🗊Презентация Ландшафтна екологія як наука

Тема 1. ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКА

План: План: Визначення ландшафтної екології. Становлення ландшафтної екології. Історія розвитку ландшафтної екології.

Ландшафтна екологія – це сучасний науковий напрямок, що динамічно розвивається, який ставить за мету дослідження складних природних та природно-антропогенних систем в рамках реалізації цілей концепції стійкого розвитку. Ландшафтна екологія – це сучасний науковий напрямок, що динамічно розвивається, який ставить за мету дослідження складних природних та природно-антропогенних систем в рамках реалізації цілей концепції стійкого розвитку. Ландшафтна екологія виникла в результаті союзу класичної екології і географії та організаційно оформилася впродовж 1970-1980-х років на базі уявлень, запропонованих у 30-х роках німецьким фізико-географом Карлом Тролем.

Термін ландшафтна екологія був уведений у 1939 році Карлом Тролем, з метою підкреслити доцільність об'єднання при дослідженні природних систем двох підходів – горизонтального, який полягає у вивченні взаємодії природних компонентів (головним чином за матеріалами аерофотозйомки), і вертикального, що вивчає взаємини між явищами в рамках певної екосистеми. Термін ландшафтна екологія був уведений у 1939 році Карлом Тролем, з метою підкреслити доцільність об'єднання при дослідженні природних систем двох підходів – горизонтального, який полягає у вивченні взаємодії природних компонентів (головним чином за матеріалами аерофотозйомки), і вертикального, що вивчає взаємини між явищами в рамках певної екосистеми.

За Карлом Тролем ландшафтна екологія – це наука, що досліджує взаємодію між природними компонентами в межах елементарної територіальної одиниці (екотопу) За Карлом Тролем ландшафтна екологія – це наука, що досліджує взаємодію між природними компонентами в межах елементарної територіальної одиниці (екотопу)

Виділяють й інші визначення ландшафтної екології: Виділяють й інші визначення ландшафтної екології: Зонневельд І. (1981) розуміє під ландшафтною екологією науку, що інтегрально вивчає систему відносин між біотичними й абіотичними факторами в межах ділянки земної поверхні, що відрізняється за її зовнішнім виглядом. Гродзинский М.Д. (1993), визначає екологію ландшафту як науку суміжну з екологією й географією (ландшафтознавством), що використовує теоретичні концепції й методи цих наук при дослідженні територіальних природних систем локального й регіонального рівнів. Форман Р.Т. (1995), зазначає, що ландшафтна екологія – розділ екології, присвячений причинам і наслідкам просторової різнорідності. За Форманом різнорідність – критерій того, як частини ландшафту відрізняються один від одного. Ландшафтна екологія стежить, як просторова структура впливає на функціонування організмів ландшафтного рівня, а також за поведінкою ландшафту в цілому. Петров К.М. (1999), розглядає ландшафтну екологію як науку, що вивчає природні територіальні комплекси з екологічної точки зору як біотопи, екотопи або місцерозташування, зайняті певними біоценозами.

Найбільш повно ландшафтну екологію можна визначити як узагальнене вчення про природний баланс, яке дає змогу пізнати функціональні взаємозв’язки, що існують усередині ландшафту, зрозуміти їхню фізико-хімічну і біотичну причинність, визначати порядок супідрядності елементів в природно-територіальному комплексі. Найбільш повно ландшафтну екологію можна визначити як узагальнене вчення про природний баланс, яке дає змогу пізнати функціональні взаємозв’язки, що існують усередині ландшафту, зрозуміти їхню фізико-хімічну і біотичну причинність, визначати порядок супідрядності елементів в природно-територіальному комплексі.

Об’єктом дослідження ландшафтної екології служать природні і природно-антропогенні ландшафти (геосистеми), як поліструктурні й полікомпонентні утворення. Об’єктом дослідження ландшафтної екології служать природні і природно-антропогенні ландшафти (геосистеми), як поліструктурні й полікомпонентні утворення.

МЕТОДИ ПІЗНАННЯ В ЛАНДШАФТНІЙ ЕКОЛОГІЇ: МЕТОДИ ПІЗНАННЯ В ЛАНДШАФТНІЙ ЕКОЛОГІЇ: порівняльно-географічний аналіз дозволяє знайти ознаки генетичного характеру і цим підійти до історичного пояснення природних явищ, пояснити просторові відмінності територій, які можливо пізнати тільки у порівнянні. картографування – сукупність процесів, методів і технологій створення карт, атласів та інших картографічних матеріалів на основі отриманої інформації. зіставлення особливостей структури, функціонування й динаміки ландшафтів (екосистем),

Класифікація – система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак. Класифікація – система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак.

