🗊Презентация Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій

Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій

План Господарство первісного суспільства та його основні риси. Еволюція первісного суспільства на етапі ранніх цивілізацій (країни Стародавнього Сходу). Економічна думка на етапі ранніх цивілізацій (країни Стародавнього Сходу).

1. Господарство первісного суспільства та його основні риси Первісна доба – найбільш тривалий період розвитку людини. Вона розпочинається з часу появи людства на Землі і завершується формуванням класового суспільства і виникненням держави (IV—III тис. до н. е.).

Розвиток первісного суспільства поділяють на кілька етапів, але в цілому він має такі ознаки: низький темп розвитку продуктивних сил і повільне їх удосконалення; низький темп розвитку суспільства; колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва; рівномірний розподіл і соціальна рівність; відсутність приватної власності, експлуатації, класів і держави.

В історії відомо декілька варіантів періодизації первіснообщинного ладу: кам'яний вік: 50 млн. років тому — кінець III тис. до н. е.;

Перші державні утворення з'являються вже на останніх двох етапах, тому хронологічно первісне суспільство збігається з кам'яним віком. У ньому можна виділити три періоди:

господарство привласнення (користування природними благами); господарство привласнення (користування природними благами); колективна, общинна власність на засоби виробництва.

1) В епоху мезоліту закінчилося заселення Євразії. Люди проникали все далі на північ до берегів Балтики і Льодовитого океану. Зародилася піктографія. Люди навчилися фіксувати, зберігати і передавати інформацію. 1) В епоху мезоліту закінчилося заселення Євразії. Люди проникали все далі на північ до берегів Балтики і Льодовитого океану. Зародилася піктографія. Люди навчилися фіксувати, зберігати і передавати інформацію.

Неоліт став періодом завершення переходу до вищих форм присвоювального господарства і переходу до відтворювального господарства. Основними галузями економіки стали землеробство, скотарство і ремесла. Неоліт став періодом завершення переходу до вищих форм присвоювального господарства і переходу до відтворювального господарства. Основними галузями економіки стали землеробство, скотарство і ремесла.

земля скуповувалася дерев'яними палками і мотиками; жали серпами з кременевим лезом; зерна розтирались на кам’яній плиті або в зернотерці. У період неоліту люди освоїли практично всі відомі в сучасний період сільськогосподарські культури.

До виникнення приватної власності, індивідуального господарства та розпаду роду привели:

а) Виділення більш заможної верхівки, перетворення в рабів спочатку військовополонених, а потім і збіднілих соплемінників поступово розкладали громадське господарство та колективну власність. а) Виділення більш заможної верхівки, перетворення в рабів спочатку військовополонених, а потім і збіднілих соплемінників поступово розкладали громадське господарство та колективну власність.

Основою виробничих відносин рабовласницького способу ведення господарства стає власність рабовласника на засоби виробництва та на раба. У виробництві діяв прямий позаекономічний примус. Основою виробничих відносин рабовласницького способу ведення господарства стає власність рабовласника на засоби виробництва та на раба. У виробництві діяв прямий позаекономічний примус.

2. Еволюція первісного суспільства на етапі ранніх цивілізацій (країни Стародавнього Сходу) Найперші держави на землі з'являються в долинах великих рік Нілу, Тигру, Євфрату, там, де існувала можливість створення зрошувальних (іригаційних) систем, які стали основою поливного землеробства. Будівництво іригаційних споруд вимагало спільної роботи багатьох людей, її чіткої організації і було однією з найважливіших функцій перших держав, початковою формою яких були так звані номи.

Ном являв собою землі декількох територіальних громад, адміністративним, релігійним, культурним центром яких було місто. Такі міста-держави вперше виникли наприкінці IV тис. до н. е. в Єгипті та Південній Месопотамії (між річками Тигр та Євфрат). Ном являв собою землі декількох територіальних громад, адміністративним, релігійним, культурним центром яких було місто. Такі міста-держави вперше виникли наприкінці IV тис. до н. е. в Єгипті та Південній Месопотамії (між річками Тигр та Євфрат).

1) Стародавній Єгипет Довготривалий літній період у поєднанні з високою температурою та долинами родючих ґрунтів давав змогу отримувати, від землі високі врожаї, що створювали вагомий додатковий продукт навіть при низькому рівні агротехніки. Врожайність сільськогосподарських культур утричі перевершувала потреби сім'ї єгипетського селянина.

Для вдосконалення обробітку землі єгиптяни: Для вдосконалення обробітку землі єгиптяни:

Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які збереглися до наших днів. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які збереглися до наших днів. Основною регулюючою господарською одиницею був царський двір, але валове виробництво продукції здійснювали сільські громади.

