🗊Презентация Загальне вчення про зобов’язання. Основи римського права. Лекція 5

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Кафедра державно-правових дисциплін

Мета лекції: Навчальна: зорієнтувати студентів на практичне, комплексне застосування знань з різних навчальних дисциплін;ознайомити з історією зародження, становлення, та розвитку римського права; Виховна: розвивати у студентів інтерес до навчальної дисципліни «Основи римського права».

План 1. Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обігу 2. Підстави виникнення зобов'язань 3. Сторони у зобов'язанні 4. Виконання зобов'язань 5. Наслідки невиконання зобов'язань 6. Забезпечення зобов'язань 7. Припинення зобов'язання, крім виконання 8. Висновки

1. Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обігу Зобов'язання – це правові відносини, внаслідок яких одна сторона(кредитор) має право вимагати, щоб друга сторона (боржник, дебітор) щонебудь зробила (faceré), дала (dare) або надала (praestare). Зобов'язання – це правовідносини, в яких сторонами є кредитор і боржник, а їх зміст складають права й обов'язки сторін. Сторону, що має право вимагати, називають кредитором, а сторону, зобов'язану виконати вимогу кредитора, – боржником, або ж дебітором.

2. Підстави виникнення зобов'язань Факт (factum – зроблене) означає дійсну, реальну подію або дію: землетрус, народження людини, укладення договору, вчинення делікту, укладення шлюбу, прогулянку тощо. Юридичні факти поділяються на події та дії.

Ті з них, які настають незалежно від волі людини, називаються подіями (смерть, народження людини, землетрус та інші дії сил природи). Такі події, як смерть, народження тощо, завжди мають правове значення, вони завжди є юридичними фактами. Землетрус, урагани, повені та інші стихійні лиха не завжди мають правове значення, а тому не завжди є юридичними фактами. Ті з них, які настають незалежно від волі людини, називаються подіями (смерть, народження людини, землетрус та інші дії сил природи). Такі події, як смерть, народження тощо, завжди мають правове значення, вони завжди є юридичними фактами. Землетрус, урагани, повені та інші стихійні лиха не завжди мають правове значення, а тому не завжди є юридичними фактами. Дії – це факти, які настають за волею людей. Вони можуть мати протиправний або правомірний характер. Перші порушують норми права, другі відповідають їм.

Ці юридичні факти, які є підставою виникнення зобов'язань, у пізньому римському праві групували таким чином: Ці юридичні факти, які є підставою виникнення зобов'язань, у пізньому римському праві групували таким чином: а)зобов'язання з договорів – ex contractu; б) зобов'язання ніби з договорів – quasi excontractu; в) зобов'язання з деліктів – ex delicto, г) зобов'язання ніби з деліктів –quasi ex delicto.

3. Сторони у зобов'язанні Зобов'язанні виступають дві сторони – кредитор і боржник. а)кредитор – одна особа на стороні кредитора, а на стороні боржника певну суму (один кредитор і кілька боржників); б) кілька осіб на стороні кредитора, а на стороні боржника – одна особа. в)на стороні кредитора і на стороні боржника кілька осіб.

Заміна сторін у зобов'язанні спочатку не допускалась. Як зазначалося, римське зобов'язання на ранніх стадіях були суворо особистими взаєминами кредитора і боржника, що за умов обмеженого цивільного обігу не спричиняло істотних незручностей. Пізніше був потрібний більш гнучкий підхід. Цьому сприяло й те, що з давніх часів римське право допускало перехід більшості зобов'язань у спадщину. Заміна сторін у зобов'язанні спочатку не допускалась. Як зазначалося, римське зобов'язання на ранніх стадіях були суворо особистими взаєминами кредитора і боржника, що за умов обмеженого цивільного обігу не спричиняло істотних незручностей. Пізніше був потрібний більш гнучкий підхід. Цьому сприяло й те, що з давніх часів римське право допускало перехід більшості зобов'язань у спадщину.

4. Виконання зобов'язань Щоб зобов'язання вважалося виконаним, необхідно додержуватися таких вимог: 1.Зобов'язання має бути виконане в інтересах кредитора. 2. Зобов'язання виконує боржник. 3. Місце виконання . 4. Виконання зобов'язання у належний строк. 5. Виконання має відповідати змісту зобов'язання.

Для визнання боржника у прострочці вимагалися такі умови: Для визнання боржника у прострочці вимагалися такі умови: а) наявність зобов'язання, що захищається позовом; б) настання строку платежу (виконання), «стиглість» зобов'язання; в) наявність вини боржника в порушенні строку; г) нагадування кредитора про настання строку платежу.

Прострочка виконання мала для боржника негативні наслідки: Прострочка виконання мала для боржника негативні наслідки: а) кредитор мав право вимагати відшкодування всіх заподіяних прострочкою збитків; б) ризик випадкової загибелі предмета зобов'язання переходив на винну в прострочці сторону; в) кредитор міг відмовитися від прийняття виконання, якщо воно втра-тило для нього інтерес.

5. Наслідки невиконання зобов'язань Майнова шкода (збитки) – є обчислене в грошах будь-яке зменшення наявного майна та інше ущемлення майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправними діями іншої особи. Втрата наявного – будь-яке зменшення наявного майна, втрачена вигода -неодержання передбачуваного доходу. Випадок (casus) – це спеціальний правовий термін для позначення загибелі речі або іншої неможливості виконати зобов'язання без вини боржника.

