🗊Презентация ООН – міжурядова глобальна організація

ООН – міжурядова глобальна організація 1.Головні органи ООН. 2. Члени-засновники. 3.  Програма ООН з навколишнього середовища, ЮНЕП (UNEP). 4. Спеціалізовані органи і установи ООН, що задіяні в міжнародному екологічному співробітництві: 4.1.ЮНЕСКО; 4.2.Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР); 4.3.Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ); 4.4.Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ); 4.5.Всесвітня метеорологічна організація (ВМО); 4.6.Міжнародна морська організація (ІМО).

Знати все, включаючи логотипи спеціалізованих органів ООН. Найголовніше виділено червоним кольором

Міжнародний механізм охорони навколишнього середовища полягає у виконанні вимог міжнародного права за допомогою сукупності органів і організацій, Міжнародний механізм охорони навколишнього середовища полягає у виконанні вимог міжнародного права за допомогою сукупності органів і організацій, міжнародного екологічного співробітництва. За ознакою правового статусу ці органи і організації поділяють на: міжурядові і урядові; неурядові; громадські. За географічним принципом поділяють на: глобальні; регіональні. За предметом діяльності поділяють на: ті, що займаються усім комплексом екологічних питань; ті, які мають справу з окремими природними ресурсами та об'єктами.

Головні органи ООН: Головні органи ООН: -Генеральна Асамблея (ГА), -Рада Безпеки (РБ), -Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), -Міжнародний Суд, -Економічна і Соціальна Рада; - Рада з Опіки;

Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 2011рік ООН має 193 держави-члени. Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 2011рік ООН має 193 держави-члени. організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів; користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська.

Програма ООН з навколишнього середовища ЮНЕП, (UNEP, United Nations Environment Programme) – Програма ООН з навколишнього середовища ЮНЕП, (UNEP, United Nations Environment Programme) – спеціальний міжурядовий орган, створений з ініціативи Стокгольмської конференції ООН «Людина у своєму оточенні» 5 червня 1972 р. Вперше було закріплено фундаментальне право людей на такі умови життя у навколишньому середовищ, що забезпечують їх гідність і добробут  5 червня оголошено Всесвітнім днем навколишнього середовища.

В організаційній діяльності ЮНЕП головними є чотири пріоритетні напрями: В організаційній діяльності ЮНЕП головними є чотири пріоритетні напрями: 1) збирання, аналітична обробка і поширення інформації про стан навколишнього середовища у світі; 2) формування завдань і стратегії здійснення програмних заходів у глобальному і регіональному масштабах, а також у масштабах окремих країн; 3) ініціювання розробки і прийняття екологічних договорів та конвенцій; 4) фінансування проектів і програм з Фонду навколишнього середовища (створений при ЮНЕП).

Під егідою ЮНЕП створена Глобальна система моніторингу навколишнього середовища та її складові: Під егідою ЮНЕП створена Глобальна система моніторингу навколишнього середовища та її складові: Міжнародна довідкова система джерел інформації з навколишнього середовища; Міжнародний реєстр потенційно токсичних хімічних речовин. У 1995 р. започатковано проект - Глобальна екологічна перспектива - довгостроковий прогноз розвитку екологічної ситуації у світі.

Сфери уваги ЮНЕП: Сфери уваги ЮНЕП: міжнародні проблеми охорони навколишнього середовища у контексті концепції сталого розвитку; охорони і використання ресурсів Світового океану, опустелювання, збереження тропічних лісів та біологічного різноманіття, забезпечення належних санітарно-екологічних умов у містах та інших населених пунктах, боротьба зі стихійними лихами тощо. Український комітет співробітництва з ЮНЕП почав діяти у 1994 р.

ЮНЕП координує діяльність спеціальних Програм екологічних конвенцій: -Конвенцію про боротьбу з опустелюванням, -Конвенцію про охорону озонового шару, -Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, -Конвенцію про міжнародну торгівлю дикими видами.

