🗊Презентация Давня казка

Підготувала учениця 8 класу Михнівської зш і-іііст. Марченко лідія Давня казка

Автор поеми Леся Українка-українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Народилася Лариса Петрівна Косач 25 лютого 1871року в місті Звягелі. Освіту здобувала в дома за програмою яку написала її мати Олена Пчілка. А поему «Давня казка» вона написала у 1893 році.

Історія створення «Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет. Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.

Аналіз вірша “Давня казка” Тема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту. Ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо). Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. Віршовий розмір: Чотиристопний хорей.

Художні засоби епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки. метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях. порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало. гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна. інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати. фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.

Композиція поеми “Давня казка” Твір складається з чотирьох розділів. Експозиція: знайомство з поетом. Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом. Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом. Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть.

Проблематика і мотиви твору роль митця в суспільстві;   служіння музі й народові;  суть людського щастя, вдячності;   воїни заради збагачення.

Особливість вірша В його строфах заримована лише половина рядків. Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду, Як я ними увінчаюсь То поетом вже не буду. Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.

Характиристика поета Упродовж всього твору Леся Українка показує поета у тісному зв’язку з життям і боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображує думки і погляди трудящих мас, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною». Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо

Риси характеру поета — гордий, впевнений у своїх діях і вчинках — стійкий, сміливий, мужній, відданий народові — нещасний, але талановитий — «…божа людина» — не вмів співати —«лиха не боюся» — «завжди вільний» — поважне ставлення до простого люду — на жорстокість відповідає добром — не приваблює золото, лаври.

Цитатна характеристика поета — Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів -не позичений, а власний. — Хоч не був він теж поганий, — От собі — людина божа! — Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати. — І не був поет самотнім, — До його малої хати Раз у раз ходила молодь ---Пісні слова вислухати. — Теє слово всім давало То розвагу, то пораду. — Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний — Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю.

Характеристика Бертольдо В образі графа Бертольдо Леся Українка показала ті ворожі народові сили, проти яких борються трудящі. Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах.

Риси характеру Бертольдо — «Лихий такий, крий боже» — гордий, завзятий, упертий — прагнення до збагачення — улесливий і підступний — корисливий — зневажливе ставлення до простого люду — «сліпа» любов до Ізідори — бездушний — лякливий, не сприймає революційних пісень.

Цитатна характеристика Бертольдо — Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже! Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий. — Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини… — Прощавай, дружино люба, Всі розкоші, всі вигоди! Все те треба проміняти На далекії походи. — О, тепер було у нього Срібла, золота багато! — Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку. — Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний. . — Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.. — Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю. — Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди.

Кінець Дякую за увагу!