🗊Презентация Спілкування як соціокультурний процес: сутність, структура, етапи, функції

Спілкування як соціокультурний процес: сутність, структура, етапи, функці Спілкування (або комунікація)

Основні функції спілкування: Контактно- встановлювальна - обмін інформацією, описами, запитаннями та відповідями Інформаційна - заохочення учасників до певних дій Спонукальна - взаємне орієнтування й узго­дження дій учасників спілкування щодо їх спільної ді­яльності Координаційна - адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень, а також взаємне розуміння намірів, установок, переживань, станів одне одного Пізнавальна  - «обмін» емоціями, збудження у партнера, аудиторії певних переживань, психічних станів Емотивна - усвідомлення і фіксу­вання свого місця в системі рольових, статусних, діло­вих, міжособистісних стосунків Налагодження стосунків - усвідомлення і фіксу­вання свого місця в системі рольових, статусних, діло­вих, міжособистісних стосунків Впливова(волюнтативна) спрямування на зміну стану, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери партнера

Форми та види спілкування За типом комунікативного коду: 1.вербальне; 2.спілкування словесне.

З погляду істинності − неістинності інформації: З погляду істинності − неістинності інформації: 1.псевдоінформування; 2. дезінформування; 3. параінформування ; 4. метаінформування.

Закони спілкування це найзагальніші об’єктивні закономірності процесу комунікації, що наявні в усіх формах і видах спілкування, мають загальнолюдський характер та національне забарвлення.

Поняття «комунікативної грамотності» сучасного фахівця Комунікативна грамотність (компетентність) − це сукупність знань і умінь учасника спілкування, певний рівень сформованості його особистісного й фахового досвіду взаємодії з оточенням, який необхідний індивіду, щоб відповідно до своїх здібностей і соціального статусу успішно функціонувати в професійному  середовищі й суспільстві; набір комунікативних стратегій разом із володінням комунікативними правилами, постулатами, максимами і конвенціями спілкування. Включає в себе мовну, культурну, прагматичну, предметну і соціокультурнуграмотність.

Комплекс комунікативних знань і навичок складають засади комунікативної компетентності особистості: Комплекс комунікативних знань і навичок складають засади комунікативної компетентності особистості: 1.знання норм і правил спілкування (у стандартних та нестандартних ситуаціях); 2.високий рівень мовного й мовленнєвого розвитку, що дозволяє в процесі спілкування вільно передавати й сприймати інформацію; 3.розуміння невербальних кодів спілкування; 4.уміння вступати в контакт із людьми з урахуванням їх вікових, ґендерних, соціально-культурних, статусних характеристик; 5.уміння поводитися відповідно до ситуації й використовувати її специфіку для досягнення власних комунікативних цілей; 6.уміння впливати на співрозмовника таким чином, щоб схилити його на свою сторону, переконати в силі своїх аргументів; 7.здатність правильно оцінити співрозмовника як особистість, як потенційного конкурента або партнера й вибирати власну комунікативну стратегію залежно від цієї оцінки; 8.здатність викликати в співрозмовника позитивне сприйняття власної особистості.