🗊Презентация Хоровий спів в Україні

Хоровий спів в Україні Підготувала Учениця 10 класу Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів №68 Дядечкина Аліна

Українознавчий погляд на хорове мистецтво України У 20-х роках ХХ ст. український музичний простір набуває нових рис: розвиваються  та поширюються такі жанри, як опера, композиторські пісні, яким характерне ліричне звучання, емоційне піднесення, використання елементів фольклору, оновлюється київська хорова школа.

У Києві з’являються  талановиті діячі хорового співу: О. Кошиць, М. Леонтович, П. Козицький, Я. Яциневич, К. Стеценко, Я. Калішевський, М. Вериківський, родоначальник  української музичної класики та етнофольклорних інтересів університетського студентства М. Лисенко, якому належить особлива роль у процесі відродження національної музичної культури. У Києві з’являються  талановиті діячі хорового співу: О. Кошиць, М. Леонтович, П. Козицький, Я. Яциневич, К. Стеценко, Я. Калішевський, М. Вериківський, родоначальник  української музичної класики та етнофольклорних інтересів університетського студентства М. Лисенко, якому належить особлива роль у процесі відродження національної музичної культури.

М. Лисенко – перший український композитор, який, підійшовши до пісенного фольклору по-науковому, виробив власні оригінальні методи обробки народних пісень, підняв цю галузь музичної творчості на значно вищий професійний рівень, заснував у Києві Музично-драматичну школу (1904). Саме тоді народна пісня у хоровому викладенні почала свій тріумфальний шлях. М. Лисенко – перший український композитор, який, підійшовши до пісенного фольклору по-науковому, виробив власні оригінальні методи обробки народних пісень, підняв цю галузь музичної творчості на значно вищий професійний рівень, заснував у Києві Музично-драматичну школу (1904). Саме тоді народна пісня у хоровому викладенні почала свій тріумфальний шлях.

Національні хорові традиції України продовжували інтенсивно розвиватися і визначали нові імена професійних хорових диригентів. У червні 1919 року вперше відбулися концерти, повністю присвячені творчості Кирила Стеценка. Програма рясніла новими творами: «Живи, Україно», «Слава Вкраїні», «Радійте, співайте», «Над нами ніч», «До пісні» та ін. Надзвичайний успіх концертів сприяв тому, що ці твори підхопили інші хорові колективи, вони мали великий резонанс. Національні хорові традиції України продовжували інтенсивно розвиватися і визначали нові імена професійних хорових диригентів. У червні 1919 року вперше відбулися концерти, повністю присвячені творчості Кирила Стеценка. Програма рясніла новими творами: «Живи, Україно», «Слава Вкраїні», «Радійте, співайте», «Над нами ніч», «До пісні» та ін. Надзвичайний успіх концертів сприяв тому, що ці твори підхопили інші хорові колективи, вони мали великий резонанс.

30–40-і роки ХХ ст. позначені появою професійних народних хорових колективів. У 1930 р. створено перший в Україні театр української пісні «Жінхоранс» під керівництвом В. Верховинця. Це був театр української пісні, у якому через залучення складних синтетичних форм народну пісню  було піднято до рівня сценічного театрального жанру. Творчу індивідуальність колективу визначали: жіночий склад, відповідна тематична і жанрова спрямованість репертуару, органічне поєднання хорового співу, народної хореографії і театральної гри, синтез фольклорної та професійної  традицій. 30–40-і роки ХХ ст. позначені появою професійних народних хорових колективів. У 1930 р. створено перший в Україні театр української пісні «Жінхоранс» під керівництвом В. Верховинця. Це був театр української пісні, у якому через залучення складних синтетичних форм народну пісню  було піднято до рівня сценічного театрального жанру. Творчу індивідуальність колективу визначали: жіночий склад, відповідна тематична і жанрова спрямованість репертуару, органічне поєднання хорового співу, народної хореографії і театральної гри, синтез фольклорної та професійної  традицій.

Найпоширеніший тип унікального народного багатоголосся  – поліфонічне виконання підголоскового складу, яким користуються кращі хори України: Національний академічний український народний хор ім. Г. Верьовки, Черкаський державний заслужений український народний хор, Поліський народний хор «Льонок» та ін. «У ритміці та принципах голосоведення найпоширеніше виявляється самобутність народної поліфонії... виразний мелодичний малюнок у кожному голосі» Найпоширеніший тип унікального народного багатоголосся  – поліфонічне виконання підголоскового складу, яким користуються кращі хори України: Національний академічний український народний хор ім. Г. Верьовки, Черкаський державний заслужений український народний хор, Поліський народний хор «Льонок» та ін. «У ритміці та принципах голосоведення найпоширеніше виявляється самобутність народної поліфонії... виразний мелодичний малюнок у кожному голосі»

Поява талановитих діячів хорового співу на чолі з родоначальником української музичної класики М. Лисенком була школою музичної хорової культури, яка благотворно вплинула на культуротворчий розвиток диригентсько-хорової освіти в Україні і займала особливе місце в суспільно-політичному та культурно-громадському житті. Завдяки винятковій обдарованості українського народу успішний розвиток хорового мистецтва в Україні ніколи не припинявся. Джерелом хорової діяльності завжди була і залишається глибинна українська народна пісня – об’єкт художньої обробки професіоналів-композиторів усіх епох. Поява талановитих діячів хорового співу на чолі з родоначальником української музичної класики М. Лисенком була школою музичної хорової культури, яка благотворно вплинула на культуротворчий розвиток диригентсько-хорової освіти в Україні і займала особливе місце в суспільно-політичному та культурно-громадському житті. Завдяки винятковій обдарованості українського народу успішний розвиток хорового мистецтва в Україні ніколи не припинявся. Джерелом хорової діяльності завжди була і залишається глибинна українська народна пісня – об’єкт художньої обробки професіоналів-композиторів усіх епох.