🗊Презентация Поняття радіації. Засоби індивідуального захисту. Захисні споруди

Тема 2. Техногенні небезпеки та їх наслідки. Радіаційна та хімічна безпека. Засоби індивідуального та колективного захисту. Заняття 3. Поняття радіації. Засоби індивідуального захисту. Захисні споруди.

Радіоакти вність (від лат. radio — «випромінюю» radius — «промінь» і activus — «дієвий») — явище спонтанного перетворення нестійкого ізотопа хімічного елемента в інший ізотоп (зазвичай іншого елемента) (радіоактивний розпад) шляхом випромінювання гамма-квантів, елементарних частинок або ядерних фрагментів. Радіоакти вність (від лат. radio — «випромінюю» radius — «промінь» і activus — «дієвий») — явище спонтанного перетворення нестійкого ізотопа хімічного елемента в інший ізотоп (зазвичай іншого елемента) (радіоактивний розпад) шляхом випромінювання гамма-квантів, елементарних частинок або ядерних фрагментів. Радіоактивність відкрив у 1896 р. Антуан Анрі Беккерель.

Експеримент показав, що у контейнер зі щілиною поміщали радіоактивний препарат, навпроти щілини розташовували фотопластинку. Експеримент показав, що у контейнер зі щілиною поміщали радіоактивний препарат, навпроти щілини розташовували фотопластинку. Радіоактивний промінь, потрапляючи на фотопластинку, засвічував її. Коли контейнер помістили в магнітне поле, радіоактивний промінь розділився на три складові: два промені відхилялися до протилежних полюсів магніту, а третій взагалі не відхилявся в магнітному полі. Промені були названі першими трьома літерами грецького алфавіту – α, β, γ – промені.

α-частинки - позитивно заряджені ядра Гелію, що вилітають з величезною швидкістю, яка в десятки разів перевищує перевершує швидкість сучасного літака, але вони ж мають і саму низьку проникаючу здатність, проникаючи в речовину приблизно на 12 см. α-частинки - позитивно заряджені ядра Гелію, що вилітають з величезною швидкістю, яка в десятки разів перевищує перевершує швидкість сучасного літака, але вони ж мають і саму низьку проникаючу здатність, проникаючи в речовину приблизно на 12 см. β-частинки - потік швидких електронів, що рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла (90% швидкості світла), проникають в речовину на відстань до 20 см. γ-випромінювання є електромагнітної хвилею, здатної проникати на сотні метрів

Причиною радіоактивного випромінювання є мимовільний розпад атомних ядер радіоактивних елементів. При цьому деякі ядра випромінюють тільки α-частинки, інші - β-частинки, треті - і α-, і β-частинки. Причиною радіоактивного випромінювання є мимовільний розпад атомних ядер радіоактивних елементів. При цьому деякі ядра випромінюють тільки α-частинки, інші - β-частинки, треті - і α-, і β-частинки. α-розпад — мимовільний розпад атомного ядра на ядро-продукт і α-частинку (ядро гелія ). β-розпад — самочинне випускання електрона з перетворенням в нове атомне ядро. При випромінюванні γ-променів ядро залишається тим самим елементом. Однак випромінювання гамма-променів може супроводжувати й інші ядерні реакції.

Кожен радіоізотоп (радіонуклід) розпадається з відповідною швидкістю, яка характеризується (вимірюється) періодом напіврозпаду (Т). Кожен радіоізотоп (радіонуклід) розпадається з відповідною швидкістю, яка характеризується (вимірюється) періодом напіврозпаду (Т). Період напіврозпаду визначають за формулою де λ – стала радіоактивного розпаду певного радіонукліда (частка загальної кількості атомів радіоізотопа, що розпадається кожної секунди).

За одиницю активності в Міжнародній системі одиниць (Сі) прийнято бекерель (Бк): За одиницю активності в Міжнародній системі одиниць (Сі) прийнято бекерель (Бк): 1 Бк = 1 розп/сек. Позасистемна одиниця – кюрі (Кі) – це така кількість радіоактивної речовини, в якій здійснюється 37 млрд. розпадів ядер атомів за секунду, тобто 1 Кі = 3,7·1010 розп/сек На практиці для оцінювання активності використовують тисячні долі кюрі – мілікюрі (мКі), і мільйонні долі кюрі – мікрокюрі (мкКі).