Організовуючи будівництво та обслуговування зрошувальних систем, влада поступово перетворила цю діяльність селян на державну трудову повинність. Рабів у Стародавньому Єгипті було мало, а їхня праця використовувалась переважно при царських дворах. Водночас усі масштабні суспільні роботи виконували сільські землероби, які фактично переставали бути вільними. Тому є всі підстави для висновку, що у III тисячолітті до н. е. в Єгипті функціонувала господарська модель тотальної підпорядкованості населення, внаслідок чого община з традиційним колективним землекористуванням була зруйнована на користь панування державного господарства. Організовуючи будівництво та обслуговування зрошувальних систем, влада поступово перетворила цю діяльність селян на державну трудову повинність. Рабів у Стародавньому Єгипті було мало, а їхня праця використовувалась переважно при царських дворах. Водночас усі масштабні суспільні роботи виконували сільські землероби, які фактично переставали бути вільними. Тому є всі підстави для висновку, що у III тисячолітті до н. е. в Єгипті функціонувала господарська модель тотальної підпорядкованості населення, внаслідок чого община з традиційним колективним землекористуванням була зруйнована на користь панування державного господарства.

2) Вавілонія Найдавнішим і найбільш відомим державним утворенням на території Месопотамії у III «тисячолітті до нашої ери був Давній Шумер (Шумерське царство). Шумерам належить винахід клинопису, на основі якого розвинулась писемність, їхньою мовою записані Найдавніші документи і в розмовній практиці міських жителів вона теж була пануючою. Цивілізаційні ознаки Шумерського царства доповнюються високою концентрацією населення, особливо в містах, багатими релігійними і літературними традиціями, що мали значний вплив на інші давні цивілізації.

Тут було: добре розвинуте зрошувальне сільське господарство; до громадських робіт масово залучали сільське населення, діяльністю якого вміло керували і координували жреці та воїни; влада жреців ґрунтувалась на системі релігійних вірувань, ореолі божественності та знаннях, які дозволяли їм планувати прокладання каналів, вести розрахунки господарської діяльності.

Саме в Давньому Шумері були запроваджені бухгалтерський облік і статистична звітність, які теж вели жреці. Через високу суспільну значимість жреців центрами господарського життя були храми, навколо яких об'єднувалися міські громади. Міста у Шумерському царстві переважали, але особливої різниш між ними і селами не було, оскільки вони виникали на основі об'єднання сільських громад. Саме в Давньому Шумері були запроваджені бухгалтерський облік і статистична звітність, які теж вели жреці. Через високу суспільну значимість жреців центрами господарського життя були храми, навколо яких об'єднувалися міські громади. Міста у Шумерському царстві переважали, але особливої різниш між ними і селами не було, оскільки вони виникали на основі об'єднання сільських громад.

З писемних джерел можна судити про існування своєрідної багатоукладної системи сільського господарства: землі, що належали Богові та оброблялися від його імені; землі, що їх орендували окремі жителі впродовж року; землі, передані в постійне користування безкоштовно.

Найбільшу частку становили так звані «божі лани», які оброблялися землеробами добровільно, оскільки шумерська релігія вчила, що людина створена як раб богів, що зобов'язаний невпинно .і старанно працювати під страхом неминучого покарання — повені чи засухи та подальшої смерті. Найбільшу частку становили так звані «божі лани», які оброблялися землеробами добровільно, оскільки шумерська релігія вчила, що людина створена як раб богів, що зобов'язаний невпинно .і старанно працювати під страхом неминучого покарання — повені чи засухи та подальшої смерті.

Освоюючи секрети управління господарською діяльністю та нові знання, шумери: винайшли іригацію; колісні транспортні засоби; судноплавство; металургію; текстильне та керамічне виробництво, гончарне коло та ін.

Іншими словами, вони створили технічні можливості та релігію як психологічний стимул для створення надлишкового продукту. Але наприкінці III тис. до н. е. в Шумерському царстві відбувається перехід від церковної системи управління господарством до світської — царської влади. Об'єднані навколо міст громади ведуть між собою війни за верховну владу, внаслідок чого у кінці III тис. до н. е. за рахунок завоювання інших міст утворюється Шумерсько-Аккадське царство зі столицею у Вавилоні.

Історію економіки Індії слід розпочати від встановлення буддизму — першої на землі монорелігії, що безумовно позитивно вплинуло на господарський розвиток країни. У цей період тут значного поширення набули залізні знаряддя праці, які неабияк полегшили не лише землеробство, а й будівництво іригаційних споруд. Посилюється спеціалізація ремесла, що, у свою чергу, підштовхує внутрішню торгівлю. - Пенджаб та Кашмір веде торгівлю вовною. - Гімалаї — золотом. - Південні райони — перлами та іншими коштовностями.

Надзвичайного розвитку досягло бавовняне виробництво, крім бавовняних тканин, виробляли також вовняні та шовкові. Але все-таки виробництво зберігало натуральний характер, хоча

Економічний розвиток Китаю у VI-ІV ст. до Р. X. мав свої особливості: Ще у II тисячолітті до Р. X. тут сформувалася жорстка ієрархічна система поділу на соціальні верстви, які залежали від верховного володаря. Представники кожної з верств отримували матеріальні блага відповідно до ранту: розміри житла та якість його оздоблення, одяг, харчування, навіть умови поховання — все було різним, чітко регламентованим залежно від соціального стану. Надходження до державної скарбниці у вигляді результатів праці селян, ремісників і торговців перерозподілялися між представниками соціальних станів, що істотно гальмувало розвиток товарно-грошових відносин. 

Значні позитивні зміни в економічному житті Китаю спостерігаються у V—III ст. до Р. X.: