🗊Презентация Виникнення, суть, принципи і джерела міжнародного гуманітарного права. (Тема 1)

Виникнення, суть, принципи і джерела міжнародного гуманітарного права

ПЛАН: Міжнародне право і його джерела Про основні поняття МГП З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) Суть МГП Основні принципи МГП Джерела МГП

Міжнародне право і його джерела Міжнародне право – це система договірних і звичайних юридичних норм, регулюючих міжнародні (міждержавні) відносини в цілях забезпечення миру і співпраці

Міжнародне право і його джерела Міжнародне право – це система договірних і звичайних юридичних норм, регулюючих міжнародні (міждержавні) відносини в цілях забезпечення миру і співпраці Міжнародний договір – письмова угода між двома і більш державами з певних питань міжнародних відносин. Міжнародний договір може називатися конвенцією, протоколом, пактом, угодою, статутом або іншими найменуваннями.

Міжнародне право і його джерела Міжнародне право – це система договірних і звичайних юридичних норм, регулюючих міжнародні (міждержавні) відносини в цілях забезпечення миру і співпраці Міжнародний договір – письмова угода між двома і більш державами з певних питань міжнародних відносин. Міжнародний договір може називатися конвенцією, протоколом, пактом, угодою, статутом або іншими найменуваннями. Міжнародний звичай – неписані правила поведінки держав через постійну практику. Сукупність міжнародних звичаїв називається міжнародним звичайним правом.

Про основні поняття МГП Такі поняття, як "Міжнародне гуманітарне право", “Право озброєних конфліктів", "Право війни“, є синонімічними. Найпоширенішими поняттями МГП є: "війна", "озброєний конфлікт", "міжнародний озброєний конфлікт", "неміжнародний озброєний конфлікт", "комбатант", "цивільна особа", "військовий об'єкт" та інші.

Про основні поняття МГП

Про основні поняття МГП Комбатант (фр. combattant – воїн, боєць) – особи, що входять до складу озброєних сил і безпосередньо беруть участь у військових діях. Комбатантами вважається особовий склад регулярних озброєних сил (окрім медичних, духовних і деяких інших осіб), а також ополчень, партизанських загонів та ін.

З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) Звичаї, вживані під час озброєних конфліктів, існують у культурі практично всіх народів світу і є простими гуманними правилами поведінки. Вавилон. Закони правління Хаммурапі (роки правління 1792-1750 до н.е.) починаються зі слів: "Я встановлюю ці закони, щоб не дати сильним підкорити слабких". Індія. Закони Ману: "Забороняється вбивати вояків недієздатних і полонених".

З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) Киргизстан: Як найдавніший епос киргизького народу “Манас”: Заповіт що залишився від предків: (такий) “Хай зламається спис, якщо прониже він Ворога, коли той повержений уже, Не ганьби його, хай заспокоїться він душею”. ("Манас", 4 книга, М.: 1995, з. 365)

З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) ТАДЖИСТАН: Абулькасим Фірдоусі ( ≈ 940 – 1020 або 1030): "Ворога вбивають в бою, на коні? Коли він в кольчузі і міцній броні. А полонених страчувати негідно, про те Подумай: не став би нам спуском підйом!" витримки з "Шахнаме"

З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) УЗБЕКИСТАН: Амір Тімур (1336 - 1405): "Якщо хто з ворожих воїнів, виправдовуючи хліб-сіль свого покровителя, воював проти нас з мечем в руці, а потім добровільно або ж вимушено прийшов під наше заступництво, такому воїнові слід вірити і дорожити ним, бо він був віданний своєму панові і виправдовував хліб-сіль (свого колишнього покровителя)." витяги з "Укладень"

З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) ФРАНЦІЯ: Ш. Монтескьє (1689-1755): "Коли завоювання завершене, переможець не повинен більше вбивати, оскільки йому не потрібно здійснювати своє природне право на захист і самозбереження" витримки з "Про дух законів"

