🗊Презентация Антропометрія, як спосіб вимірювання частин тіла спортсмена. Соматотипування

Лекція 3. Антропометрія, як спосіб вимірювання частин тіла спортсмена. Соматотипування 1. Антропометрія: основні визначення та поняття, історичний опис виникнення вчення. 2. Особливості статури тіла. Розміри тіла. 3. Пропорції тіла. Канони антропометрії. Конституційні типи. 4. Соматотипування. 5. Конституційні схеми: Г. Віола та Л. Манувріє; К. Сіго; Е. Кречмера; В. Бунака; І. Галанта; В. Штефко та А. Островського; У. Шелдона; Б. Хіт та Л. Картера; В. Чтецова, М. Уткіної, Н. Лутовінової; В. Дерябіна.

Адольф Жан Ламбер Кетле (A.J.L. Quetelet) (1796–1874 р.р.) Адольф Жан Ламбер Кетле (A.J.L. Quetelet) (1796–1874 р.р.) бельгійський математик і астроном, учень Лапласа і Фур'є, засновник і перший директор Бельгійської королівської обсерваторії для загальної характеристики людських популяцій А.Кетле в 1835 році ввів поняття "середньої людини" (l 'homme moyen), а для оцінки індивідуального фізичного розвитку вперше в історії антропометрі він запропонував так звані ваго-ростові індекси (Quetelet, 1835). З тих пір зусиллями різних дослідників було створено кілька десятків таких індексів, але найбільшою популярністю серед них користується індекс Кетле, рівний відношенню маси тіла, вимірюваної в кілограмах, до квадрату довжини тіла, вимірюваної в метрах.

Схема італійського лікаря Г. Віоли лонгітип (мікроспланхнія) – довгі кінцівки по відношенню до тулуба, відносно широка грудна клітка і переважання поперечних розмірів над передньо-задніми; нормотип (нормоспланхнія) – пропорційне (нормальне) співвідношення розмірів, показники “середньої” людини; брахітип (макроспланхнія) – протилежне співвідношення в порівнянні з лонгітипом; змішаний тип – включає всі випадки невідповідності чотирьох індексів, коли один з індексів відповідає одному типу, другий – іншому.

Схема французького антрополога Л. Манувріє на основі індекса скелії (ІС) ІС = (L-Si)/Si*100%, де L - довжина тіла в см, Si - довжина тіла сидячи в см. Оцінка: для оцінки ІС прийнята наступна градація: до 84,9% - брахіскелія (коротконогість); від 85,0% до 89,9% - мезоскелія (середньоногість); від 90,0% і вище - макроскелія (довгоногість).

Схема Клода Сіго

Типи статури за схемою К. Сіго а – респіраторний (дихальний); б – дігестивний (травний); в – мускульний (мускулярний); г – церебральний (мозковий)

Характеристика констутаційних типів К. Сіго за факторами середовища: 1 – повітряне середовище; 2 - надлишок харчових продуктів; 3 – велика рухливість; 4 – нестача рухливості.

Типологія людини за Кречмером (все визначає спадковість) а – пікнік; б – астенік; в – атлетик Пікнічний тип – представники даного типу відзначаються добрим розвитком внутрішньо порожнини та схильністю до жирових відкладів в області живота.

Соматотипологія за В. В. Бунаком: 1 – грудний; 2 – м’язовий; 3 – черевний.

Повна конституційна класифікація за В. В. Бунаком 1 - грудний; 2 - грудно-м’язовий; 3 - м’язово-черевний; 4 - черевно-м’язовий; 5 - м’язово-грудний; 6 - м’язовий; 7 - черевний; 8 – невизначений.

Соматотипологія В. В. Бунака

Конституційна типологія В. В. Бунака за ознаками

Жіночі конституція за І. Б. Галантом. Пояснення конституціонології: наносомія (nanosomia) – координата, що описує недостатній (карликовий) розвиток компонентів тіла; лептосомія (leptosomiya) – координата, що описує слабкий розвиток м'язового компонента в порівнянні з кістковим; мезосомія (mesosomiya) – координата, що описує посередній розвиток м'язового і кісткового компонентів; макросомія (macrosomia) – координата великих розміри тіла або окремих його компоненті; мегалосомія (megalosomiya) – координата аномальних збільшень розмірів тіла, або окремих його компонентів.

