🗊Презентация Іудаїзм - перша монотеїстична релігія

ІУДАЇЗМ-ПЕРША МОНОТЕЇСТИЧНА РЕЛІГІЯ

Введення Кажуть, що чужий вірі той, хто стурбований проблемою назви та визначення релігійної системи. Той же, для кого релігія - частина особистості, не цікавиться систематизацією та не вводить яких-небудь визначень. Для іудейської релігії такий підхід як не можна більш вірний. Вражає, що в івриті - священному мовою євреїв - поняття "іудаїзм" відсутня. Дійсно, в івриті ви не знайдете слова, яке означало б релігію. Тому потрібно бути дуже обережним, даючи визначення іудаїзму як релігії, описуючи його саме з цієї точки зору. Найбільш близькими за змістом є слова "даат" ("пізнання", "знання") і "емуна" ("віра", "довіра"). Здається, ми вже багато знаємо про трьох основних релігіях світу, тому хотілося б висвітлити деякі другорядні релігії. У Старому завіті присутній такі імена як Авраам, Ісак та Яків і т.д.

Іудаїзм-перша монотеїстична релігія

Взагалі-то немає нічого дивного в тому, що монотеїстична релігія склалася в близькосхідній зоні, де раніше за все з'явилися найдавніші осередки цивілізації і де ще в III тисячолітті до н. е.. сформувалися досить розвинені перші релігійні системи. Не дивно і те, що саме тут, де існували найдавніші в історії централізовані деспотії, в першу чергу Єгипет, сама ідея абсолютної влади і вищого суверенітету обожненого правителя могла призвести до монотеїзму. Важливо, однак, зауважити, що цей зв'язок не слід сприймати спрощено. Звичайно, піддані єгипетського фараона цілком виразно бачили в своєму повелителя вищий божественний символ, що уособлював всю їх етнокультурну та соціально-політичну спільність. Така виняткова у своєму роді концентрація земної влади могла призвести до думки, що і на небесах, тобто в світі надприродних сил, структура влади являла собою щось подібне. Саме такі припущення мали сприяти визріванню ідеї монотеїзму. Взагалі-то немає нічого дивного в тому, що монотеїстична релігія склалася в близькосхідній зоні, де раніше за все з'явилися найдавніші осередки цивілізації і де ще в III тисячолітті до н. е.. сформувалися досить розвинені перші релігійні системи. Не дивно і те, що саме тут, де існували найдавніші в історії централізовані деспотії, в першу чергу Єгипет, сама ідея абсолютної влади і вищого суверенітету обожненого правителя могла призвести до монотеїзму. Важливо, однак, зауважити, що цей зв'язок не слід сприймати спрощено. Звичайно, піддані єгипетського фараона цілком виразно бачили в своєму повелителя вищий божественний символ, що уособлював всю їх етнокультурну та соціально-політичну спільність. Така виняткова у своєму роді концентрація земної влади могла призвести до думки, що і на небесах, тобто в світі надприродних сил, структура влади являла собою щось подібне. Саме такі припущення мали сприяти визріванню ідеї монотеїзму.

Три основоположника іудаїзму - це Авраам, його син Іцхак і син Іцхака Яків.

Містицизм в іудаїзмі Поява в умовах початку загального релігійного бродіння в Месопотамії, книги Єзекіїля дало поштовх розвитку містичних трактувань канонічних текстів. У той час як потенційні опозиціонери-містики бачили майбутнє іудаїзму в інтернаціоналізації навчання, непримиренно налаштовані рабини ставили собі за мету спробу реставрації теократичної держави. У середовищі містично настроєних іудеїв особистий досвід ставився на перше місце, виконання традиційних заповідей - на друге. Містичний і рабинський іудаїзм поступово віддалялися один від одного. Містики в своїх текстах йшли в багатослівність аж до створення своєрідної єврейської літургії, в той час як талмудисти працювали над одноманітністю форм, вважаючи надмірна запопадливість до молитви і екстатичний багатослівність те саме словоблуддю, далекого справжньому іудаїзму. Обстоюючи стриманість у зверненні до Бога, рабини, мабуть, намагалися виключити використанні молитви як однієї з форм чаклунства, при якому людина за допомогою технічних прийомів намагається здійснити свою особисту владу. Давня містика була переважно послідовним розвитком біблійного антропоморфізму і міфології, що протиставляли раціональному іудаїзму. Нова містика, перші практики та розповсюджувачі якої з'явилися в кінці XII - початку XIII ст, своїми досягненнями в більшій мірі зобов'язана стихійному ентузіазму людей, що вчилися самостійно і не належать до кола рабинів.

