🗊 ПОМНИМ, ЧТИМ, ГОРДИМСЯ…

ПОМНИМ, ЧТИМ, ГОРДИМСЯ…

ПОМНИМ, ЧТИМ, ГОРДИМСЯ… Рахіль Мойсеївна народилася у м.Одесі. Закінчила фельшерсько-акушерську школу. 22 червня о 12 годині вона дізналась, що фашисти розпочали війну. Саме у цей день майбутня медсестра складала державний іспит з медицини. З перших днів війни Рахіль Мойсеївна була зарахована операційною сестрою в бойовий лазарет Одеської Військово-Морської бази Чорноморського флоту. Рятувати поранених бійців було головним завданням для медичної сестри.

ПОМНИМ, ЧТИМ, ГОРДИМСЯ… Юхневич Тетяни Антонівни. закінчила курси медичних сестер. Воювала у складі Першого полку морської піхоти, що захищала Одесу. Полонена концтабору Равенсбрюк. «Собаки-людожери», холодні бараки, пронизливі звуки «пугача», каторжна робота, труби крематорію, які димлять і днем, і вночі» - такими згадувала тисячу днів пекла Тетяна Антонівна, полонена равенсбрюкської «фабрики смерті» № 17122. Але полонені жили вірою, що рідна армія їх звільнить, і дочекалися: 30 квітня 1945 року війська Другого Білоруського фронту звільнили в’язнів. Довгі роки Тетяна Антонівна була почесним членом Ради шкільного музею імені Григорівського десанту. Її донька, після смерті матері передала до шкільного музею всі нагороди Юхневич Тетяни Антонівни.  

ПОМНИМ, ЧТИМ, ГОРДИМСЯ… Гордієнко Ніна Яківна Коли ворог окупував Одесу, брати Олексій та Яков Гордієнко вступили до загону Молодцова-Бадаєва. Рвалася туди і 12 річна Ніна. Але дівчинку не взяли. Дуже маленькою вона була. Але і їй знайшли роботу. Вона була зв’язковою в загоні Молодцова-Бадаєва. Сім’я Гордієнків жила на першому поверсі будинку № 75 по вулиці Ніжинській. На третьому поверсі того ж будинку була квартира, в якій жив В.Молодцов-Бадаєв де він зустрічався із одеситами, які збирали інформацію. Потім ця інформація передавалася по радіо до Москви. За короткий час, жовтень 1941 року - січень 1942 року, ворогу було нанесено багато шкоди у вигляді знищення літаків, ємкостей з пальним, розбитих складів. У лютому 1942 року братів Гордієнко та Молодцова-Бадаєва арештувала Сигуранця (Румунська контррозвідка). «Мені повезло», - згадувала Ніна Яківна, - я була на першому поверсі і ніколи на верх не підіймалася»

ПОМНИМ, ЧТИМ, ГОРДИМСЯ… Бутенко Олена Миколаївна, 1920 р. народження, народилася в с.Дальник, Одеського району, Одеської області. З 22 жовтня 1942 року по 10 квітня 1944 року знаходилася на військовій службі розвідувальної 58-ї армії, а потім в розвід відділку Північно – Кавказького фронту. З 22 вересня 1943 року по 10 квітня 1944 року, за завданням штабу Північно-Кавказького фронту, знаходилася в окупаційній Одесі в якості керівника розвідувальної групи. За сумлінне виконання бойового завдання в тилу ворога нагороджена Орденом Бойового Червоного Прапору, Орденом за Мужність, Орденом Вітчизняної війни.