🗊Презентация Концептуальні засади міжнародної економічної діяльності України

ТЕМА 1. Концептуальні засади міжнародної економічної діяльності України Сутність міжнародної економічної діяльності України. Поняття відкритої економіки. Показники відкритості. Платіжний баланс України. Форми міжнародної економічної діяльності. Суб'єкти міжнародної економічної діяльності України.

Феномен міжнародної економічної діяльності виникає там і тоді, де і коли має місце перетинання кордонів митних територій такими реальними об'єктами, як: Феномен міжнародної економічної діяльності виникає там і тоді, де і коли має місце перетинання кордонів митних територій такими реальними об'єктами, як: товари; послуги; капітали; сировинні ресурси; люди.

Міжнародна економічна діяльність – це цілісна система господарських зв'язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб'єктами господарювання, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв'язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов'язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та факторного розміщення.

Зовнішньоекономічна діяльність З А К О Н У К Р А Ї Н И Про зовнішньоекономічну діяльність  від 16.04.1991 № 959-XII Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (Ст.1)

Стаття 4. Види зовнішньоекономічної діяльності - експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; - надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності; - наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; - міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами; - кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; - спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; - підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; - організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту; - товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; - орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; - операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; - роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; - інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

В статті 2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зі змінами і доповненнями основними принципами зовнішньоекономічної діяльності називають: принцип суверенітету народу України, що полягає у його виключному праві на зовнішньоекономічну діяльність на території держави у відповідності до її законів; в обов'язку неухильно виконувати усі договори та зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин; принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України; в обов'язку дотримуватись при цьому чинного законодавства України та у праві власності на одержані в ході такої діяльності результати; принцип юридичної рівності та недискримінації, що полягає у рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у забороні обмежень дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів такої діяльності; принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України, у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють менш сприятливі умови, ніж ті, які встановлені в законах України; принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що полягає в тому, що українська держава забезпечує рівний захист вітчизняних та іноземних суб'єктів такої діяльності в Україні – у відповідності до вітчизняних законів та за кордоном – згідно норм міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за кордоном у відповідності до національних та міжнародних правових норм; принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товару.

Порівняльна характеристика економічних систем

Факторна забезпеченість як передумова міжнародної економічної діяльності В сучасному світі дедалі більшу роль відіграють не первинні фактори спеціалізації (ними можна вважати ресурсо-кліматичні умови розвитку економіки, її забезпеченість робочою силою, землею тощо), а вторинні (історично сформований профіль національного виробничого комплексу, характер робочої сили, суб’єктивні рішення щодо розвитку тих або інших видів виробництва).

Забезпеченість окремими видами енерго-сировинних ресурсів Залізна руда (загальні запаси 27,5 млрд т). Металургійні підприємства України в 2016 р. скоротили експорт металопродукції у вартісному вираженні через зниження цін на світових ринках прокату - на 1 млрд67 млн дол США. Марганцеві руди (2,5 млрд т (42,3% світових). Найбільше в Україні – Нікопольське родовище (початок розробки з 1886 р.) Кольорові метали Україна має поклади титану та золота (Україна має найбільші в Європі ресурси і запаси титану. Державним балансом запасів корисних копалин України враховується 15 родовищ титану (з 40), які мають високий ступінь розвідки і промислового освоєння)  Вміст золота в родовищах України Мужіївське – 4,5-15; Сауляк – 5-10; Сергіївське – 7-8; Балка Золота – 6,2; Балка Широка – 4-7; Бобриківське – 2-9 г/тонну. Особливе значення для української економіки має наявність великих родовищ кам’яного вугілля (розвідано покладів корисних копалин загальним обсягом до 80 млрд тонн) Поклади калійної, харчової, магнієвих солей, графіту, ртуті, каолінів, фосфоритів, кристалів кварцу, аметисту, топазу Родючі ґрунти України (Близько 45 млн га земель використовуються сільськогосподарськими підприємствами, понад 10 млн га належать до державного запасу та лісогосподарських підприємств. Сприятливий для с/г та туризму клімат Можливість використовувати відновлювальні джерела енергії

Держави, що підпадають під категорію «країни, що розвиваються», мають різні економічні системи і різні рівні економічного розвитку. Їх об'єднує те, що всі вони не відповідають критеріям розвинених держав. Держави, що підпадають під категорію «країни, що розвиваються», мають різні економічні системи і різні рівні економічного розвитку. Їх об'єднує те, що всі вони не відповідають критеріям розвинених держав.

