🗊Презентация Координація економічної політики країн на глобальному рівні

Наднаціональні структури глобального регулювання міжнародні економічні та фінансові організації (СОТ, МВФ, МБРР, ОЕСР тощо), органи міжнародних інтеграційних об’єднань (у ЄС це – Рада Європейського Союзу, Європейська комісія, Європейський парламент та ін., ), ТНК ТНБ.

Альтернативна теорія глобального регулювання світоосподарського устрою як корпоративної імперії Головні суб’єкти міжнародної координації економічної політики країн: світової фінансової еліти ТНК наддержави світові організації

Теорії глобального лідерства (ТЕОРІЇ ВСЕСВІТНІХ ЗМОВ ТАЄМНИХ ОРДЕНІВ ) ТЕОРІЯ МАСОНСЬКОГО БРАТСТВА ТЕОРІЯ ІЛЮМІНАТІВ ТЕОРІЯ ФІНАНСОВИХ ЕЛІТ (таємного світового уряду)

Основні етапи розвитку формування цілісної системи міжнародних організацій

Характеристика І етапу формування цілісної системи міжнародних організацій

Характеристика ІІ етапу формування цілісної системи міжнародних організацій

Характеристика ІІІ етапу формування цілісної системи міжнародних організацій

Характеристика ІV етапу формування цілісної системи міжнародних організацій

Спонукальні чинники формування системи міжнародних організацій: Промислова революція, яка інфраструктурно зблизила держави Упорядкування у сфері міжнародних валютних відносин (запровадження золотомонетного стандарту) Необхідність налагодження міжнародних валютних потоків, зруйнованих розмежуванням воюючих країн (запровадження золотодевізного стандарту) Потреба координації політики національних банків і фінансових інститутів різних країн на фоні перманентності валютно-кредитних криз Інтернаціоналізація у сфері промисловості й торгівлі.

20 міжнародних інтеграційних угруповань. 1) Європейський Союз (ЄЄ) - 28 європейських держав 2) Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) - США, Канада, Мексика. 3) Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн. 4) Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) - Австралія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі, В'єтнам. 5) Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) - Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай. 6) Південноафриканський комітет розвитку (САДК) - Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве. 7) Південноазіатська асоціація регіонального співробітництва - Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдівія, Бутан, Непал. 8) Андський пакт - Венесуела, Еквадор, Перу, Болівія, Колумбія. 9) Шанха́йська організа́ція співробі́тництва  (ШОС)–8 країн-членів —  Індія, Казахстан, Киргизька Республіка, КНР, Ісламська Республіка Пакистан, РФ, Таджикистан і Узбекистан. 10) Співдружність Незалежних Держав (СНД)  

Стимулюючі фактори до інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція

Еволюція ідеології регіоналізму

Чинники, що визначають ступінь впливу стратегій макрорегіональних об’єднань на світове співтовариство

Значення інтеграційних стратегій для розвитку національних економік 1) Участь країн у регіональних виробничих системах є проміжним етапом для глобальної інтеграції країн у світогосподарський простір 2) Інтеграція з країнами з порівняно однаковими стартовими умовами та рівнем розвитку дозволяє: – наростити потенціал виробництва за рахунок взаємної торгівлі між країнами, що інтегруються, – розбудовувати регіональну інфраструктуру – формувати сприятливе інвестиційне середовище – розширювати ємність ринків товарів, капіталів, праці, – забезпечувати преференційний доступ до світових ринків в рамках регіональних утворень; – сформувати систему ефективного захисту національних виробників на зовнішніх ринках; – адаптувати норми національного законодавства до прийнятих у світовій практиці стандартів; – накопичити спеціальні знання і досвід роботи в сфері регулювання ЗЕД; – сформувати дієвий механізм захисту і підтримки національних виробників на зовнішніх ринках; – підвищити власний статус в системі міжнародних рейтингових оцінок і довіру з боку іноземних інвесторів та кредиторів.

Організації, що мають суттєвий вплив на формування міжнародних стратегій розвитку: Економічні структури ООН Міжнародний валютний фонд Група Світового банку Світова організація торгівлі Організація економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР).