З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) ФРАНЦІЯ: Ж.Ж. Руссо (1712-1778): "Війна – це відношення не між людьми, але між державами, і люди стають ворогами випадково, не як людські істоти і навіть не як громадяни, а як солдати; не як жителі своєї країни, а як її захисники... Якщо мета війни – знищення ворожої держави, то інша сторона має право винищувати її захисників, поки вони тримають у руках зброю, але як тільки вони кидають її і здаються, – вони перестають бути ворогами або інструментом у руках ворогів і знов стають людьми, чиї життя не дозволено нікому віднімати." витяги з “Суспільного договору”

З історії виникнення міжнародного гуманітарного права (МГП) ШВЕЙЦАРІЯ: Анрі Дюнан (1828-1910): "Чому не можна створити в мирний час суспільства, які під час війни надавали або організовували б допомогу пораненим і здійснювали б догляд за ними?" "... коли збираються... підрозділи військових відомств різних національностей, чому б їм не скористатися такими зборами, щоб виробити які-небудь міжнародні договірні і обов'язкові правила, які, раз прийняті і затверджені, послужили б підставою для створення Суспільства допомоги пораненим у різних державах..."

Суть міжнародного гуманітарного права Забороняється напад на людей, які безпосередньо не беруть участь у військових діях або припинили безпосередньо брати участь в них; Забороняється використовувати такі види зброї, які виводять з ладу тих, що б'ються, і цивільне населення, не розрізняючи їх один від одного, а також такі методи ведення бойових дій, які заподіюють надмірні страждання і/або руйнування.

Основні принципи МГП Військова необхідність Гуманність Відповідність Відмінність комбатантів і некомбатантов Обмеження свободи вибору зброї і методів ведення бойових дій.

Основні принципи МГП Гуманність Особи, виведені з ладу, а також ті, хто не бере участь безпосередньо в бойових діях, мають право на пошану, захист і гуманне звернення.

Основні принципи МГП Засоби нападу на супротивника повинні бути відповідними що надається опір

Основні принципи МГП Сторони, що знаходяться в конфлікті, повинні завжди проводити відмінність між цивільним населенням і комбатантами, щоб щадити цивільне населення і цивільні об'єкти.

Основні принципи МГП Право сторін, що знаходяться в конфлікті, вибирати методи або засоби ведення військових дій не є необмеженим

Джерела МГП Джерела МГП умовно підрозділяються на чотири групи: договори про захист жертв війни (Женевське право або гуманітарне право); договори про заборону або скорочення застосування деяких видів зброї (Гаазьке право або право війни); договори про захист деяких об'єктів; договори про міжнародну юрисдикцію (про право судового переслідування).

Джерела МГП (1-група) Договори про захист жертв війни (деякі історичні документи Женевського права) 1864. Женевська конвенція про поліпшення долі поранених в діючих арміях; 1899. Конвенція про застосування принципів Женевської конвенції (1864 р.) до морської війни; 1929. Женевська конвенція про обходження з військовополоненими; 1949. Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни.(Перегляд і доповнення трьох попередніх конвенцій з перейменуванням їх першої, другої і третьої відповідно)

Джерела МГП (1-група) Додаткові протоколи до Женевських конвенцій: 1977 I Додатковий протокол, що стосується захисту жертв міжнародних озброєних конфліктів; I I Додатковий протокол, що стосується захисту жертв неміжнародних озброєних конфліктів; 2005 III Додатковий протокол до Женевських конвенцій про додаткову емблему

Джерела МГП (2-група) Договори про заборону або обмеження застосування методів і засобів ведення бойових дій ВИЗНАЧЕННЯ: Засоби ведення війни – зброя або інші засоби, вживані озброєними силами тих, що воюють для завдання шкоди і поразки супротивникові. До заборонених засобів ведення війни МГП відносить ті, які заподіюють зайві страждання своїми вражаючими властивостями: кулі, що легко розгортаються або сплющуються в людському тілі; снаряди вагою менше 400 грамів, начинені вибуховими або горючими речовинами; отрути або отруєна зброя; снаряди, що мають єдине призначення, – поширювати отруйливі речовини; задушливі і інші отруйні гази і бактеріологічні засоби; бактеріологічна (біологічна) і токсинна зброя; засоби дії на природне середовище; конкретні види звичайної зброї невиборчої дії і зброї, використання якої викликає надмірні пошкодження або страждання.

