🗊Презентация Екологія як наука. Основні завдання та структура сучасної екології

Екологія як наука. Основні завдання та структура сучасної екології Презентація Студентки СПГ-1 Вознюк Регіни

План 1.     Історія розвитку сучасної екології 2.     Визначення, предмет і завдання екології. 3.     Рівні організації живої матерії та структура сучасної екології. 4.     Методологічна основа екології.

Термін «екологія» Термін екологія походить від грецьких слів "ойкос" (житло, місце існування) та "логос" (вчення, слово). Цей термін введений німецьким зоологом Ернстом Геккелем у 1866 році. За Геккелем екологія - це пізнання економіки природи. 

Різні визначення екології Реймерс М.Ф. (1994)  "Современная экология - новий раздел знаний, наука о выживании в окружающей среде, фундаментальная основа для природоохранного и средоохранного знания... Для экологии характерен широкий, системный межотраслевой взгляд, она из строго биологической науки превратилась в значительный цикл знаний, вобрав в себя разделы географии, геологии, химии, физики, социологии, теории культуры, экономики даже теологии..."

Мойсеєв М.М. (1995) "Перед человечеством во весь рост поднимается проблема выживания — центральная проблема современной науки. Дисциплина, которая ее изучает, и носит название экология ".

Одум Ю. (1975) "Экология - биология окружающей среды". (1980) "Экология - междисциплинарная область знаний об устройстве и функционировании многоуровневых систем в природе и обществе в их взаимосвязи ". (1986) "Сегодня экология сформировалась в принципиально новую интегральную дисциплину, которая связывает физические и биологические явления и создает мост между естественными и общественными науками".

Сучасне визначення екології  Екологія – це наука про середовище нашого існування, його живі і неживі компоненти, взаємозв’язки, взаємодію між цими компонентами, а також про особливості взаємозв’язків і узгодження Стратегії природи та Стратегії людини, що має базуватися на ідеї самообмеженості, розумної коеволюції Техносфери та Біосфери.  

Завдання екології Основними завданнями екології як науки є: дослідження особливостей функціонування екосистем, взаємозв'язків компонентів природи і виявлення змін, що викликані антропогенним навантаженням; створення   наукової   основи   раціонального   використання природних ресурсів; прогнозування змін природи під впливом діяльності людини та виявлення меж трансформації природних екосистем людиною; розробка теоретичних основ охорони середовища існування людини та природи, збереження природного біорізноманіття тощо.

Предмет вивчення  Головним предметом вивчення сучасної екології є дослідження взаємозв'язку між суспільством і довкіллям, з метою збереження природи і створення сприятливих умов існування людини. Таким чином, предметом дослідження екології є детальне вивчення за допомогою кількісних методів основ структури та функціонування природних, природно-антропогенних та антропогенних екосистем, з метою розробки теоретичних основ їх охорони. Тому, будь-яка зміна середовища існування є компетенцією екології.

Рівні організації живої матерії Рівні організації живої матерії - це відносно гомогенні (одноманітні) біологічні системи, для яких характерний певний тип взаємодії елементів, — просторовий та часовий мірила процесів. Розрізняють такі рівні організації:  молекулярний,  клітинний,  органний,  тканинний  організмовий,  популяцій­но-видовий,  біогеоценотичний,  біосферний

Основні рівні організації з точки зору екології З екологічної точки зору найбільш доцільно розділяти три основних рівні організації живої матерії, зокрема: Організмовий рівень об'єднує живі організми - від одноклітинних до найорганізованих істот. Популяційний рівень об'єднує популяції живих істот, тобто сукупність особин одного виду в межах певного ареалу, де вони вільно розмножуються і можуть, практично, необмежено довго існувати. Біоценозний рівень організації об'єднує екосистеми всіх ступенів   складності,   незалежно   від   їх   просторових   і   часових параметрів чи місця знаходження.

Напрями екології Загальна екологія        Біоекологія        Соціоекологія               Прикладна (теоретична)     (Техногенна)   Аутекологія          екологія грибів      екологічна освіта             промислова   Демекологія         екологія рослин    екологічне право              транспортна   Синекологія         екологія тварин     урбоекологія                 агроекологія (Біоценологія)       екологія людини   екологічний аудит               медична   Глобальна            екологія мікро-     екологічний менеджмент    космічна екологія        організмів             екологія народонаселення   рекреацій-                                                                                                       ної справи

Методологічна основа екології Методологічну основу екології складають поєднання системного підходу, спостереження, експерименту, оцінки та моделювання. Методи екології прийнято поділяти на такі групи:   методи збору інформації;   методи обробки інформації;   методи інтерпретації отриманих результатів;   методи прогнозування та математичного моделювання.

Методи збору інформації Методи збору інформації, це і спостереження, і біоіндикація, і експеримент, і вимірювання параметрів стану довкілля. Вони є вкрай різноманітними і базуються на комплексній системі спостереження за станом навколишнього середовища, яку називають моніторингом. Принципи моніторингу довкілля систематизовано Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М (2004).

Принципи наукового дослідження Для наукового дослідження будь-який біологічний об'єкт потрібно кла­сифікувати, тобто визначити ступінь його подібності й відмінності від інших, порівнявши з ними. При цьому необхідно дотримуватись принципів: порів­нювати лише в межах певного рівня організації живої матерії (наприклад, мо­лекули з молекулами, клітини - з клітинами, екосистеми - з екосистемами то­що); на кожному рівні визначати належність об'єкта досліджень до тієї чи іншої групи (наприклад, органічних речовин - до білків, ліпідів, вуглеводів тощо) й порівнювати з іншими об'єктами в межах даної групи.

Інші методи Останнім часом набув широкого поширення метод спостереження -моніторинг - на популяційно-видовому, біогеоценотичному та біосферному рівнях. Він дає змогу не тільки визначати стан певних об'єктів, але й прогнозу­вати можливі зміни та аналізувати їхні можливі наслідки. Завдяки моніторингу є можливість розробляти заходи охорони окремих популяцій організмів, екосистем і біосфери в цілому. Експериментальний метод полягає у зміні дослідником будови об'єктів досліджень чи певних умов їхнього існування й спостереженні за наслідками цих змін. Експерименти бувають польові та лабораторні. Польові експерименти проводять у природних екосистемах. Лабора­торні - у спеціально обладнаних приміщеннях - лабораторіях.