Терміном «країна, що розвивається», характеризують держави з відносно низькими стандартами життя, недостатнім розвитком демократії, соціальних програм, забезпеченням прав людини, слабкою ринковою економікою, монополізмом, не розвиненою індустріальною базою, низким рівнем нуки та технологій. Терміном «країна, що розвивається», характеризують держави з відносно низькими стандартами життя, недостатнім розвитком демократії, соціальних програм, забезпеченням прав людини, слабкою ринковою економікою, монополізмом, не розвиненою індустріальною базою, низким рівнем нуки та технологій. До цієї групи входять фактично всі країни східної Європи, Азії, Африки та Латинської Америки (за винятком «азійських тигрів» та декількох східноєвропейських членів ЄС, загалом 156 країн за класифікацією МВФ).

Серед країн, що розвиваються виділяють emerging markets Серед країн, що розвиваються виділяють emerging markets (ринки, що формуються) Цим поняттям характеризують держави, які знаходяться на стадії стійкого розвитку та індустріалізації. Це ринки, які знаходяться на стадії переходу до ринкової економіки. Саме ці держави демонструють динамічний ріст економіки в порівнянні із загальносвітовими показниками. Теоретично, в міру зростання та стабілізації, ринки, що формуються переходять у категорію розвинутих (Сінгапур).

Україна, за міжнародною класифікацією, - країна, що розвивається (developing country). Основними експортними товарами є зерно, чорні і кольорові метали, хімікати, деякі види машин та устаткування. Україна, за міжнародною класифікацією, - країна, що розвивається (developing country). Основними експортними товарами є зерно, чорні і кольорові метали, хімікати, деякі види машин та устаткування. Основну частину імпорту займають енергоносії та деякі види машин і устаткування.

ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА -

Товарна структура експорту у 2016 р., млн. дол. США

ВВП = кінцеве споживання + інвестиції + чистий експорт Головним індикатором економічного розвитку держав являється валовий внутрішній продукт. Лідерство за обсягами ВВП є важливою передумовою нарощування технологічної потужності держави та здатності реалізації інноваційної моделі розвитку. ВВП – центральний показник системи національних рахунків, який характеризує вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених резидентами країн за певний період часу. Під кінцевим споживанням розуміють витрати вітчизняних господарств, державних установ та некомерційних організацій на товари та послуги індивідуального та колективного споживання.

Структура ВВП України за витратами (кінцеве використання)

Структура ВВП України за сектором діяльності за 2016 р., %

ВВП України, 2015

Валовий внутрішній продукт, трлн грн

Динаміка ВВП України, 2002-2015 рр., млрд дол. США

Динаміка зміни номінального та реального ВВП України, млн дол.США

Паритет купівельної спроможності – це кількість грошових одиниць даної країни, що необхідна для придбання тієї ж кількості товарів та послуг на ринку даної країни, яку можна придбати на один долар на ринку США. Використовуючи цей показник в якості умовного «валютного курсу», можна, наприклад, перерахувати номінальну величину ВВП на душу населення країни, переведену в долари США за поточним курсом національної валюти, в його реальну величину. Ця величина не залежить ні від різниці рівнів цін на одні і ті ж товари та послуги у різних країнах, ні від коливання курсу національних валют.

Частка експорту та імпорту товарів та послуг України відносно світових показників, %

показники відкритості національної економіки Експортна квота визначається відношенням експорту конкретного року до ВВП. Імпортна квота визначається відношенням імпорту в конкретному році до ВВП. Квота зовнішньоторгового обороту визначається відношенням зовнішньоторгового обороту в конкретному році до ВВП. Цей показник слугує як коефіцієнт відкритості національної економіки.

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС (balance of payments) – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. П.б. є вартісним вираженням масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві. За формою складання П.б. є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньо­економічні операції резидентів країни з резидентами інших країн (з нерезидентами) за певний період (місяць, квартал, рік).  П.б. складається на певну дату.

Структура платіжного балансу України

Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунок поточних операцій рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, що відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти. Рахунок операцій з капіталом  і фінансових операцій охоплює всі операції, які включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ A. Поточні операції Товари. Послуги. Доходи від інвестицій. Інші послуги та доходи. Приватні односторонні перекази, Державні односторонні перекази. Разом А: БАЛАНС ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ. B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал Прямі інвестиції. Портфельні інвестиції. Інший довгостроковий капітал. Разом: А + В: БАЗИСНИЙ БАЛАНС. C. Інший короткостроковий капітал D. Помилки та пропуски Разом: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності у США). E. Балансувальні статті Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл та використання СПЗ (SDR). Рух золотовалютного резерву. Надзвичайні джерела покриття сальдо. Зобов'язання, які утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів. Разом: А + В + С + D + E (відповідає концепції офіційних розрахунків у США). F. Підсумкова зміна резервів Золото, СПЗ (SDR), Резервна позиція у МВФ, Іноземна валюта, Інші вимоги, Кредити МВФ.

