міністр Франції Раймон Барр проголосив «політику жорсткої економії», що призвело до скорочення програм фінансування французького впливу за кордоном, зокрема — в країнах Тропічної Африки. У 1981 році балотувався на другий термін, але в другому турі програв Франсуа Міттерану.

Франсуа Міттеран ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА: Скасування смертної кари Зниження пенсійного віку з 65 років (1910 рік) до 60 Введення вільних радіо-хвиль Зростання частки державного сектора економіки Підвищення мінімальної з\п, тривалості відпустки, скорочення робочого тижня (39 годин) Скорочення капітоловкладень у виробництво 1986 – реприватизація, скасування контролю за цінами стабілізація економіки

Франсуа Міттеран ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА: Зближення з НАТО Спроба запобігти об'єднанню Німеччини Запізніле визнання Хорватії і Словенії

ЖАК РЕНЕ ШИРАК Підвищення податків, замороження соціальних програм, скорочення пільг держслужбовцям. Скорочення дефіциту держбюджету. Обмеження легальної імміграції. Масові заворушення темношкірих французів. Активна участь у ЄС, проте провалено голосування за конституція ЄС. Зокрема, він є одним із супротивників прийняття України до ЄС. Противник силової акції США в Іраку.

НІКОЛЯ САРКОЗІ ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА: Саркозі французи називали «гіперпрезидентом», оскільки він займався не лише «головними справами країни», а й приділяв увагу менш важливим питанням французької політики. 22 липня 2008 року французький парламент підтримав проект конституційної реформи. Вона забороняє президенту знаходитися при владі більше двох термінів поспіль й надають парламенту право накладати вето на окремі рішення президента, а також обмежують контроль уряду над роботою парламентських комітетів 10 листопада 2010 року Саркозі підписав закон про пенсійну реформу, згідно з яким вік виходу на пенсію було підвищено з 60 до 62 років. У зв'язку з цим у Франції відбулися страйки й масові акції протесту.

НІКОЛЯ САРКОЗІ ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА: Пріоритетом зовнішньої політики Саркозі являлася Європа, зокрема Євросоюз. Саме він був одним з авторів Лісабонського договору. Саркозі виступив проти негайного приєднання Туреччини до Євросоюзу. Саркозі офіційно підтримав вступ до ЄС країн Західних Балкан (Хорватія, Македонія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Чорногорія та Косово, але лише якщо вони будуть відповідати усім критеріям. Під час війни у Південній Осетії Саркозі закликав до негайного припинення вогню та початку мирних переговорів мфж Грузією та Росією. Сам узяв активну участь у мирному процесі й був автором плана мирного врегулювання кризи. Його план було підписано 12 серпня 2008 року Дмитром Медведєвим та Михайлом Саакашвілі.

ФРАНСУА ОЛЛАНД ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА: Виступає за зменшення частки ядерної енергетики з 75% до 50% на користь відновлюваних джерел енергії. Підтримує набір 60 000 тисяч нових вчителів, створення знижок та тренувальних програм для того, щоб досвідчені працівники могли допомагати новим. Набір 5000 суддів, офіцерів поліції та жандармів. Зниження корпоративного податку до 30% для середніх корпорацій та до 15% для малих. Побудова 500 000 будинків щороку, включаючи 150 000 житлових Передача державних земель місцевим урядам протягом 5 років. Повернення до виходу на пенсію у 60 років для тих, хто викладав більше 41 року. Повернення до нульового дефіциту ВВП у 2017 році. Виступає за ратифікацію Європейської хартії регіональних мов для визнання регіональних мов Франції. Підтримка одностатевих шлюбів та права на всиновлення для ЛГБТ пар Забезпечення коштами для розвитку бідних передмість.

ФРАНСУА ОЛЛАНД ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА: Підтримує виведення французьких військ з Афганістану до кінця 2012 року. Має ціль створити новий договір про партнерство між Францію та Німеччиною. Російська збройна агресія проти України 2014—2015 На фоні анексії Криму та підтримки озброєних сепаратистів на сході України Росією, що призвело до збиття Боїнга 777 22 липня 2014 року Франсуа Олланд висловився, що Франція поставить перший військовий корабель типу «Містраль» до Росії, бо Москва заплатила. Станом на березень 2015 року передача вже збудованих «Містралей» не відбулася. 5 лютого 2015 року Олланд заявив, що Франція не хоче, щоб Україна вступила до Північноатлантичного альянсу. Того ж дня Олланд разом з Ангелою Меркель приїхали до Києва, де під час зустрічі з Порошенком запропонували «нове вирішення конфлікту на основі територіальної цілісності України». 6 лютого Меркель та Олланд поїхали в Москву, де обговорили українську кризу з В. Путіним. 12 лютого В. Путін, Петро Порошенко, Ангела Меркель та Франсуа Олланд підписали договір про припинення воєнних дій на Донбасі. Того ж дня на саміті в Брюсселі Олланд заявив, що Росія ще не виконала умови для передачі «Містралів» 16 травня 2015 року Олланд пообіцяв, що Франція не постачатиме «Містралі» до Росії. 5 серпня Олланд та Путін вирішили припинити контракт на будівництво й постачання «Містралів»