🗊Презентация Тварини і рослини які находяться під загрозою зникнення

Червона книга України

Глушець (глухар) Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Куродібні (Galliformes), родина — Тетерукові (Tetraonidae). Один з 2-х видів роду; єдиний вид у фауні України, представлений 2-ма підвидами: T. u. pleskei (Полісся) та T. u. rudolf (Карпати). Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Морфологічні ознаки: Маса тіла дорослих птахів: самця (самки) — 3500–6500 (1440–2210) г. Розміри самця (самки): довжина тіла — 955–992 (620–675) мм, довжина крила — 377–430 (280–322) мм, розмах крил — 1250–1320 (870–980) мм. Самець чорно-бурий з «бородою», над оком червона «брова», біля основи крила — біла пляма, дзьоб білий. Самка бура, дзьоб бурий. Морфологічні ознаки: Маса тіла дорослих птахів: самця (самки) — 3500–6500 (1440–2210) г. Розміри самця (самки): довжина тіла — 955–992 (620–675) мм, довжина крила — 377–430 (280–322) мм, розмах крил — 1250–1320 (870–980) мм. Самець чорно-бурий з «бородою», над оком червона «брова», біля основи крила — біла пляма, дзьоб білий. Самка бура, дзьоб бурий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Від Піренеїв та Великобританії до р. Лени і Пн. Монголії. В Україні трапляється на Поліссі та у Карпатах. На Поліссі на початку ХХ ст. був поширений у всіх великих лісах. Зник з околиць Києва після 1918 р., Славути (Хмельницька обл.) і Дубна (Рівненська обл.) — після 1923 р., Чернігівської обл. — у 1930-х рр., Київської обл. — на поч. 1970-х рр. В останні роки простежується тенденція до розчленування ареалу на ізольовані ділянки. Ареал виду та його поширення в Україні: Від Піренеїв та Великобританії до р. Лени і Пн. Монголії. В Україні трапляється на Поліссі та у Карпатах. На Поліссі на початку ХХ ст. був поширений у всіх великих лісах. Зник з околиць Києва після 1918 р., Славути (Хмельницька обл.) і Дубна (Рівненська обл.) — після 1923 р., Чернігівської обл. — у 1930-х рр., Київської обл. — на поч. 1970-х рр. В останні роки простежується тенденція до розчленування ареалу на ізольовані ділянки. Чисельність і причини її зміни: На початку 1970 рр. в Україні нараховано понад 8 тис. ос., у 1981 р. — 4581, у 1997 р. — 3610, у 2005 р. — 3831. Найбільша чисельність виду у Житомирській обл. (711 ос. у 2007 р.). Осіння щільність населення у Карпатах — 0,3–0,9, на Поліссі — 0,1–0,6 ос. на 1 тис. га. Зниження чисельності зумовлюють: скорочення площ ягідників, стиглих хвойних лісів, вирубування дерев біля токовищ, браконьєрство, вплив ворогів виду (собака єнотоподібний, яструб великий, бродячі собаки і коти). Особливості біології та наукове значення: Осілий вид. Заселяє ліси тайгового типу. На Поліссі — соснові і сосново-березові ліси, багаті на ягідники, поблизу боліт (особливо верхових), галявин, згарищ. У Карпатах — приполонинні смерекові ліси, криволісся до висот 1500 м н. р. м. Полігам з груповим характером токування. За незмінних умов токовища зберігаються десятиліттями. Токує у середині березня–травні. Кладки з 4–16 яєць в кінці квітня — на початку травня. Насиджування триває 22–23 доби. Пташенята — з кінця травня до початку червня. Живиться хвоєю, ягодами чорниці, журавлини тощо. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Занесено до ЧКУ (1994), Додатку ІІ Бернської конвенції. Охороняється в Карпатському БЗ, «Ґорґани», Поліському, Рівненському, Черемському ПЗ, Вижницькому, Карпатському, «Сколівські Бескиди» НПП. Необхідно створюти пам’ятки природи на токовищах, заборонити рубки лісу, туристичну діяльність у гніздових стаціях, налагодити штучне розведення з наступною інтродукцією в природне середовище. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Розмножують у Росії, Німеччині, Польщі тощо. Господарське та комерційне значення: В минулому мисливський вид, на який заборонене полювання.

Таксономічна належність: Родина Березові — Betulaceae. Таксономічна належність: Родина Березові — Betulaceae. Природоохоронний статус виду: Неоцінений. Наукове значення: Причорноморсько-заволзький псамофільнодолинний неоендемік.

Чисельність та структура популяцій: Популяція на Нижньодніпровських пісках займає близько 5000 га. На Нижньобузьких пісках у відомих раніше локалітетах знищена, але виявлена біля с. Галіциново. З околиць м. Запоріжжя та Кременчука відома за давніми зборами, але дані щодо сучасного поширення відсутні. Колки невеликі, мають витягнуту, рідше округлу форму, займають площу від (10) 50 до 1000 (2500) м2, а у подових зниженнях — кілька га. У типовій колці зростає від 10 до 120 (200) особин. Щільність 1200–1700 особин на 1 га. Чисельність та структура популяцій: Популяція на Нижньодніпровських пісках займає близько 5000 га. На Нижньобузьких пісках у відомих раніше локалітетах знищена, але виявлена біля с. Галіциново. З околиць м. Запоріжжя та Кременчука відома за давніми зборами, але дані щодо сучасного поширення відсутні. Колки невеликі, мають витягнуту, рідше округлу форму, займають площу від (10) 50 до 1000 (2500) м2, а у подових зниженнях — кілька га. У типовій колці зростає від 10 до 120 (200) особин. Щільність 1200–1700 особин на 1 га. Причини зміни чисельності: Створення штучних монокультурих насаджень сосни, затоплення знижень, засипання пісками, пожежі, рубки, пошкодження через заготівлю гілок та бруньок. Умови місцезростання: Піщані тераси в долинах крупних річок, котловини видування, де формуються дернові середньопотужні підзолисті ґрунти, які на глибині 0,5–2 м підстилаються водонепроникним глинистим шаром. Витримує засипання піском. У зниженнях утворює невеликі колки, часто в комплексі з лучною, болотною або солончаковою рослиністю. Угруповання на Нижньодніпровських аренах відносяться до союзу Asparago tenuifolii-Quercion robori кл. Salicetea purpurea. Мезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Листопадне дерево до 10 м заввишки або кущ. Кора на стовбурі та старих гілках біла, на молодих гілках червонуватобура зі смолистими бородавочками. Листки цупкі, шкірясті, яйцеподібно-ромбічні, на коротко опушених або майже оголених черешках. Квітки різностатеві, зібрані у сережки. Плід яйцеподібний горішок, опушений біля верхівки, з плівчастими крильцями. Цвіте у квітні–травні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку рослин, угруповання занесені до «Зеленої книги України». Охороняється у Чорноморському БЗ, низці заказників та РЛП. Необхідний моніторинг стану популяцій, репатріація, створення об’єктів ПЗФ на Козачо-Лагерній та Виноградівській аренах. Заборонено суцільні рубки, зміну гідрологічного режиму, надмірне випасання та організацію рекреаційних пунктів. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у ботанічних садах півдня України та паркових і вуличних насадженнях нижнього Придніпров’я. Господарське та комерційне значення: Озеленення, лікарське, протиерозійне, ценозоформуюче.