Сальдо платіжного балансу сальдо платіжного балансу — різниця між переказами за кордон і надходженнями з закордону.  Позитивне сальдо платіжного балансу означає перевищення всіх надходжень у країну над платежами з країни.  Негативне сальдо платіжного балансу — перевищення платежів із країни над надходженнями в країну. Негативне сальдо платіжного балансу поступово зменшує валютний резерв країни. Але цього не відбувається, якщо платежі провадяться в національній валюті держави. Зазвичай міжнародні платежі здійснюються в доларах США або євро. При визначенні сальдо платіжного балансу його статті можна поділити на основні і балансуючі. До основних статей відносяться операції, що впливають на сальдо балансу і володіють відносною самостійністю: поточні операції і рух довгострокових капіталів. До балансуючих статей відносять операції, які не є самостійними або мають обмежену самостійність. Ці статті характеризують методи і джерела погашення сальдо платіжного балансу і включають рух валютних резервів; зміни короткострокових активів, окремі види іноземної допомоги, кредити міжнародних валютно-кредитних операцій тощо.

методи балансування ПБ До традиційних методів балансування можна віднести: міжнародні кредити, імпорт іноземних капіталів, міждержавні позички. До нових методів покриття дефіциту платіжного балансу можна віднести взаємне короткострокове кредитування в національній валюті Центральними банками згідно угоди. Це тимчасові методи балансування, оскільки країни-боржники зобов'язані виплачувати відсотки і дивіденди, а також суму основного боргу. Допоміжним засобом балансування може бути реалізація іноземних та національних цінних паперів за іноземну валюту. Наприклад, США частково погашає дефіцит платіжного балансу шляхом розміщення скарбничих облігацій в Центральних банках інших країн. Основним завершальним методом балансування платіжного балансу є резервні активи країни.

Платіжний баланс України складає НБУ (за місяць, квартал, рік)

Платіжний баланс України у 2016 році Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в 2016 році зріс до 3,4 млрд дол. США (3.6% від ВВП) порівняно з 186 млн. дол. США (0,2% від ВВП) у 2015 році. Темпи падіння експорту товарів та послуг становили 4,1% (у 2015 році – 26,9%), імпорт зріс на 3,9% (у 2015 році імпорт скоротився на 29,2%).

Рахунок поточних операцій

Фінансування

Рівновага платіжного балансу Стан платіжного балансу, змінюючи активи Центрального банку, безпосередньо впливає на пропозицію грошей в країні. Сумарне сальдо угод, здійснених в даному періоді по рахунку поточних операцій, лише випадково може виявитися нульовим. Додатне сальдо по рахунку поточних операцій (NE> 0) означає, що країна збільшила свої інвестиції в закордонних країнах, а від'ємне сальдо по цьому рахунку (NE < 0) свідчить про приріст закордонних інвестицій в країні. В стані рівноваги NE = {S+ T—G)-I, тобто перевищення заощаджень приватного сектору і держави (сума в дужках) над інвестиціями всередині країни інвестується закордоном. Крім надання торгових кредитів у балансі руху капіталів відображаються «портфельні» інвестиції. В кредиті балансового рахунку операцій з капіталом враховуються витрати жителів країни на придбання закордонних фінансових активів (KZ), а в дебеті — грошові надходження від нерезидентів, що придбають фінансові активі в даній країні (КЕ). Сальдо рахунку операцій з капіталом називається чистим експортом капіталу (NKE). При NKE> 0 країна має чистий відтік капіталу, а при NKE < 0 — чистий притік капіталу. Сумарне сальдо рахунку поточних операцій і рахунку операцій з капіталом є сальдо платіжного балансу (ZB). Країна має активний платіжний баланс (надлишок), якщо NE > NKE, і пасивний (дефіцит), якщо NE < NKE.

Дефіцит платіжного балансу означає, що жителі країни в даному періоді заплатили іноземцям більше (оплата благ плюс експорт капіталу), ніж одержали від них (виручка від експорту благ плюс імпорт капіталу). Отже, іноземці мають суму грошей даної країни, рівну величині дефіциту її платіжного балансу. Ці гроші будуть пред'явлені в Центральний банк країни для обміну на девізи (іноземні валюти), і валютні резерви Центрального банку скоротяться. Це відображає сальдо рахунку валютних резервів Центрального банку. Дефіцит платіжного балансу означає, що жителі країни в даному періоді заплатили іноземцям більше (оплата благ плюс експорт капіталу), ніж одержали від них (виручка від експорту благ плюс імпорт капіталу). Отже, іноземці мають суму грошей даної країни, рівну величині дефіциту її платіжного балансу. Ці гроші будуть пред'явлені в Центральний банк країни для обміну на девізи (іноземні валюти), і валютні резерви Центрального банку скоротяться. Це відображає сальдо рахунку валютних резервів Центрального банку. При надлишку платіжного балансу валютні резерви Центрального банку зростають за період на величину надлишку. Незмінна рівновага торговельного балансу не лише недосяжна, але й недалекоглядна мета. Країна, яка намагається підтримувати нульовий торго­вельний баланс, відмовляється від вигод зовнішньої торгівлі й міжнародно­го кредиту. Вона обмежує себе в можливостях: інвестувати за кордон та збільшувати доход за рахунок міжнародних інвестицій; позичати на зовнішніх ринках; підтримувати рівень виробництва та споживання у випадку війни, стихійного лиха, інших зовнішніх і внутрішніх потрясінь. Отже, уряди більшості країн намагаються підтримувати врівноважений торговельний баланс лише як нульове сальдо зовнішньої торгівлі протягом ряду років. Важливішим є контролювання стану платіжного балансу в цілому.