Основні заходи ООН і ЮНЕП  в галузі міжнародного екологічного співробітництва Основні заходи ООН і ЮНЕП  в галузі міжнародного екологічного співробітництва “Стратегія збереження світу” (WCS), проект замовлений ЮНЕП у 1980 р.; “Всесвітня хартія про природу” Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк, 1982 р.), яка проголосила право всіх форм життя на виживання та пріоритет здоров‘я людини перед економічним зростанням; конференція ООН про захист озонового шару (Відень, 1985, 1987 рр.) і аналогічна конференція ЮНЕП (Гаага, 1988 р.); конференція ООН з питань навколишнього середовища (Осло, 1988); конференція ЮНЕП про захист навколишнього середовища (Токіо,1989); конференція ООН з питань навколишнього середовища та розвитку (Агенда-21 – концепція сталого розвитку людства) (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.),  спеціальна Генеральна Асамблея ООН “Ріо + 5” (проміжний баланс процесу виконання рішень) (Нью-Йорк, 1997 р.); вона створила Фонд (GEF) для фінансування екологічних заходів (“Глобальна допомога навколишньому середовищу”) при Світовому банку (майже 600 млрд. дол. США щорічно); конференція ООН з клімату (Кіото, 1998 р.), де дискутувалися питання регулювання квот на викиди парникових газів;  Карфагенський протокол з біобезпеки (Канада, 2000 р.), покликаний захистити суспільство від довільної селекції трансгенних сортів і порід тварин, який підписали 130 країн світу.

Спеціалізовані органи і установи ООН, що задіяні в міжнародному екологічному співробітництві: ЮНЕСКО; Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР); Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ); Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ); Всесвітня метеорологічна організація (ВМО); Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО); Міжнародна морська організація (ІМО).

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культу́ри, скорочено ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа ООН, яка сприяє: ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам’яток культури тощо. ЮНЕСКО координує міжнародне співробітництво у галузі екологічної освіти і науки.

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) – Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) – займається проблемами сталого розвитку й екологізації економічної та соціальної сфер життя.

Всесвітня організація охорони здоро́в'я (ВООЗ) (англ.World Health Organization (WHO)) — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Створена у 1945 р. Всесвітня організація охорони здоро́в'я (ВООЗ) (англ.World Health Organization (WHO)) — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Створена у 1945 р. День набуття чинності Статуту ВООЗ — 7 квітня 1948 р. — щорічно відзначається як Світовий день здоров'я.

Міжнародна агенція з а́томної енергії або МАГАТЕ ( International Atomic Energy Agency) Міжнародна агенція з а́томної енергії або МАГАТЕ ( International Atomic Energy Agency) є провідним світовим міжнародним урядовим форумом науково-технічної співпраці в області мирного використання ядерної технології. МАГАТЕ розробило стандарти будівництва, експлуатації і безпеки ядерних установок. МАГАТЕ ініціювало прийняття ряду міжнародних конвенцій з відповідних питань: -Конвенція про ядерну безпеку, -Конвенція про оперативне оповіщення про ядерні аварії (1986 p.), -Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації (1986 p.);

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) – Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) – -глобальна система моніторингу навколишнього середовища, -вивчення та узагальнення впливу антропогенних факторів на погоду і клімат планети та її окремих регіонів (Світовий океан, Антарктика тощо)

Міжнародна морська організація (ІМО) – задля розробки технічних засобів запобігання і ліквідації наслідків забруднення моря. Міжнародна морська організація (ІМО) – задля розробки технічних засобів запобігання і ліквідації наслідків забруднення моря. З цією метою у складі ІМО діє Комітет з охорони морського середовища. Інші заходи ІМО, стосуються -безпеки контейнерів, насипних вантажів, танкерів і газовозів, а також інших типів суден, -стандартів навчання членів екіпажа, включаючи прийняття спеціальної Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping, STCW - ПДНВ), що набула чинності 28 квітня 1984 року.