🗊Презентация Правове становище фермерського господарства, державного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперати

Правове становище фермерського господарства, державного (комунального) сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу та особистого селянського господарства. 1. Загальна характеристика селянського (фермерського) господарства: а) поняття селянського (фермерського) господарства та його правові ознаки б) порядок створення селянського (фермерського) господарства і його державної реєстрації в) порядок надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства г) підстави та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства 2. Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств а) правовий режим майна державного й комунального сільськогосподарського підприємства б) особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами 3. Поняття особистого селянського господарства і суб'єкти на право його ведення а)право на присадибну земельну ділянку, умови й порядок її надання б) правовий режим майна особистих селянських господарств в)права та обов'язки членів особистого селянського господарства 4. Поняття та основні ознаки сільськогосподарських кооперативів а) принципи діяльності та види с/г кооперативів б) підстави та порядок припинення діяльності с/г кооперативів  

Закон України від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господар­ство» закріпив визначення поняття «фермерське господарство». За статтею 1 цього Закону фермерське господарство є формою підпри­ємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробленням та реалізацією з метою одержання при­бутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства Фермерське господарство має такі ознаки: це форма аграрного підприємства, яка здійснюється за власним бажанням громадян, тобто за самостійною ініціативою, на власний ризик, систематично, що дає можливість одержувати доходи; фермерське господарство має статус юридичної особи; право на створення фермерського господарства має тільки діє­здатний громадянин України, ця діяльність здійснюється тільки гро­мадянином України, який досяг 18-річного віку; засновниками фермерського господарства можуть бути як один, так і декілька громадян України; це сімейно-трудове об’єднання, до складу якого входять подруж­жя, батьки, діти, що досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення цього господарства, пов’язане з особистою працею…..

Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його дер­жавної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстра­ції Закон України «Про фермерське господарство» (статті 5 та 6) вста­новлює простий явочний спосіб створення Ф/Г. Для державної реєстрації фермерського господарства голова фер­мерського господарства чи уповноважена ним особа особисто або пош­тою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:

Державна реєстрація фермерського господарства проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п’яти робо­чих днів, вона здійснюється у ви­конавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, район­них міст державних адміністраціях за місцем про­живання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.

Фермерське господарство — це сімейно-трудове господарство. У ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» визначено коло фізичних осіб, які можуть бути членами фермерського господарства. Подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єд­налися для спільного ведення фермерського господарства, визначають і додержуються положень Статуту фермерського господарства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господар­ство» та ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерсько­му господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам — членам фермер­ського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господар­ством на умовах оренди.

Ст.13 п 4 Закона «Про ф/г» члени фермерського господарства, які до 1 січня 2002 р. одержали в постійне користування або оренду земельну ділянку для фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстроченням платежу до 20 років. Земельні ділянки, на яких розташовано житлові будинки, госпо­дарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно в приватну власність у рахунок земельної ділянки (паю).

ст 35 Закона «Про ф/г» визначає підстави припинення фермерського господарства: реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (бан­крутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, роз­поділяється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту. Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке при­пинило свою діяльність, вирішуються судом.

2. Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств Гл 8 ГКУ регулює діяльність ДЕРЖАВНИХ ТА КОМУНАЛЬНИХ УНІТАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ Державне (комунальне) унітарне сільськогосподарське підприємство — це заснований на державній (комунальній) власності самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (виробляє продукти харчування, продовольство та сировину рослинного і тваринного походження) та підприємницьку діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Державні с\г підприємства-це підприємства, головним завданням яких є забезпечення науково-технічного прогресу в сільському господарстві та обслуговування всіх сільськогосподарських товаровиробників (машино-випробувальні станції, дослідні заводи сільськогосподарського машинобудування, насінницькі та племінні заводи й підприємства, кінні заводи, іподроми, тваринницькі комплекси, птахофабрики), а також підсобні сільські господарства несільськогосподарських державних (комунальних) підприємств, які мають відокремлене майно і наділені правами юридичної особи.

Ст 73 ГКУ визначає Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом. Найменування державного унітарного підприємства повинно міс­тити слова "державне підприємство".

Державні унітарні підприємства діють як 1.державні комерцій­ні або 2.казенні підприємства    1. Державне (комунальне) комерційне сільськогосподарське підприємство, яке здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав у разі їх порушення з боку будь-яких суб'єктів правовідносин у тому числі й від власника майна. За ГК (ст. 136) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК та іншими законами.