🗊Презентация Теоретико-методологічні положення містобудівної діяльності

План План 1. Сутність містобудування 2. Основні історичні зміни містобудування: становлення і розвиток 3. Витоки сучасного містобудування 4. Нові просторові концепції 5. Особливості радянського містобудування в 20-50-х роках XX століття

Містобудування - дуже складна і динамічна сфера науки і практики, яка постійно висуває все нові і нові проблеми перед людством. Містобудування - дуже складна і динамічна сфера науки і практики, яка постійно висуває все нові і нові проблеми перед людством. Спершу терміном містобудування називали науку про проектування і будівництво міст. Згодом стало вочевидь, що розвиток містобудівної науки неможливий без включення до її сфери питань просторової організації приміських територій, крупних районів і цілих країн. Виникло поняття територіального проектування, яке здійснюється в різних масштабах. В зв'язку з цим термін містобудування почали застосовувати в більш широкому сенсі для визначення всього кола питань, що стосуються правильного розвитку і планування як країн та їх регіонів, так і окремих населених пунктів і їх частин.

Завдання містобудування Завдання містобудування Завданням містобудування все частіше стає функціональна та естетична організація великих просторів - раціональне розселення, розміщення промисловості, технічної і соціальної інфраструктури, тобто формування здорового середовища, яке б максимально відповідало економічним, соціальним і екологічним потребам суспільства, а саме дій, які ставлять за свою мету створення необоротних змін. До них відносять більшість містобудівних перетворень. У цьому випадку містобудівник діє ніби «у згоді з природою, а не проти неї».

Таблиця. Особливості розвитку планування поселень Таблиця. Особливості розвитку планування поселень

Рисунок 1.1. План міста-саду Е. Говарда: Рисунок 1.1. План міста-саду Е. Говарда: а) Навколо міста розміщені сільськогосподарські території, площа яких уп'ятеро перевищує площу самого міста; б) фрагмент міста-саду і його центр. Житлова одиниця на 5 тисяч жителів з обслуговуванням і промисловістю. У великому центральному парку діаметром 900 м розміщуються головні громадські будівлі міста; в) схема "правильного" розвитку міста-саду Е. Говарда. Формуються аналогічні утворення, розділені територіями сільськогосподарського призначення і сполучені трасами швидкісного транспорту

В загальних процесах світового містобудівного розвитку виділяються наступні основні тенденції: В загальних процесах світового містобудівного розвитку виділяються наступні основні тенденції: розширення об'єктів планування і проектування - зародження регіонального планування; формування просторових концепцій поселень на основі нових народногосподарських, соціальних, будівельно-технологічних й інших чинників; розвиток особливої області проектування і містобудівних перетворень - міських комплексів будинків швидкого зведення для масового будівництва, формування принципів планування і забудови цих комплексів; теоретичне осмислення взаємозв'язків планування і проектування з адміністративно-управлінськими, правовими і організаційно-фінансовими механізмами реалізації містобудівних перетворень.

Принципи Е. Говарда були розвинені у Великобританії і Німеччині, зокрема в проектах Е. Гльодена (рис. 1.7а). і Р. Енвіна. Принципи Е. Говарда були розвинені у Великобританії і Німеччині, зокрема в проектах Е. Гльодена (рис. 1.7а). і Р. Енвіна. Концепція Е. Гльодена полягала в рішенні проблем великого міста шляхом його децентралізації. Він спроектував агломерацію, що складається з груп «осередків» по 100 тис. осіб в кожній, розділених зеленими масивами. Осередок знаходився від місця роботи на відстані не більше ніж за 10 - 15 хвилин пішки. Кожен осередок мав домінуючі функції. Одні обслуговували промисловість, інші - торгівлю, треті - ремесла і пов'язану з ними систему навчання. Концепція Гльодена в його прагненні до децентралізації міста багато в чому випередила інші рішення. Його осередки були малими і середніми містами. Скупчення цих міст могли ставати конурбаціями з населенням в декілька мільйонів осіб.

При формуванні комплексів житлової забудови на перший план вишли такі чинники, як комфортність квартири, озеленення прибудинкових територій, економічність і технологічність забудови. Не менше значення для розвитку містобудування мала концепція формування мікрорайонів. При формуванні комплексів житлової забудови на перший план вишли такі чинники, як комфортність квартири, озеленення прибудинкових територій, економічність і технологічність забудови. Не менше значення для розвитку містобудування мала концепція формування мікрорайонів. У 20-ті роки в різних радянських проектах почали з'являтися групи житлових будинків разом з підприємствами побутового обслуговування, утворюючі однотипні комплекси приблизно однакової величини, що включають необхідні види послуг. Ці комплекси одержали назву мікрорайони. Формування мікрорайонів узаконив німецький архітектор Ернст Май у період його роботи в СРСР, де він проектував нові міста. Починаючи з 20-х років, ідея мікрорайону одержала розвиток і в проектно-будівельній практиці США при розробці регіонального плану Нью- Йорка. Один з авторів цього проекту, Кларенс Перрі, розвивав ідею мікрорайону, як так званий соціальний засіб, що допомагає людям швидко освоїтися в місті (рис. 1.8). К. Перрі логічно завершив пошуки ефективної просторової організації територій міської житлової забудови в системі, названій «мікрорайоном». Його концепція була сприйнята спочатку англійськими, а потім й іншими європейськими містобудівниками і реалізована в деяких старих містах після другої світової війни. Принцип мікрорайонів був особливим чином розвинений в СРСР, де він був покладений в основу будівельних норм і реалізований в багатьох містах у післявоєнний період індустріалізації будівництва.

Особливе комплексне завдання, виділене в «Афінській хартії» - організація руху. Вперше за аналізом і розробкою транспортних систем були укладені формалізовані методи: визначення інтенсивності руху, критичних точок, спеціальних характеристик покриття, тощо. Вказувалося, що шляхи сполучення повинні бути класифіковані за призначенням і побудовані відповідно видам транспорту та їх швидкості. При цьому виділялися такі завдання: Особливе комплексне завдання, виділене в «Афінській хартії» - організація руху. Вперше за аналізом і розробкою транспортних систем були укладені формалізовані методи: визначення інтенсивності руху, критичних точок, спеціальних характеристик покриття, тощо. Вказувалося, що шляхи сполучення повинні бути класифіковані за призначенням і побудовані відповідно видам транспорту та їх швидкості. При цьому виділялися такі завдання: радикально відокремити в напружених місцях пішохідні потоки від транспортних; виділити для вантажного транспорту певні траси; передбачити для основного руху самостійні транзитні магістралі; розв'язки напружених перехресть в різних рівнях; диференціація вулиць за призначенням - житлові, прогулянкові, і ранзитні і основні магістралі; місто - частина загальнолюдської спадщини, що ставить перед суспільством завдання збереження архітектурних цінностей.

Рисунок 1.10. Б. Саккулін. Москва. Схема районного планування 1918-1922рр.: Рисунок 1.10. Б. Саккулін. Москва. Схема районного планування 1918-1922рр.: 1 - міста із зразковою площею забудови і сферою впливу, що підлягають обстеженню; 2 - існуючі залізничні лінії; 3 - проектні залізничні лінії; 4 - проектне електрифіковане шосе; 5 - район економічного впливу Москви з включенням площ промислового значення, що підлягають електрифікації, для створення мережі міст-садів і загальної території зеленого поясу; 6 - кам'яна і дерев'яна забудова

Дякую за увагу Дякую за увагу