Доза випромінювання (доза радіації) D характеризує ступінь уражальної дії радіоактивного випромінювання. Доза випромінювання (доза радіації) D характеризує ступінь уражальної дії радіоактивного випромінювання. Доза радіації – це кількість енергії випромінювання, поглинена в одиниці об’єму або маси речовини за весь час дії. Три види доз радіації: поглинена, експозиційна, еквівалентна.

Поглинена доза (Dпогл) характеризує кількість поглиненої енергії різних видів випромінювання в одиниці маси (об’єму) середовища, вимірюється в джоулях на кілограм (Дж/кг), у системі Сі називається грей (Гр). Поглинена доза (Dпогл) характеризує кількість поглиненої енергії різних видів випромінювання в одиниці маси (об’єму) середовища, вимірюється в джоулях на кілограм (Дж/кг), у системі Сі називається грей (Гр). Позасистемна одиниця поглиненої дози називається рад (rad – radiation absorbet dose), 1 рад – це доза будь-якого виду випромінювання, за якої одним грамом маси речовини поглинається енергія у 100 ерг (1 рад = 100 ерг/г). Співвідношення цих одиниць таке: 1 Гр = 100 рад або 1 рад = 0,01 Гр.

Експозиційна доза (Dексп) характеризує іонізувальну спроможність рентгенівського і γ-випромінювань у повітрі, а отже джерело радіаційної небезпеки і радіоактивне поле, створюване цим джерелом. Цей показник потенційної небезпеки опромінення вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг); позасистемна одиниця – рентген (Р). Експозиційна доза (Dексп) характеризує іонізувальну спроможність рентгенівського і γ-випромінювань у повітрі, а отже джерело радіаційної небезпеки і радіоактивне поле, створюване цим джерелом. Цей показник потенційної небезпеки опромінення вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг); позасистемна одиниця – рентген (Р). Співвідношення цих одиниць таке: 1 Кл/кг = 3,88·103 Р. Один Рентген (1 Р) – це доза рентгенівського і γ-випромінювання, яка утворює в 1 см3 сухого атмосферного повітря за нормальних умов близько 2 мільярдів пар іонів, що несуть одну електростатичну одиницю заряду кожного знака. При цьому кількість поглинутої енергії становить 88 ерг (енергетичний еквівалент рентгена). Отже, 1 Р = 0,88 рад або 1 рад = 1,14 Р.

Еквівалентна доза (Dекв) характеризує дію радіоактивного випромінювання на біологічне середовище і враховує те, що різні види випромінювання спричиняють різний уражальний ефект за однієї дози. Еквівалентна доза (Dекв) характеризує дію радіоактивного випромінювання на біологічне середовище і враховує те, що різні види випромінювання спричиняють різний уражальний ефект за однієї дози. α-випромінювання спричиняє людині ураження у 20 разів більше, ніж γ-випромінювання. Одиниця вимірювання еквівалентної дози в системі Сі називається зіверт (Зв), позасистемна одиниця – бер (біологічний еквівалент рентгена); 1 бер – це енергія будь-якого виду випромінювання, поглинута одним грамом біологічної тканини, яка створює такий же біологічний ефект, як і доза рентгенівського або γ-випромінювання в 1 рад. Співвідношення цих одиниць таке: 1 Зв = 100 бер або 1 бер = 0,01 Зв.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМЕНЕВОЇ ХВОРОБИ У ЛЮДЕЙ ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМЕНЕВОЇ ХВОРОБИ У ЛЮДЕЙ

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ Гранично допустимі дози, що не призводять до променевих захворювань, такі: 50 рад у разі одноразового опромінення протягом 4-х діб, 100 рад у разі багаторазового опромінення протягом 30 діб, 200 рад – протягом 3-х місяців, 300 рад – протягом одного року.

