🗊Презентация Біохімічні механізми розвитку та зміни при карієсі. Роль фтору та інших мікроелементів в карієсрезистентності

Біохімічні механізми розвитку та зміни при карієсі. Роль фтору та інших мікроелементів в карієсрезистентності. Роль фізико-хімічних властивостей в процесі захисту зубів до карієсу.

Біохімічні механізми розвитку та зміни при карієсі Безперечним є положення, згідно з яким пусковим моментом у розвитку карієсу є зміщення рівноваги між процесом мінералізації і процесом демінералізації емалі в бік її демінералізації. Первинні осередки демінералізації емалі виникають, як правило, в ретенційних ділянках, в місцях затримки їжі і скупчення так званого «бактеріального» зубного нальоту, що містить карієсогенну кислотоутворюючу мікрофлору. При цьому на емалі формується зубна бляшка.

Мікроби зубного нальоту містять високоактивні ферменти, що розщеплюють вуглеводні залишки їжі, особливо інтенсивно - сахарозу. Сахароза їжі вибірково поглинається зубним нальотом і піддається дії ферменту сахарази зубного нальоту мікробного походження. При цьому утворюються фруктоза і глюкоза, які депонуються в складі зубного нальоту у вигляді специфічних полісахаридів фруктан-Левана і глюкана-декстрану, відповідно, значно збільшуючи масу зубного нальоту і створюючи сприятливе середовище для мікроорганізмів. Глюкан і фруктан в кінцевому підсумку сприяють утворенню зубної бляшки і прикріплення її до поверх емалі. Мікроби бактеріального зубного нальоту містять також повний набір високо активних ферментів катаболізму глюкози, особливо її анаеробного розпаду. У процесі розпаду глюкози утворюються різні органічні кислоти, серед яких переважає лактат.

При наявності вуглеводних залишків їжі, і особливо сахарози, їх розпад відбувається дуже швидко, в вигляді метаболічного вибуху, супроводжуючись утворенням великої кількості органічних кислот. Утворені кислоти, в разі їх недостатньої нейтралізації, локально знижують рН зубного нальоту до критичного рівня (нижче 5,0), розчиняють пелликулу і викликають осередкову демінералізацію емалі - першу стадію карієсу. На цьому етапі процес розвитку карієсу є оборотним, т. К. Можлива ремінералізація за рахунок перенасиченості ротової рідини фосфорнокальціевими солями і шляхом застосування реміналізуючих розчинів.

У виникненні каріозного процесу бере участь безліч етіологічних чинників, що дозволяє вважати карієс поліетіологічним захворюванням. Основними етіологічними факторами є: - мікрофлора порожнини рота; - характер і режим харчування, вміст фтору у воді; - кількість і якість слиновиділення; - загальний стан організму; - екстремальні дії на організм. Всі перераховані вище фактори були названі карієсогенними і розділені на загальні і місцеві, які відіграють важливу роль у виникненні карієсу.

Основною структурною одиницею емалі є емалева призма, що складається з кристалів апатитоподібної речовини. Є декілька різновидів апатитів: :          - гідроксиапатит — Са10(РО4)6(ОН)2, його вміст в емалі складає близько 75%;         - карбонатопатит — Са10(РО4)6СО3 — 12 %;         - хлороапатит — Са10(РО4)6Сl2 — 4 %;  - фторапатит Ca10(PO4) F2 — 1 % і ін.

Кожен кристал емалі має гідратний шар зв'язаних іонів ОН-, що утворюється на поверхні розділу кристал — розчин. Вважають, що завдяки гідратному шару здійснюється іонний обмін, який може протікати у вигляді гетеройонного обміну, коли іон кристалу заміщається іншим іоном середовища, і у вигляді ізоіонного обміну, при якому іон кристалу заміщається таким же іоном. Морфологічна структура і мінеральний склад емалі не постійні і можуть змінюватися під дією різних чинників: віку, особливостей мінерального обміну в організмі, складу і властивостей слини, характеру харчування і т.п.

Фізико-хімічна теорія карієсу Д.А. Ентіна (1928).  Ентін висунув теорію карієсу на підставі дослідження фізико-хімічних властивостей слини і зуба. Він вважав, що тканини зуба є напівпроникною мембраною, через яку проходять осмотичні струми, обумовлені різницею осмотичного тиску двох середовищ, що контактують із зубом: кров зсередини і слини зовні. На його думку, за сприятливих умов осмотичні струми мають відцентровий напрям і забезпечує нормальні умови живлення дентину і емалі, а також перешкоджають дії на емаль зовнішніх несприятливих чинників. У свою чергу доцентровий рух речовин, тобто від поверхні зуба до пульпи, вважалося патологічним і мало безпосередній зв’язок із захворюваннями нервової і ендокринної систем, спадковістю, порушенням мінерального обміну, умовами харчевання, побуту, праці, фізіологічних взаємин, що приводять до порушення, в системі пульпа – зуб – слина. За несприятливих умов відцентровий напрям осмотичних струмів ослабляється і набуває доцентрового напряму, що порушує живлення емалі і полегшує дію на неї шкідливих зовнішніх агентів (мікроорганізмів), викликаючи карієс. Негативні сторони теорії Ентіна: не знав, що при доцентровому перебігу речовин в емаль відбувається живлення емалі мінеральними солями із слини, і на цьому заснований метод екзогенної профілактики карієсу – покриття зубів фторлаком, нанесенням ремінерализуючих речовин (аплікації) на поверхню емалі з метою поповнити запас їх в емалі – ремтерапія; а також методика лікування карієсу у стадії плями: аплікації на уражену ділянку емалі ремінералізуючих речовин.  

Дякую за увагу!!!