6. Забезпечення зобов'язань Arra (завдаток) – грошова сума або інша цінна річ, яку одна сторона –боржник (найчастіше покупець) – дає другій стороні – кредитору (продавцеві) в момент укладення договору. Stipulatio poena (штраф, або ж неустойка) – визначена в договорі грошова сума, яку боржник зобов'язаний був виплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Застава (pignus, hypotheca) – право на чужу річ. Про неї йшлося урозділі речевого права. Застава (pignus, hypotheca) – право на чужу річ. Про неї йшлося урозділі речевого права. Порука (adpromissio, fidejussio) – розмірі забезпечення виконання зобов'язання шляхом залучення додаткового боржника.

7. Припинення зобов'язання, крім виконання Новація (novatio) – це оновлення існуючого зобов'язання за допомогою договору, який скасовує дію раніше укладеного договор у і створює нове зобов'язання. Залік (compensatio) може мати місце, якщо між одними і тими самими суб'єктами існує кілька зобов'язань, які мають зустрічний характер.

Смерть однієї із сторін. За загальним правилом смерть сторони не припиняє зобов'язання, оскільки на спадкоємців переходять як права, так і борги небіжчика. Проте у випадках, де особистість боржника має особливе значення, смерть зобов'язаної особи припиняє зобов'язання. Смерть однієї із сторін. За загальним правилом смерть сторони не припиняє зобов'язання, оскільки на спадкоємців переходять як права, так і борги небіжчика. Проте у випадках, де особистість боржника має особливе значення, смерть зобов'язаної особи припиняє зобов'язання. Випадкова неможливість виконання (impossibilium). Вона могла бути фізичною та юридичною. Фізична наставала тоді, коли предмет зобов'язання випадково гинув, а юридична – коли предмет зобов'язання вилучався з обігу. Наприклад, укладено договір про продаж раба, однак після його укладення раба викупили на свободу. Наставала юридична неможливість виконання, оскільки проданий раб став вільним, а вільна людина не може бути предметом обігу.

Висновки Зобов'язання – це правовідносини, в яких сторонами є кредитор і боржник, а їх зміст складають права й обов'язки сторін. Сторону, що має право вимагати, називають кредитором, а сторону, зобов'язану виконати вимогу кредитора, – боржником, або ж дебітором. Предметом зобов'язання завжди є дія, що має юридичне значення і правові наслідки. Якщо дія не має правового характеру, то вона не породжує юридично значимого зобов'язання.

Література 1.Підопригора О. А. Основи римського приватного права: підручник для студ. юрид. вузів і фак. / О. А. Підопригора. – К. : Вентурі, 1997. – 333 с. 2.Підопригора О. А. Римське право: підручник. – 2-ге вид. / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 528 с. 3.Підопригора О. А. Римське право в Україні: перспективи III тисячоліття / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов // Юридичний вісник. – 1999. – № 4. – С. 345. 4.Підопригора О. А. Проблеми вивчення Римського права як підгрунтя сучасного цивільного права і порівняльного правознавства / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наук. праць – Вип. 13. – Одеса, 2002. – С. 256. 5.Підопригора О. О. Римське приватне право. Академічний курс: підручник для студентів юрид. вузів і фак. / О. О. Підопригора. — К: Вид. дім «Ін Юре», 2001 ̶ С. 200. 6.Орач Є. М. Римське приватне право. Академічний курс: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Є. М. Орач, Б. Й. Тищик; Львів. нац. ун̶т ім. Івана Франка. - К.: Ін Юре, 2012. – С.390 . 7.Орач Є. М. Основи римського приватного права / Є. М. Орач, Б. Й. Тищик. — К.: Юрінком Інтер, 2000 ̶ С. 540. 8.Крестовська Н. М. Основи римського приватного права / Н. М. Крестовська, І. С. Канзафарова : навч.-метод. посіб. - Одеса: Фенікс, 2006. - 160 с. 9. Крестовська Н. М. Дитина у праві Стародавнього Риму: норма та доктрина / Н. М. Крестовська // Часопис Цивілістики. – 2011. - №11. - С. 168.

10.Харитонов Е. О. Основы римского частного права: учеб.пособ.для студ.вузов / Е. О. Харитонов. - Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 414 с. 10.Харитонов Е. О. Основы римского частного права: учеб.пособ.для студ.вузов / Е. О. Харитонов. - Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 414 с. 11.Харитонов Є. О. Приватне право у Стародавньому Римі: навч. посіб. / Є. О. Харитонов. – О.: АО БАХВА, 1996. – 160 с. 12.Харитонов Є. О. Філософія Римського права / Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова // Часопис Цивілістики. – 2011. - № 11. – С. 346. 13.Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи: Західна традиція / Є. О. Харитонов — Одеса: Юридична література, 2001 ̶ С.278 . 14.Харитонов Є. О. Правова система України: між західною та східною традиціями права / Є. Харитонов, О. Харитонова // Порівняльно-правові дослі­дження. — 2007. — № 1-2. — С.168. 15.Харитонов Є. О. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти). — Одеса, 1997 ̶ С.340. 16. Макарчук В.С. Основи римського приватного права: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 176 с. 17. Макарчук В. С. Римське приватне право: навч. посібник / В. С. Макарчук. — К.: Атіка, 2007 ̶ С.145. 18.Хвостов В. М. Історія римського права. М., 1910. 19. Борисова І.В Основи римського приватного права: Підручник / В. І. Борисова,Л. М. Баранова, М. В. Домашенко та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової та Л. М. Баранової. — Х.: Право, 2008. — 224 с.