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ Гранично допустимі ефективні дози (еквівалентні дози) опромінення за 1 рік від усіх індустріальних джерел випромінювання (встановлені Нормами радіаційної безпеки НРБУ-97) для різних категорій населення. Категорія А (персонал) – особи, які працюють із джерелами – 20 мЗв (2 бер) (середня за будь-які 5 років або 50 мЗв за окремий рік). Для жінок до 45 років і вагітних – у 10 раз менша. Категорія Б (персонал) – особи, які безпосередньо не працюють з джерелами випромінювання, але перебувають на проммайданчиках і можуть отримувати опромінення 2 мЗв (0,2 бер). Категорія В – усе населення – 1 мЗв (0,1 бер). До цієї дози не включені: доза, отримана під час медичного обстеження (лікування), від природних джерел, у разі аварійного опромінення.

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ Норми еквівалентної дози зовнішнього опромінення окремих органів і тканин (мЗв/рік)

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ Структура опромінення людей в нормальних умовах протягом одного року така: від природного радіаційного фону – 0,2 бер; медична рентгенодіагностика – 0,15 бер; будівельні матеріали – 0,1 бер; інші джерела випромінювання – 0,05 бер, тобто сумарно 0,45–0,5 бер за 1 рік. Допустимі норми аварійного опромінення за 1 рік такі: для населення – 5 бер; для персоналу – 25 бер.

Джерелами радіаційних небезпек вважають: Джерелами радіаційних небезпек вважають:

Хімічні небезпеки – це дії хімічних речовин (ХР) та елементів, які здатні завдати шкоди здоров’ю і життю людини. Хімічні небезпеки – це дії хімічних речовин (ХР) та елементів, які здатні завдати шкоди здоров’ю і життю людини. ХР (близько 700) використовують у промисловості, сільському господарстві, побуті, а також для виготовлення хімічної зброї. Хімічні небезпеки проявляються, якщо ХР проникають в організм людини крізь органи дихання, органи травлення, шкірні та слизові оболонки.

Хімічні речовини умовно поділяють на такі групи: Хімічні речовини умовно поділяють на такі групи: Шкідливі ХР можуть спричинити різні захворювання або відхилення стану здоров’я. Небезпечні хімічні речовини (НХР) здатні викликати масове ураження людей, тварин, рослин у разі забруднення навколишнього середовища. Серед них найпоширеніші такі: хлор (Cl2), аміак (NH3), фосген (COCl2), оксид вуглецю (CO), сірчаний ангідрид (SO2), сірководень (H2S), соляна кислота (HCl) та ін. Бойові отруйні речовини (БОР) – група надзвичайно високотоксичних ХР, які використовуються для виготовлення хімічної зброї.

Хімічні речовини умовно поділяють на такі групи: Хімічні речовини умовно поділяють на такі групи: Важкі метали – хімічні елементи, густина яких становить понад 5 г/см3 (ртуть, свинець, олово, нікель, мідь, цинк, кадмій, кобальт, миш’як та ін.). Більшість з них розчиняються у воді, стійкі, накопичуються у ґрунті та рослинах. Важкі метали є фактором ризику серцево-судинних захворювань. Ксенобіотики (від гр. xenos – чужий, bios – життя) – шкідливі речовини, які безпосередньо або побічно негативно впливають на життєдіяльність. Особливе місце посідають хладони (фреони). Потрапляючи в атмосферу, вони руйнують озоновий шар атмосфери. Ядохімікати – хімічні препарати. Велику групу ядохімікатів становлять пестициди (від лат. pestis – зараза), які використовуються для захисту сільськогосподарських рослин

Джерелами хімічних небезпек є викиди хімічних речовин в атмосферу, забруднені стоки у водойми, забруднені продукти харчування. Джерелами хімічних небезпек є викиди хімічних речовин в атмосферу, забруднені стоки у водойми, забруднені продукти харчування. Кількісною характеристикою ступеня зараження повітря, води є концентрація С (маса в одиниці об’єму): мг/л; г/м3. Ступінь зараження поверхонь предметів характеризується щільністю зараження Qм - (маса на одиницю поверхні): г/м2, мг/см2. Характеристики ступеня хімічної небезпеки в промисловій зоні – гранично допустима концентрація (ГДК) – це така концентрація ХР у повітрі робочої зони, за якої щоденна (8 годин, або 41 години) щотижня протягом всього робочого стажу не може викликати захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені терміни життя нинішнього і наступних поколінь.