Конституційні типи жінок (за І. Б. Галантом): 1 – астенічний; 2 – стенопластичний; 3 – пікнічний; 4 – мезопластичний; 5 – еуріпластичний; 6 – субатлетичний; 7 – атлетичний.

Характеристика конституційних типів жінок за І. Б. Галантом

Характеристика конституційних типів дітей за В. Г. Штефко і А. Д. Островського

Початковий період органогенезу 1 - ектодерма; 2 - мезодерма; 3 - ентодерма; 4 - нервова трубка; 5 - хорда; 6 - кишкова трубка; 7 - цілому.

Розвиток соматотипу людини із зародкових листків: ектодерма «кістки», ендодерма «жир», мезодерма «м'язи». ендоморф мезоморф ектоморф

Система соматотипування за Шелдоном: чистий ендоморф (7-1-1), чистий мезоморф (1-7-1), чистий ектоморф (1-1-7).

Характеристика конституційних типів людини за Шелдоном Бальна оцінка: 1 - дуже слабка; 2 - слабка; 3 - нижче середньої; 4 - середня вираженість компонента; 5 - вище середньої; 6 - висока; 7 - дуже висока.

Соматокарта за Б. Хітом і Л. Картером

Характеристика конституційної схеми М. В. Черноруцького

Оцінка соматотипу за М. В. Черноруцьким Оцінка за величиною індексу Пінье (І): I = L - (P + T), де L- довжина тіла стоячи, см; P - вага тіла, кг; T - окружність грудної клітини на видиху, см.

Особливості системи конституційної типології за В. П. Чтецовим, М. І. Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою Особливості системи є відмова від використання індексів, типологія ґрунтується на антропометричних, а не візуальних ознаках, а також на облік взаємної скоррелірованності компонентів тіла і окремих соматичних параметрів. Запропонована класифікаційна схема для діагностики соматичних типів при наступних вихідних припущеннях: схема повинна бути простою і доступною в практичній роботі, і тому загальне число основних і проміжних типів (без урахування мікро- і макроваріантів) не повинно перевищувати 15-20; набір ознак, використовуваних для виділення соматотипів, він не перевищував 20-25 вимірювальних ознак; описові (балові) ознаки в схему не включаються; набір ознак характеризує розвиток жирових, м'язових і кісткових компонентів ваги тіла у чоловіків, кісткових і жирових у жінок; індекси при аналізі соматотипів не застосовуються; ознаки розвитку голови і обличчя, так само як і пропорції тіла не враховуються; мова йде тільки про нормальних соматотипологічних (конституціональних) варіантах, патологічні типи повинні враховуватися окремо; виділяється також невизначений тип; фотографії при оцінці соматичного типу бажані, але не обов'язкові; комплекси ознак, що характеризують ступінь розвитку жирової, м'язової і кісткової тканин, мають більш-менш рівну значимість в конституціональній діагностиці.

Оцінка і визначення чоловічих конституцій за В. П. Чтецовим, М. І. Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою

Оцінка і визначення жіночих конституцій за В. П. Чтецовим, М. І. Уткіною і Н. Ю. Лутовіновою

Система В. Є. Дерябіна В.Є. Дерябін виділив три головних вектора соматичної мінливості, яка представляє тривимірний координатний простір: перша вісь описує мінливість загальних розмірів тіла (габаритні розміри скелета) по координаті макро- і мікросомії. На один її полюс потрапляють люди з малими загальними розмірами (мікросомія). З протилежного боку розташовуються індивіди з великими розмірами тіла (макросомія); друга вісь розділяє людей за співвідношенням м’язового і кісткового компонентів (що визначають форму рухового апарату) і має варіацію від лептосомії (ослаблений розвиток м’язового компонента в порівнянні з розвитком скелета), до брахісомії (зворотне співвідношення компонентів); третя вісь описує мінливість величини підшкірного жировідкладення різних сегментів тіла і має два крайніх прояви – від гіпоадіпозності (слабке жировідкладення) до гіперадіпозності (сильне жировідкладення).

Оцінка соматичного типу спортсменів за габаритними рівнями варіювання (Р. Н. Дорохов)

Трикутники соматотипування за Р. Н. Дороховим 1 – зона габаритного варіювання (соматотип); 2 – зона вираженості жирової маси; 3 зона вираженості – м’язової маси; 4 – зона вираженості – кісткової маси; 5 – зона вираженості пропорційності варіювання (пропорційності розвитку).