ООН ЯК РЕГУЛЯТОР МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ФУНКЦІОНАЛЬНІ КОМІСІЇ ЕКОСОР 1. Статистична комісія 2. Комісія з народонаселення й розвитку. 3. Комісія із соціального розвитку. 4. Комісія з прав людини. 5. Комісія зі становища жінок. 6. Комісія по запобіганню злочинності. 7. Комісія з наркотиків. 8. Комісія з науки й техніки. 9. Комісія зі стійкого розвитку

РЕГІОНАЛЬНІ КОМІСІЇ ЕКОСОР Європейська економічна комісія (ЄЕК) Економічна комісія для Африки (ЕКА) Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО) Економічна й соціальна комісія для Західної Азії (ЕСКЗА) Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК).

РОЛЬ МВФ У ФОРМУВАННІ МІЖНАРОДНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ Головна мета МВФ регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів Основні функції МВФ сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці розширення світової торгівлі кредитування стабілізація грошових обмінних курсів

Умови кредитно-фінансової допомоги МВФ зниження дефіциту національного бюджету до визначеного відсотка від ВВП, поліпшення торговельного балансу, обмеження номінальної заробітної плати до певного рівня. скорочення державних витрат на освіту, охорону здоров’я, пенсійне забезпечення. збільшення податків, особливо непрямих, скасування субсидій на продовольчі товари. Іноді однією з вимог є девальвація національної валюти.

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА СВІТОВОГО БАНКУ Основні цілі: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, шляхом надання їм довгострокових позик і кредитів; заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування через надання гарантій або участь у позиках та інших інвестиціях приватних кредиторів; стимулювання тривалого збалансованого зростання міжнародної торгівлі, підтримка збалансованості платіжних балансів країн-членів

Склад групи Світового банку Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)  Міжнародна фін ансова корпорація (МФК) Міжнародна асоціація розвитку (МАР) Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів  (МЦУІС) Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ)

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА МБРР

КРЕДИТНА , ІНВЕСТИЦІЙНА ТА КОНСУЛЬТАЦІЙНА ПОЛІТИКА МФК

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ РОЗВИТКУ (МАР)

Загальна характеристика діяльності Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій (БАГІ)

РЕГУЛЮВАЛЬНА РОЛЬ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ Світова організація торгівлі (СОТ) – головний міжнародний регулятор світової торгівлі товарами, послугами та інтелектуальною власністю. Головна мета СОТ : лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Функції СОТ: нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань управління в галузі міжнародної торгівлі; забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів; розроблення й прийняття світових стандартів торгівлі; нагляд за торговельною політикою країн; обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.

ВПЛИВ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА Й РОЗВИТКУ (ОЕСР) НА ЕКОНОМІЧНУ ПОЛІТИКУ КРАЇН СВІТУ Основні цілі ОЕСР : • сприяння стійкому розвитку світової економіки; • забезпечення високого рівня економічного зростання, зайнятості й добробуту в країнах-членах; • забезпечення фінансової стабільності як у країнах-членах, так і в усьому світі; • сприяння розширенню світової торгівлі на багатосторонній недискримінаційній основі згідно з міжнародними обов'язками; • лібералізація руху капіталів; • сприяння ефективному використанню економічних ресурсів; • заохочення досліджень і професійної підготовки в галузі науки й техніки; • сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються.

Проблеми, що вирішує ОЕСР Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік. Відповідні рішення втілюються в угодах та нормах щодо: – боротьби з корупцією, – експортних кредитів, – руху капіталів, – прямих іноземних інвестицій, – міжнародної фіскальної політики – захисту навколишнього середовища.

КОНСУЛЬТАТИВНІ ГРУПИ ДЕРЖАВ ЯК РЕГУЛЯТОРИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН Група Семи (“Велика сімка”) утворена в 1975 р. для обговорення глобальних економічних проблем, переважно валютного й фінансового характеру. Група Дев’яти (Г-9) призначена для вирішення проблем економіки Європи з наголошенням на Центральну Європу. ГРУПА ДЕСЯТИ (Г-10) акцентує свою увагу на вирішенні валютно-кредитних проблем як у глобальному вимірі, так і особливо в Європі. Група Одинадцяти (Г-11) включає латиноамериканські держави й призначена для обговорення економічної ситуації в регіоні Група П’ятнадцяти (Г-15) поєднує країни переважно «нові індустріальні» не за географічною ознакою, а через спільність економічних проблем, Група Двадцяти чотирьох (Г-24) складається майже з усіх тих, що входять до Г-15, а також деяких інших країн, що розвиваються Група Семидесяти семи (Г-77) об’єднує майже всі країни, що розвиваються, а також соціалістичні країни). Метою є сприяння реформуванню економіки, підняттю економічного рівня країн, які мають суттєві проблеми розвитку соціально-економічної сфери.