Небезпечні хімічні речовини за ступенем небезпечної дії на організм людини поділяють на чотири класи: Небезпечні хімічні речовини за ступенем небезпечної дії на організм людини поділяють на чотири класи: – надзвичайно небезпечні (ГДК менша, ніж 0,1 мг/м3); – високонебезпечні (ГДК становить 0,1–1,0 мг/м3 ); – помірно небезпечні (ГДК становить 1,0–10 мг/м3); – малонебезпечні (ГДК понад 10 мг/м3 ). Характеристики хімічних речовин

Способи захисту від хімічних небезпек: Способи захисту від хімічних небезпек:

Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. АМІАК – НХР 4-го класу небезпеки. Безбарвний газ із запахом нашатиря. Розчиняється у воді. Потрапляючи в атмосферу, димить. Суха суміш аміаку з повітрям (4:3) здатна вибухати. Температура кипіння аміаку становить –33,4 °С. У разі «вільного» розливу випаровується за одну годину, а у разі розливу у піддон – за одну добу. Пара аміаку майже вдвічі легша за повітря, під час випаровування сильно охолоджується і у вигляді білого туману залишається в приземному шарі атмосфери. Поріг відчуття (сприйняття) аміаку – 0,035 мг/л; ГДК у повітрі робочої зони підприємства – 0,02 мг/л, у повітрі населеного пункту – 0,0002 мг/л.

Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. АМІАК – НХР 4-го класу небезпеки. Уражувальна концентрація – 0,21 мг/л, якщо експозиція становить 1 год, смертельна – 7 мг/л, якщо експозиція становить 30 хв. Миттєва смерть настає, якщо концентрація перевищує 50 мг/л. Реакція організму людини на дію аміаку: сильний кашель, задуха, подразнення слизової оболонки, сльози, порушення частоти пульсу, утруднення дихання, нежить. Захист: промислові протигази марки «КД» (фільтрувальна коробка сірого кольору) та «М» (коробка червоного кольору), якщо концентрація не перевищує 2–3 мг/л. У разі дуже високих концентрацій – ізолювальні протигази ІП-4, ІП-5. Для захисту шкіри використовують захисний одяг, гумові чоботи, рукавиці.

Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. АМІАК – НХР 4-го класу небезпеки. Перша допомога: винести потерпілого на свіже повітря, у спокійну атмосферу, забезпечити теплом. Шкіру та слизові оболонки промити водою або 2-процентним розчином борної кислоти. В очі закапати 2–3 краплі альбуциду, провести інгаляцію киснем або теплою водяною парою, напоїти теплим молоком з боржомі або содою. Дегазуючи речовини і розчини: вода (2 т на 1 т аміаку), розчини мінеральних кислот.

Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Хлор – перший клас небезпеки Зеленкувато-жовтий газ із задушливо різким запахом. Температура кипіння – 34,6 °С. Важчий за повітря у 2,5 разу. Хмара його стелиться над землею, накопичується в низинах, підвалах, тунелях. Уражає органи дихання, спричиняє опіки шляхів дихання, шкіри, очей. Реакція організму така: різкий біль у грудях, сухий кашель, блювота, порушення координації, різь в очах, сльози.

Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Хлор – перший клас небезпеки Поріг сприйняття хлору – 0,003 мг/л, ГДК у робочій зоні – 0,001 мг/л. Уражальна концентрація хлору – 0,01 мг/л, якщо експозиція становить 1 год; смертельна – 0,1–0,2 мг/л. Миттєва смерть настає, якщо концентрація становить понад 5–10 мг/л після 1–2 вдихань. Засоби захисту органів дихання: цивільні протигази усіх марок, промислові фільтрувальні протигази марки «В». Якщо концентрація понад 8,6 мг/л – ізолювальні протигази. Засоби захисту шкіри – спеціальні ізолювальні і фільтрувальні захисні костюми (комплекти).

Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Хлор – перший клас небезпеки Якщо протигаза немає, слід затримати дихання, закрити ніс і рот тканиною, змоченою водою, і вийти із зараженої хлором зони. Перша допомога у разі ураження хлором: надіти протигаз і вивести людину на свіже повітря, у спокійну атмосферу, якщо зупинилось дихання, зробити штучне дихання методом «рот у рот». Слизові оболонки та шкіру потерпілого промити 2-процентним розчином соди, напоїти теплим молоком. В усіх випадках потерпілим слід надати допомогу лікаря. Дегазацію проводять розчином лугів, гашеним вапном (10 т на 1 т хлору), нейтралізацію – водою (150 т на 1 т хлору).

Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Характеристика найпоширеніших у промисловості НХР і способи захисту від них. Хлор – перший клас небезпеки Якщо протигаза немає, слід затримати дихання, закрити ніс і рот тканиною, змоченою водою, і вийти із зараженої хлором зони. Перша допомога у разі ураження хлором: надіти протигаз і вивести людину на свіже повітря, у спокійну атмосферу, якщо зупинилось дихання, зробити штучне дихання методом «рот у рот». Слизові оболонки та шкіру потерпілого промити 2-процентним розчином соди, напоїти теплим молоком. В усіх випадках потерпілим слід надати допомогу лікаря. Дегазацію проводять розчином лугів, гашеним вапном (10 т на 1 т хлору), нейтралізацію – водою (150 т на 1 т хлору).

ДСТУ 7239:2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація» ДСТУ 7239:2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація» Засіб індивідуального захисту – спорядження, призначене для носіння користувачем та/або забезпечення його захисту від однієї або кількох видів небезпеки для життя чи здоров’я. Засоби індивідуального захисту поділяють на три категорії: перша категорія — ЗІЗ, що мають конструкцію простої складності; друга категорія — ЗІЗ, що мають конструкцію середньої складності та не належать до першої і третьої категорії; третя категорія — ЗІЗ, що мають конструкцію високої складності й призначені для захисту від небезпеки, яка загрожує життю людей, або небезпеки заподіяння невиліковних тілесних ушкоджень, ступінь якої користувач ЗІЗ не може визначити своєчасно.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ДСТУ EN 133:2005 ДСТУ EN 133:2005 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

ДСТУ EN 133:2005 ДСТУ EN 133:2005 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ Фільтрувальні пристрої вилучають шкідливі та небезпечні речовини з навколишнього повітря за допомогою фільтрації і забезпечують захист тільки від обмежених концентрацій відомих забрудників повітря під час застосовування відповідного фільтра і лицевої частини. Фільтри у фільтрувальних пристроях можуть забезпечувати захист від: аерозолів (протиаерозольні фільтри), газів/парів (протигазові фільтри) від аерозолів і газів/парів (скомбіновані фільтри).

ДСТУ EN 133:2005 ДСТУ EN 133:2005 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ФІЛЬТРУВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ НЕ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЗАХИСТ ВІД НЕСТАЧІ КИСНЮ Протиаерозольні фільтри поділяють на такі класи: фільтри з низькою ефективністю фільтрації; фільтри з середньою ефективністю фільтрації; фільтри з високою ефективністю фільтрації.

ДСТУ EN 133:2005 ДСТУ EN 133:2005 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ФІЛЬТРУВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ НЕ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЗАХИСТ ВІД НЕСТАЧІ КИСНЮ Протиаерозольні фільтри поділяють на такі класи: фільтри з низькою ефективністю фільтрації; фільтри з середньою ефективністю фільтрації; фільтри з високою ефективністю фільтрації.

ЗАХИСНІ СПОРУДИ ЗАХИСНІ СПОРУДИ Захисні споруди призначаються для захисту: в мирний час персоналу та населення від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, які загрожують масовим ураженням людей, у воєнний час - також від сучасної зброї масового ураження.

ДО ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАЛЕЖАТЬ: ДО ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАЛЕЖАТЬ: сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості. швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття: Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття: споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення. найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.