Від'ємне сальдо автономних угод компен­сується зниженням обмінного курсу та збільшенням чистого експорту, в тому числі — за рахунок скорочення імпорту. Платіжний баланс за звітний період завжди дорівнюватиме нулеві й завжди засвідчуватиме формальну збалансованість поточних та фінансових операцій. Але в умовах зовнішніх шоків, сезонних та циклічних коливань, подібна зба­лансованість невиправдана з точки зору стабільності вироб­ництва, зайнятості, життєвого рівня населення та внутрішніх цін. Від'ємне сальдо автономних угод компен­сується зниженням обмінного курсу та збільшенням чистого експорту, в тому числі — за рахунок скорочення імпорту. Платіжний баланс за звітний період завжди дорівнюватиме нулеві й завжди засвідчуватиме формальну збалансованість поточних та фінансових операцій. Але в умовах зовнішніх шоків, сезонних та циклічних коливань, подібна зба­лансованість невиправдана з точки зору стабільності вироб­ництва, зайнятості, життєвого рівня населення та внутрішніх цін.

Акти́вний платі́жний бала́нс — ПБ, в якому сума надходжень перевищує суму витрат і платежів. Активний платіжний баланс країни виникає, коли сума грошей, що надходять в економіку держави з за кордону, перевищує суму платежів що йдуть за кордон. Отже, у короткостроковому періоді нерівновага платіжного балансу припустима. Але при пасивному платіжному балансі слід запобігати збільшенню дефіциту автономних операцій і дефіциту фінансування платіжного балансу. Дефіцит фінансування платіжного балансу є пере­вищенням дефіциту автономних операцій над обсягом валютних резервів або над бажаним обсягом їхнього скорочення. Наслідками дефіциту фінан­сування платіжного балансу можуть бути: 1) збільшення товарних кредитів; 2) зростання неплатежів і зовнішньої чистої кредиторської заборгованості підприємств країни; 3) збільшення іноземних і внутрішніх займів та процентних ставок по них; 4) прискорене зростання чистого зовнішнього боргу і сум його обслуговування; 5) припинення імпортних поставок через відмову поставщиків; 6) передача виробленої продукції, землі, майна, акцій та інших активів нерезидентам в рахунок погашення заборгованості. Для попередження' кризи платіжного балансу необхідно підтримувати обсяг валютних резервів на достатньому рівні. Достатнім вважається обсяг валютних резервів, здатний забезпечити оплату імпорту країни протягом 3-х місяців.

Критичний імпорт так званий критичний імпорт, до якого належать переважно енергоресурси (якщо такі відсутні у країні) або інша продукція, яка не виробляється у країні, але є необхідною для нормального розвитку її економіки. До критичного імпорту можуть відноситись також інвестиційні товари — машини, устаткування, без яких неможливі інвестиційні процеси, структурні зрушення в економіці, але випуск яких недостатній у країні. Перелік товарів критичного імпорту в Україні відповідає тому, на які міністерство економічного розвитку і торгівлі встановило 0% мита. Від мита звільнені: електроенергія, паливні елементи для АЕС, вугілля, кокс, газ, нафта та нафтопродукти, деякі медичні вироби, ліки та сировина для їх виробництва.

"Наразі уповноважені банки зобов’язані здійснювати авансові платежі в іноземній валюті за імпорт товару за зовнішньоекономічним договором, загальна вартість якого перевищує 500 тисяч доларів, виключно з використанням акредитивної форми розрахунків", - йдеться у повідомленні. "Наразі уповноважені банки зобов’язані здійснювати авансові платежі в іноземній валюті за імпорт товару за зовнішньоекономічним договором, загальна вартість якого перевищує 500 тисяч доларів, виключно з використанням акредитивної форми розрахунків", - йдеться у повідомленні. Вимога не поширюється на операції з купівлі таких енергетичних товарів, як нафта, газу природного, електроенергії, бензину, дизпалива тощо.

Рівні ЗЕД