Інтерполяція – відновлення попередньої інформації про об’єкт, явище на основі виявлених відомостей. Інтерполяція – відновлення попередньої інформації про об’єкт, явище на основі виявлених відомостей.

Для ландшафтного підходу до дослідження природної реальності характерне: Для ландшафтного підходу до дослідження природної реальності характерне: поліцентризм при розгляді геосистеми, акцентуація на територіальності геосистем. уявлення простору як сукупності територіальних одиниць, ієрархічність ландшафтної територіальної структури. врахування при аналізі взаємозв’язків між геокомпонентами генетичної суті ПТК дослідження фізико-географічних процесів та їх ролі в зміні ПТК.

Особливості екосистемного підходу: Особливості екосистемного підходу: моноцентризм екосистемної моделі. біоцентризм екологічного підходу. позаранговість екосистеми. пріоритет функціонального аспекту

Особливості ландшафтно-екологічного підходу розуміння і дослідження геосистеми як системи поліструктурної використання при дослідженні природних систем наслідків загальнонаукового принципу доповнюваності. акцент на процесному, функціональному аналізі геосистем. дослідження природних системи не вище регіонального рівня; центрованість на проблему взаємодії людини з природними системами.

3. Історія розвитку ландшафтої екології Основоположник науки про ландшафти В.В. Докучаєв (1846-1903) першим на рубежі 19-20 ст. обґрунтував необхідність вивчення взаємозв’язків між різними природними факторами, особливо між неорганічною і живою природою.

Найближчий учень В.В. Докучаєва Г.М. Висоцький (1909) висловив думку про залежність рослин і ґрунтів від факторів середовища (вологи, тепла, рельєфу). Він вказував на доцільність використання карт типів місцезростань рослинності і ввів поняття «фітотопологічні карти». Найближчий учень В.В. Докучаєва Г.М. Висоцький (1909) висловив думку про залежність рослин і ґрунтів від факторів середовища (вологи, тепла, рельєфу). Він вказував на доцільність використання карт типів місцезростань рослинності і ввів поняття «фітотопологічні карти».

Г.Ф. Морозов (1867-1920) Г.Ф. Морозов (1867-1920) створив єдине цільне вчення про ліс, пов'язавши його з вченням про грунт В.В. Докучаєва. Він розкрив складний взаємозв'язок живих і косних компонентів лісу, що утворюють єдиний природний комплекс.

З 1960 року ландшафтно-екологічні дослідження широко поширилися в Європі, Америці, Азії, Австралії. З 1987 у США видається журнал «Landscape ecology». З 1960 року ландшафтно-екологічні дослідження широко поширилися в Європі, Америці, Азії, Австралії. З 1987 у США видається журнал «Landscape ecology».

Американськими екологами Робертом Макартуром та Едвардом Уілсоном, у 1967 було написано знакову для розвитку ландшафтної екології працю «Теорія острівної біогеографії». Американськими екологами Робертом Макартуром та Едвардом Уілсоном, у 1967 було написано знакову для розвитку ландшафтної екології працю «Теорія острівної біогеографії».

У 80-ті роки ХХ століття ідеї ландшафтної екології знаходять підтримку у науковців України. У 80-ті роки ХХ століття ідеї ландшафтної екології знаходять підтримку у науковців України. Це відображено в окремих наукових публікаціях: П.Г. Шищенка, М.Д. Гродзинського. У 1993 році М.Д. Гродзинським опубліковано один з перших у країнах Східної Європи підручників з основ ландшафтної екології.

Практичне значення екології ландшафтів Ландшафтна екологія застосовується : для вирішення завдань з охорони природи, у тому числі при оцінці екологічного неблагополуччя території й екологічних ситуацій; при розробці моделей землекористування, що забезпечують його оптимізацію й стійкий розвиток; при вирішенні питань, пов'язаних з екологічним нормуванням і екологічною індикацією (визначення норм стійкості й стабільності екосистем); при вирішення проблем екологічного моніторингу; при розробці геоекологічної експертизи територій; при розробці методології й методів збереження ландшафтної розмаїтості планети і її окремих регіонів.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!