🗊 Розстріляне відродження

Розстріляне відродження

Історичні передумови Створення українські митцями в умовах замовчування й заборони (Емський указ) текстів, гідних світового поціновування (П. Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), Набуттям Україною своєї державності, українізація та різнобічні свободи, обіцяних революціями 1905—1917 рр. Нове покоління української еліти часто не мало можливості здобути систематичну освіту через війну, голод та необхідність заробляти насущний хліб. Але, працюючи «на грані», намагаючись використати всяку можливість ознайомитися із світовою культурою, вони просякалися найсучаснішими тенденціями і творили дійсно актуальне мистецтво.

ПРедставники

Літературні об’єднання Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»). Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925—1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

ПИсьменники Микола Хвильовий Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Брав участь у першій світовій та громадянській війнах, з 1921p. — живе й працює в Харкові,де активно заявив про себе як один з літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — “Гарту”, “ВАПЛІТЕ”,“Пролітфронту”. Центральною для Хвильового — полеміста та публіциста — була проблема історичного буття України, української культури. Хвильового звинувачували в антипартійності, “українському буржуазному націоналізмі”, “намаганні відірвати українську культуру та літературу від культури російської”.

ПИсьменники Михайло Яловий Яловий Михайло Омелянович (літ. псевдоніми— Юліан Шпол, Михайло Красний та ін. ) – письменник, поет, журналіст. Звинувачено в шпигунській діяльності та підготовці замаху на П. Постишева, засуджено до 10 років таборів. 9 жовтня 1937 р. особливою трійкою УНКВД Ленінградської обл. засуджено до розстрілу. Остап Вишня Оста́п Ви́шня— український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст. 1933 популярний письменник був превентивно звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі, зокрема в замаху на товариша Постишева під час жовтневої демонстрації. Запроторений до таборів ГУЛАГу.

Поети Микола Зеров Мико́ла Костянти́нович Зе́ров— український літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії. Наприкінці 1934 звільнено з ун-ту. У ніч із 27 на 28 квітня 1935 заарештований під Москвою. 20 травня відпроваджено до Київа. Звинувачення: керівництво контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією. Військовий трибунал Київського військового округу розглянув судову справу на закритому судовому засіданні 1-4 лютого 1936 року без участі звинувачених й захисту. Засудив до 10 р. ув'язнення. Розстріляний 1937.

Поети Євген Плужник Євге́н Па́влович Плу́жник (літературний псевдонім Кантемирянин; * 14(26) грудня 1898, Кантемирівка, Воронізька губернія — 31 січня 1936, Соловки) — український поет, драматург, перекладач. Входив до «Аспис», «Ланка» та «МАРС». Поезії притаманний глибокий ліризм, драматизм почуттів, майстерна поетична мова.У грудні 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у приналежності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 виїздною Військовою колегією Верховного суду СРСР разом з іншими письменниками засуджений до розстрілу (змінено на довготривале табірне ув'язнення).

Висновок "Розстріляне Відродження" - один з найстрашніших періодів в українській історії, коли було розстріляно цвіт української нації - понад двісті поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, літературознавців, викладачів, театральних діячів, як і сотні тисяч інших людей, які стали жертвами злочинного сталінського режиму в 30-ті роки ХХ століття. 1937 рік - пік репресій, коли було знищено найбільше жертв. Цьогоріч 75-та річниця того кривавого ювілею. То був період масового фізичного та духовного знищення, коли внутрішня свобода і дарований Богом талант були непростимими злочинами проти Кривавої імперії. Переслідувалось навіть найменше вільнодумство й найкволіші прояви національного духу. Сьогоднішня ситуація в українському мистетстві, як і в суспільстві загалом, бажає кращого. Духовна деградація - це наче імпутування національної пам'яті, жаги свободи, та бажання естетичної поживи. Збайдужіння і цинізм паразитує на душі народу. Тому пора поставити перед собою ЗНАК ПИТАННЯ: "бути, чи не бути" нам на цій землі освяченій кров'ю предків. Ми повинні будити свідомість суспільства силою слова, бо воно було спочатку і буде завжди, та, головне, воно змушує думати.

Презентацію виконала Нижня Інна, учениця 10-В класу