Джерела МГП (2-група) Договори про заборону або обмеження застосування методів і засобів ведення бойових дій (деякі документи Гаазького права): 1868. Декларація про відміну вживання вибухових і запальних куль; 1899. Декларація про невживання куль, що легко розгортаються і сплющуються ( кулі «дум-дум»); 1907. Конвенція (IV) про закони і звичаї сухопутної війни.

Джерела МГП (2-група)

Джерела МГП (2-група) 1980. Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що наносять надмірні пошкодження або що мають невиборчу дію. Протокол I: Про осколки, що не виявляються; Протокол II: Про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв.

Довідка Підраховано, що з початку Другої світової війни було встановлено 400 млн мін, з них щонайменше 65 млн – за останні 15 років (тобто до 1990 р.). На сьогодні в 64 країнах світу встановлено від 80 до 110 млн мін. Найбільш висока концентрація мін у країнах, що розвиваються. У 19 африканських країнах встановлено приблизно 37 млн мін. В Анголі налічується 10 млн мін, 70 тисяч чоловік перенесли ампутації. Під час військових дій у колишній Югославії вже встановлено більше 3 млн мін.

Довідка Більшість мін установлюються не в тих країнах, де вони виробляються. До середини 80-х років у галузі виробництва і експорту мін лідирували Великобританія, Бельгія, США, Франція. Останніми роками основними виробниками і постачальниками мін були Італія, Єгипет, Пакистан і ЮАР. Світовий оборот від торгівлі мінами щорічно складає 200 мл. дол. За оцінкою нью-йоркської організації "Армз Уотч", сто компаній у 48 країнах виробляють більше 340 видів протипіхотних мін. Розмінування і знищення мін – не тільки дорога (за оцінками, від 400 до 1000 дол. за міну), але і ризикована справа, що вимагає великих тимчасових витрат.

Джерела МГП (2-група)

Джерела МГП (2-група) 1993. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення запасів і використання хімічної зброї і про їх знищення; 1997. Конвенція про заборону використання, зберігання, виробництва і передачі протипіхотних мін і про їх знищення.

Протипіхотні міни (інформація до роздуму) У 70 країнах світу встановлено (тобто на бойовому взводі) > 100 000 000 ППМ Щорічно встановлюється від 2 до 5 000 000 ППМ, а знешкоджується близько 100 000 Вартість однієї ППМ близько 3 доларів США Знешкодження обходиться від 200 до 1 000 доларів США за 1 ППМ

Протипіхотні міни (інформація до роздуму) Якщо припинити виробництво і використання ППМ, то знадобиться > 1 100 років і близько 40 000 000 000 доларів США Щомісячно жертвами ППМ стають більше 2 000 чоловік (за останні 50 років від ППМ загинуло більше, ніж від хімічної і ядерної зброї, разом узятої)

Джерела МГП (3-група) Договори про захист деяких об'єктів: - 1954. Гаазька конвенція і Протокол про захист культурних цінностей у разі озброєного конфлікту; - 1976. Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів дії на природне середовище; - 1999. Другий протокол до Гаазької конвенції (1954 р.) про захист культурних цінностей у разі озброєного конфлікту.

Джерела МГП (4-група) Договори про міжнародну юрисдикцію (про право судового переслідування) 1945. Ухвалення Статуту Нюрнберзького військового трибуналу за Лондонською угодою чотирьох союзних держав; 1946. Ухвалення угоди про створення Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу; 1993. Ухвалення Статуту Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії (Додаток до Резолюцій 808 і 827 Ради Безпеки ООН від 1993 р.); 1994. Ухвалення Статуту Міжнародного кримінального трибуналу по Руанді (Додаток до Резолюції 995 Ради Безпеки ООН від 1994 р.);

Джерела МГП (4-група) 1998. Ухвалення Статуту Міжнародного кримінального суду, що постійно діє (Рим). 1 липня 2002 року після ратифікації більше 60 країнами Статут МУС вступив у силу. 10 березня 2003 р. судді даного суду прийняли присягу.