Каббала

Талмуд Талмуд - це певна кількість книг-томів. В оригіналі (написаний частково на івриті, частково арамейською мовою), перевидано в наш час, - це 19 томів. Всі книги-томи Талмуда діляться на три частини: 1.Мішну; 2.палестінської Гемари; 3.вавілонської Гемари. Згідно головної ідеї цього вчення, віруючі повинні почитати пророків. Пророки це люди, яким Бог дав завдання і можливості звіщати людям істину. А істина, яку вони сповіщали, мала дві основні частини: істина про правильну релігії (як треба вірити в Бога) і правда про правильне життя (як треба жити). У істини про правильну релігії особливо важливим елементом (частиною від частини) була розповідь про те, що чекає на людей у майбутньому. У Танасі згадуються 78 пророків і 7 пророчиця. Шанування пророків в іудаїзмі виражається у формі шанобливого розмови про них у проповідях і в побуті. Серед усіх пророків виділяються два великих: Ілля та Мойсей. Цих пророків шанують також у формі особливих ритуальних дій під час релігійного свята Песах. В епоху гаонів у Вавилонії був складений вавилонський Талмуд (Талмуд Бавяі), що включив Мішну та Гемари вавілонських єшів. Завершення його формування відноситься до 500 - 530 рр.. н. е.. Вавілонський Талмуд має в іудеїв більш високий авторитет, ніж Ієрусалімскій, оскільки він майже в чотири рази об'ємніше, повніше за змістом, зрозумілим з мови та ретельніше прокоментував.

Етапи історії

Висновок Я вважаю,що іудаїзм як релігія є складовою частиною сучасної політики, вона не відокремлена від держави і грає важливу роль у сферах громадського та особистого життя - від початку існування людини до її смерті. Іудаїзм зіграв значну роль у самозбереженні євреїв як етносу. Національне і релігійне в душі віруючого іудея збігалися, а відхід від іудаїзму означав вихід з єврейства, що для вихованих століттями корпоративного побуту євреїв, у свою чергу, означало кінець: накладення Херем - відлучення від синагоги і від єврейства - розглядалася як найстрашніше покарання. Іудаїзм не краще і не гірше за інших релігій, але він нам цікавий тим, що це єврейська релігія, релігія народу, обраного Богом. Проте не тільки в цьому його значення. З нього відбулися дві інші найбільші світові релігії: християнство та іслам. Дві основні священні книги іудаїзму - Тора і Танах - стали священними книгами також і для християн. Багато ідей цих книжок були відтворені у священній книзі мусульман - Корані. Тора і Танах дали поштовх розвитку світової художньої культури, тому освічена людина зобов’язана знати, що собою уявляє іудаїзм.

Список використаної літератури 1.Ейзенштадт С. Н. Прориви Осьового часу. У кн. Цивілізації, вип.3, М., 1995 2.Шолем Г. Основні течії в єврейській містиці, Єрусалим, 1989 3.Ніцше Ф. Твори, М., 1990 4.Токарев С. А. Релігія в історії народів світу, М., 1986 5.Дж.Баукер, "Релігії Світу. Великі віровчення від давнини до наших днів" (серія "Домашній музей", вид-во "Дорлінг Кіндерслі", М. 2001) 6. Пісманік М. Г., Вертинський О. В., Дем'яненко С. П. та ін Релігія в історії і культурі: Підручник для вузів (під ред. Проф. Пісманіка М. Г.) М: «ЮНИТИ», 1998. 7. Словник релігій, обрядів та вірувань (пер. з англ. Зубкова Н., Морозової Н. 8.Мурашкінцева Є.) М: «Міф, релігія, культура», 1998. 9. Мечковская Н. Б. Мова і релігія: Посібник для студентів гуманітарних вузів М: Фаир-Прес 1998. 10. http://www.heytshalom.dp.ua 11. Кармель Ар'є. Іудаїзм - єврейський спосіб життя. Єрусалим: 1994.