🗊Презентация Конфлікти в організаціях: виникнення, причини, типи, профілактика, шляхи вирішення

Конфлікти в організаціях: виникнення, причини, типи, профілактика, шляхи вирішення.

Виникнення конфліктів

Суб'єкти конфлікту Можливими суб'єктами конфлікту в організації є: адміністрація організації; середній управлінський персонал; нижчий управлінський персонал; основні фахівці (у штаті); допоміжні фахівці (поза штатом за контрактом); технічний персонал; структурні підрозділи; неформальні групи співробітників

Причини конфліктів Недостатня узгодженість і суперечливість цілей окремих груп і працівників. Застарілість організаційної структури, нечітке розмежування прав і обов'язків. Обмеженість ресурсів. Недостатній рівень професійної підготовки. Необгрунтоване публічне осудження одних і незаслужена (авансована) похвала іншим співробітникам. Протиріччя між функціями, що входять в коло посадових обов'язків працівника, і тим, що він змушений робити на вимогу керівника. Відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді Невизначеність перспектив зростання. Несприятливі фізичні умови. Недостатність доброзичливого уваги з боку менеджера Психологічний феномен.

Причини конструктивних конфліктів в організаціях Причини конструктивних конфліктів : Найвідомішими причинами, що породжують конструктивні конфлікти, є об’єктивні причини професійних буднів: • невдоволення умовами праці; • недоліки в організації праці; • невдоволення оплатою праці; • невідповідність прав та обов'язків; • неритмічність роботи; • незручний графік роботи; • упущення та недоліки в технології; • незабезпеченість ресурсами (сировиною, матеріалами тощо); • низький рівень трудової та виконавчої дисципліни; • конфліктогенність організаційних структур; • низький рівень управлінської культури керівників тощо. Позитивне розв'язання конструктивного конфлікту – це насамперед врахування та усунення недоліків, бо це спрямовано на користь справі та обом сторонам, які перебували в конфліктній ситуації.

Причини деструктивних конфліктів в організаціях Породжуються деструктивні конфлікти найчастіше суб'єктивними причинами. До таких причин належать: • неправильні дії керівника; • неправильні дії підлеглих; • неправильні дії керівника й підлеглих; • невідповідність організації управління вимогам закону тощо.

Специфіка конфліктів Конфлікти в організаціях мають свою специфіку, яка пов'язана з тим видом діяльності, яким займається дана організація. Значна частина конфліктів це так звані "ділові конфлікти". Найбільш тиловими причинами ділових конфліктів є: - несумісність цілей (коли досягнення цілей одним працівником заважає досягненню цілей іншого); - недоліки планування; - незбалансованість робочих місць (збалансованість означає, що даному робочому місцю повинні приписуватися функції, забезпечені засобами, необхідними для їх виконання і не повинно бути засобів, не зв'язаних з якою-небудь функцією (обов'язки повинні бути зв'язані тільки з даною сукупністю функцій); - недосконалі зв'язки між робочими місцями — технологічними, інформаційними, ієрархічними (наприклад, одному підлеглому дають вказівки декілька начальників); - занадто багато безпосередньо підлеглих у керівника; ініціатива повністю передана в руки підлеглих; "хибні круги управління" (ніхто ні за що не відповідає, всі в однаковій мірі безвідповідальні і безвладні); брак ресурсів та ін.

Динаміка конфліктів Поняття про динаміку міжособистісного конфлікту. Сторони динаміки конфлікту: емоційна, діяльнісна, комунікативна. Характеристика латентної фази конфлікту. Різновиди порушення спілкування у латентній фазі. Розвиток передконфліктної ситуації. Поняття про інцидент. Типи інцидентів за характером їх виникнення. Можливі варіанти поведінки конфліктуючих сторін під час інциденту. Відкриті фази конфлікту. Форми конфліктної поведінки у відкритих фазах конфлікту. Характеристика відкритих фаз конфлікту: демонстративної, агресивної, батальної. Поняття про ескалацію конфлікту, її фактори. Поняття про кульмінацію конфлікту, її ознаки. Затяжний конфлікт. Фінал і вихід з конфлікту. Прогноз та наслідки виходу з конфлікту залежно від його фази. Поняття про реверсію конфлікту, її закономірності. Мета розв'язання конфлікту залежно від його фази. Варіанти вирішення конфлікту залежно від співвідношення його сторін. Способи завершення конфлікту.

Причини конфліктів

Типи конфліктів Соціологи вважають, що з точки зору прояву конфлікти можна поділити на такі типи: 1. Об'єктивний. Це такий конфлікт, який виник на основі об'єктивних причин і вже існує. 2. Частково об'єктивний. Це група конфліктів, в основі яких лежать як об'єктивні причини, де об'єктом є боротьба за матеріальні і духовні цінності, так і ілюзорні, об'єктом яких є явища зневаги, неподібності характерів, особиста ненависть тощо. 3. Суб'єктивний. Це такий тип конфліктів, які виникають на основі світоглядних, ідеологічних або політичних протиріч, що ненароком чи цілеспрямовано переносяться суб'єктом на об'єкт.

