🗊Презентация Використання територій ПЗФ

ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ ПЗФ Лекція № 9

План 1. Відновлення територій на землях ПЗФ 2. Рекреаційна діяльність на території ПЗФ 3. Освітньо-виховна діяльність заповідних територій

Заходи по відновленню територій ПЗФ

2. Рекреаційна діяльність на території ПЗФ Здійснюють рекреаційну діяльність: НПП, біосферні заповідники, РЛП, ППСПМ, ботанічні сади, зоологічні парки, дендропарки. Екологічна стежка – спеціальний маршрут, який формується на територіях ПЗФ з метою демонстрації природоохоронних, естетичних і культурних цінностей. Завдання екологічної стежки: ознайомлення відвідувачів з об’єктами живої і неживої природи; розробка та проведення у відповідних пунктах стежки теоретичних та практичних занять, конкретної природоохоронної роботи; пропаганда природоохоронних заходів, інформування про види рослин, пам’ятки природи, культури, що трапляються на заданому маршруті.

Спеціалізовані екостежки: Спеціалізовані екостежки: наукові – виділяються за типовими і унікальними об’єктами досліджень з метою відпрацювання методичних питань для науковців; навчальні – виділяються для проведення навчальних занять для дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, студентів; рекреаційні – виділяються на типових об’єктах природи, що мають високий рекреаційний потенціал; лікувально-оздоровчі – виділяються на об’єктах природи, що мають особливе профілактичне і оздоровче значення, наприклад, поблизу санаторіїв; цей тип стежок може використовуватися для ознайомлення людей з умовами зростання та біологічними особливостями лікарських рослин. Комплексні (поєднують функції спеціалізованих екостежок). Туристичний екологічний маршрут.

Створення екологічної стежки передбачає такі типові елементи: Створення екологічної стежки передбачає такі типові елементи: вибір місця; розробка маршруту; обладнання стежки інвентарем; здійснення контролю за станом стежки та природних об’єктів на ній. Обрана для екологічної стежки місцевість має відповідати таким вимогам: бути доступною для відвідувачів, отже знаходитися неподалік від транспортних магістралей, стоянок для машин, наметових містечок; стежка не повинна перетворюватися на бігову доріжку для фізкультурників або новий зручний шлях для місцевих жителів; маршрут стежки повинен обминати місця мешкання та зростання рідкісних видів флори та фауни; вона не повинна перетинати дуже вразливі природні об’єкти, що легко пошкоджуються і довго відновлюються; її природа має бути привабливою для відвідувачів, уособлювати і підкреслювати красу індивідуальності та вражати різноманітністю видових форм та пристосувань; на ній замкнені деревами простори мають чергуватися із відкритими ландшафтами, джерелами, озерами, болотами та іншим компонентами; важливим компонентом будь-якої стежки має бути її інформативність, яка визначається поєднанням унікальності та типовості; стежку доцільно прокладати від одного унікального об’єкта до іншого за маршрутом, на якому можна показати весь спектр різних ландшафтів, включаючи антропогенні, навіть сильно трансформовані людиною.

3. Освітньо-виховна діяльність заповідних територій Напрями: поширення інформації про природоохоронний об’єкт, його цінність і особливості, що здійснюється через роботу із засобами масової інформації при проведенні прес-конференцій, організації радіо- телепередач, надання інтерв’ю, повідомлень тощо. сприяння видавництву своїх чи спільно з іншими установами газет, бюлетнів, прес-релізів, додатків до друкованих видань. В заповідних об’єктах проводяться аудиторні освітні та виховні заходи: лекції, бесіди, дискусії, «круглі столи», конференції, семінари, лабораторні заняття, консультації.