🗊Презентация Предмет та метод економічної теорії

Тема 1. Предмет та метод економічної теорії План лекції: Предмет та функції економічної теорії. Методи економічного дослідження та їх класифікація. Економічні закони і економічні категорії. Економічна теорія та економічна політика.

Економічна теорія – наука про Найбільш загальні економічні процеси і глибинні економічні зв’язки між явищами та процесами Термін «Економіка» – поняття, що походить від двох грецьких слів «ойко» і «номос», що в перекладі означає «знання про ведення домашнього господарства» (Аристотель, ІІІ ст. до н.е.) Термін «Політична економія» – поняття, що походить від двох грецьких слів «політікос» і «номос», що в перекладі означає «знання, наука про закони ведення суспільного господарства» (Антуан Монкретьєн, 1615 р.) Термін «Економікс» – західна назва економічної науки про використання людьми обмежених виробничих ресурсів для створення різних товарів і про розподіл їх між членами суспільства з метою споживання (Альфред Маршал, 1890 р.)

Економічна теорія – це наука, яка вивчає взаємовідносини між економічними суб’єктами, спрямованих на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення людських потреб. Предметом економічної теорії є економічні відносини між людьми з приводу використання обмежених ресурсів з метою задоволення постійно зростаючих потреб як окремої людини, так і суспільства в цілому. Об’єктом дослідження економічної теорії є суспільне виробництво – сфера, де створюються товари та послуги, що задовольняють людські потреби.

Еволюція економічної теорії як науки пов'язана із функціонуванням та розвитком наступних шкіл і концепцій: Меркантилізм – перша наукова школа, представники якої вважали предметом економічної науки діяльність у сфері обігу й передусім у зовнішній торгівлі, за рахунок якої відбувається нагромадження суспільного багатства (А. Монкретьєн, У. Стаффорд, Т. Мен, Д. Юм, Г. Скаруффі та ін.). Фізіократизм – критики меркантилізму, які зробили акцент на дослідженні безпосередньо сфери суспільного виробництва, але вважали при цьому, що джерелом суспільного багатства є тільки сільське господарство або землеробство ( Ф. Кене, Ж. Тюрго, В. Мірабо та ін.). Класична політична економія – зосередила увагу на аналізі економічних відносин і вперше висунула проблему дослідження законів розвитку суспільного виробництва, праця в усіх сферах якого вважалась ними джерелом суспільного багатства (У. Петті, П. Буагільбер, А. Сміт, Д. Рикардо та ін.). Марксизм – засновники якого вважали предметом економічного дослідження не саме суспільне виробництво, а лише ті виробничі відносини, які складаються між людьми у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживанні економічних благ (К. Маркс, Ф. Енгельс та ін.). Маржиналізм – визнає за предмет економічної теорії діяльність людей із задоволенню своїх потреб за умов використання обмежених ресурсів і має за мету дослідження не сутності економічних процесів і явищ, а аналіз їх динаміки (змін) у зв’язку зі зміною інших економічних явищ (Є. Бем-Баверк, Ф. Візер, К. Менгер, У. Джевонс ті ін.).

Сучасні економічні концепції та школи зосереджують свою увагу на деяких аспектах, які пов'язані із економікою. Серед них основними є: Економічний лібералізм або теорія економічної свободи вважає природним регулятором економіки ринковий механізм і заперечує будь-яке втручання держави в економічне життя (А. Мюллер-Армак, Л. Ехард, Л. Мізес, Ф. Хайєк та ін.) Кейнсіанство, представники якого довели необхідність державного регулювання економіки та можливість забезпечення сталого зростання економіки (Дж. М. Кейнс, ) Неокласицизм, який розвивав ідей класичної політичної економії з урахуванням реальних змін, що відбулися в економічних системах. (А. Маршалл, Дж. Б. Кларк , А. Пігу, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Л. Мізес та ін.). Монетаризм, який вважає вирішальним фактором формування економічної кон’юнктури, розвитку суспільного виробництва регулювання грошової сфери і передусім – грошової маси, що перебуває в обігу ( М. Фрідмен та ін.). Інституціоналізм, вважає рушійними силами економічних процесів позаекономічні фактори, а предметом економічної науки визнає аналіз впливу на розвиток економіки різних соціальних «інституцій» – держави, правових і морально-етичних норм, профспілок, релігії, корпорацій, сім’ї тощо (Г. Мюрдаль, У. Мітчел, Т. Веблен, Дж. К. Гелбрейт, Я. Тінберген та ін.). Неокласичний синтез – узагальнююча економічна концепція, представники якої наполягають на необхідності поєднання ринкового (неокласична модель) і державного (кейнсіанська модель) регулювання економічних процесів (П. Самуельсон, Дж. Хікс, Дж.К. Гелбрейт, П. Б’юкенен, Е. Хансен та ін.)

Функції економічної теорії: Теоретико-пізнавальна функція – економічна теорія покликана досліджувати внутрішню логіку й розкривати закони розвитку економічних систем. Методологічна функція закріплює за економічною теорією роль загального теоретико-методологічного фундаменту всієї системи галузевих та спеціальних прикладних економічних наук. Практична функція економічної теорії полягає у використанні економічних законів для вирішення практичних задач розвитку економіки. Ідеологічна (світоглядна) функція економічної теорії полягає у тому, що саме вона становить теоретичні засади сучасного економічного мислення, яке необхідне для набуття цілісного уявлення про механізми функціонування економічної системи та прийняття економічних рішень.

Методи економічної теорії – це сукупність засобів та прийомів, за допомогою яких здійснюється дослідження економічних процесів і явищ та розкриваються закони функціонування і розвитку економічних систем. Методологічна база економічної теорія – діалектична логіка, яка передбачає вивчення економічних процесів і явищ у взаємозв’язку і взаємозалежності. Головний метод економічної теорії – наукова абстракція - мислене очищення уявлень дослідника від всього випадкового, несуттєвого і зосередження уваги на головному, суттєвому, основоположному. Допоміжні методи: - індукція; - дедукція; - гіпотеза; - аналіз; - синтез; - порівняння; - аналогія; - економічне моделювання тощо.

Економічні закони – це об'єктивні, внутрішньо необхідні, сталі, істотні й постійно відновлювані причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між явищами та процесами економічного життя суспільства. Ознаки економічних законів: об'єктивність; можливість пізнання; історичність. Види економічних законів: Економічні категорії – це спеціальні терміни або поняття, які в узагальненому вигляді відображають властивості економічних процесів та явищ (вартість, товар, ринок, гроші, біржа, держава, конкуренція та ін.).

Економічна теорія та економічна політика Економічна теорія виконує позитивну функцію і відповідає на питання "що" і "чому" відбувається в реальній економіці. Економічна політика вирішує питання "що треба зробити", щоб досягти певних цілей економічного і соціального розвитку. Економічна політика – це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства.   Будь-яка теорія без зворотного зв’язку з практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового аналізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь-якої теорії. Практика – критерій істинності економічних знань. Економічна наука не завжди здатна передбачити конкретний хід розвитку подій, однак вона здатна відкрити їх економічну логіку, а у пізнанні цієї логіки її практична цінність!