4. Прихований. 4. Прихований. Це конфлікт,який має об'єктивну основу, але вона настільки покрита різного роду нашаруваннями, що їх важко, на перший погляд, виявити. Труднощі їх вирішення в тому, що за справжній об'єкт конфлікту можна помилково прийняти одне з його нашарувань. Вирішується одне, а тут вже виникає інше і т. д. Тому приховані конфлікти, стверджують соціологи, на відміну від інших типів, "розтягнені" в часі і вимагають неймовірно великих зусиль для їх нейтралізації. Складність вирішення прихованого конфлікту ще й у тому, що він буває "роздріблений" на частини, тобто коли Його об'єкт знаходиться не тільки в межах даної організації, але і поза нею.

6. Фальшивий. Це конфлікт, який майже не має об'єктивних підстав, а єдиною його причиною є психологічна нетерпимість, яка досить часто буває не обґрунтована ("Не можу його переносити і не знаю чого", "Якийсь він такий, ну не такий як всі... І слів не находжу..." — ось "аргументи" однієї з конфліктуючих сторін).

Форми роботи з конфліктами і методи їх вирішення Уникання, (ухилення); Примус (протиборство); Згладжування (поступливість); Компроміс, співробітництво; Координація; Інтегративне рішення проблеми; Конфронтація.

Сутність і значення процесів профілактики та запобігання виникненню конфліктів Запобігання виникненню конфлікту - це комплекс заходів, спрямованих на відтягування чи недопущення його виникнення, а також на зниження деструктивного впливу наслідків конфлікту на різні сторони соціальної системи.

Стратегія запобігання конфліктам Стратегія запобігання конфліктам включає в себе систему конкретних дій, сукупність етапів і методів управління конкретними процесами суперечливих взаємин суспільних суб’єктів. Розрізняють етапи часткового та повного запобігання конфліктам, а також раннього запобігання й випереджального їх розв’язання. Часткове запобігання стає можливим за умови блокування дії однієї з причин даного конфлікту, обмеження його негативного впливу на інтереси опонентів. Стратегія повного запобігання припускає нейтралізацію дії всього комплексу факторів, що детермінують конфлікт, дозволяє направити взаємодію суб’єктів у русло їх співробітництва для реалізації спільних інтересів. Випереджальне розв’язання конфліктів, як і раннє запобігання, означає не що інше, як узгодження позицій та інтересів опонентів у просторі соціальної єдності, досягнення згоди з більш важливих питань громадського життя.

Профілактика конфліктів Профілактика конфліктів - це вид управлінської діяльності, що полягає у своєчасному розпізнаванні, усуненні чи ослабленні конфліктогенних факторів і обмеженні таким чином можливості їх виникнення чи деструктивного розв’язання в майбутньому. Це така організація життєдіяльності суб’єктів соціальної взаємодії, що виключає чи зводить до мінімуму ймовірність виникнення конфліктів між ними.

Профілактику конфліктів поділяють на первинну та вторинну. Профілактику конфліктів поділяють на первинну та вторинну. Первинна профілактика полягає у психологічній освіті можливих учасників конфлікту. Вторинну профілактику пов’язано з проведенням безпосередньої роботи зі зниження рівня напруженості в конфліктогенних групах. При цьому варто враховувати й аналізувати конфліктогени, тобто все те, що може викликати конфлікт (слово, дію чи бездіяльність, невербальні прояви тощо). Основними конфліктогенами є погрози, накази, неконструктивна критика, образи, прояв агресивності, егоїзм, приховування інформації, неправда та ін. У відповідь на них зазвичай застосовуються аналогічні за силою чи навіть сильніші конфліктогени.

Шляхи подолання конфліктів Подолання конфліктів іноді здійснюється за допомогою т. зв. обходу конфлікту, до якого вдаються тоді, коли успішне розв´язання його неможливе. Такий спосіб передбачає використання певних заходів, а саме: • ізоляцію, «розведення» сторін — коли один чи кілька учасників конфлікту ізолюються, через що в них зникає необхідність у контактуванні (наприклад, переведення когось із працівників в іншу організацію); • обмеження можливостей — коли одного чи кількох учасників конфлікту позбавляють влади, яка необхідна для реалізації власних інтересів (наприклад, коли керівника певного підрозділу звільняють з посади); • запровадження штрафних санкцій — коли в результаті застосування адміністративних санкцій, реальних чи можливих, сторони змушені припинити конфлікт (наприклад, на конфліктуючих працівників може позитивно вплинути попередження керівника підрозділу про винесення догани обом за некоректну поведінку);

• зміну напрямку енергії — коли енергія учасників конфлікту спрямовується в інший бік або для виконання спільних завдань, або для подолання зовнішніх «ворогів» (наприклад, доручення сторонам конфлікту підготувати презентацію діяльності підрозділу на спільних зборах усієї організації); • зміну напрямку енергії — коли енергія учасників конфлікту спрямовується в інший бік або для виконання спільних завдань, або для подолання зовнішніх «ворогів» (наприклад, доручення сторонам конфлікту підготувати презентацію діяльності підрозділу на спільних зборах усієї організації); • витіснення — коли конфлікти ігноруються, заперечуються або замовчуються авторитетними людьми, які формують громадську думку в колективі, або самими учасниками суперечностей, сподіваючись, що напружена ситуація з часом зникне (наприклад, під час конфлікту між двома керівниками підрозділів, зумовленого особливостями їх характеру, керівник організації не зважає па це, сподіваючись, що конфлікт зникне сам по собі); • співіснування — мовчазна відмова учасників конфлікту від постійного розпалювання ворожнечі, коли сторони усвідомлюють пріоритет загальних цілей та інтересів або толерантно ставляться один до одного.