🗊Презентация Екологічна етика

Екологічна етика: цінності «внутрішні» та «зовнішні»

Всі види живої природи, екосистеми, природні об’єкти так як і сама людина володіють притаманною їм внутрішньою цінністю. К.ХХ ст., Всесвітня Хартія Природи (2000р.), в якій наголошується «…будь-яка форма життя є унікальною і заслуговує на повагу, яка б не була її корисність для людини». Всемирная Хартия Природы, 2003 //Гуманитарный экологический журнал, спецвыпуск №5.- с.123

Два основних типи цінностей природи зовнішні цінності (інструментальні) поділяють на матеріальні (господарські і рекреаційні цінності) і нематеріальні (етичні, естетичні, релігійні, наукові і т.д.) внутрішні цінності

Матеріальні цінності: Господарська цінність - являє собою цінність, корисну для господарства людини; Рекреаційна цінність – пов’язана з туристичним, рекреаційним використанням природних територій.

Нематеріальні цінності: Історико-культурні цінності – цінність архітектурних пам’яток та об’єкти топономіки; Релігійна цінність – цінність відчуття дикої природи як священного простору, де проявляється свята сила; Естетична цінність – цінність краси дикої природи, що є вищим даром; Цінність «дикості» природи – цінність первозданної дикої природи та її охорони; Цінність спадщини – дика природа є ціннісної спадщиною не лише людини, а й будь-якого життя; Етична цінність – цінність природи, як джерела любові, поваги, добра і ін. це цінність можливості транслювати на природу свою турботу про благополуччя природи;

Символічна цінність – цінність природних кодових образів, для передачі різноманітних значень. Природа надихає людину на створення міфів, образів – висловлюючи свої ідеї, емоції, почуття, думки; Духовна цінність – цінність місця, де можна знайти момент поєднання з творчою силою природи, цінностями Землі, віднайти екологічну мудрість, спокій і духовність; Еталонна цінність – цінність якою володіє дика природа, як зразок. Порівнюючи природні еталони з територіями господарського користування, можливо завбачати різноманітні явища, які є важливими як для науки, так і для господарства;

Наукова цінність – цінність природи як ресурсу для наукових відкриттів, вивчаючи та спостерігаючи природу; Цінність свободи(волі) – цінність основного джерела інтелектуальної свободи, духовної волі як для людини, так і для будь-якого живого Іншого; Музейна цінність - цінність величезного синтетичного музею, який потрібен для подальшого розвитку людства; Виховна цінність – цінність виховання у людини почуття відповідальності, самосвідомості, терпіння і т.п.; Освітня цінність – цінність завдяки якій людина отримує інформацію про саму себе, своє місце та роль у світі розвиваючи розумові та художні здібності; Екологічна цінність – цінність, яка здатна забезпечити екологічну рівновагу на Землі, компенсувати антропогенне перетворення екосистем; Цінність підтримки життя – цінність, яка полягає у підтримці середовища проживання тваринного і рослинного життя для збереження різноманітності форм життя; Цінність захисту – цінність, яка слугує своєрідною віддушиною від індустріального суспільства; Цінність натхнення – цінність природи у наданні натхнення, народження думок та почуттів; Цінність захисту від хвороб – багато участків дикої природи слугують своєрідним захистом від вірусів та інфекцій; Неусвідомленні цінності – цінності, які знаходяться поза розумінням людського розуму, що ще потрібно оцінити та зрозуміти.

в ієрархії цінностей екологічна етика на найвищу сходинку ставить гармонійне і рівноправне співтовариство людей та інших живих та неживих компонентів природи.

Основою екологічної етики є визнання існування в основах світотворення природних сил, лише таке «одухотворене» відношення до природи робить можливим розуміюче відношення до природи Процес одухотворення або екологізації проявляє себе у наступному: -відношення до природних об’єктів визначається не матеріальними, економічними, правовими або релігійними настановами, а моральними нормами і принципами; - моральний обов’язок і докори сумління по відношення до природи стають частиною моральної свідомості, відбувається екологізація «традиційних» норм і принципів – «екологічна совість»; - поява нових моральних принципів завбачає виключення «старих» принципів корисності та цілевідповідності у відношенні з природою; Стає необхідністю обґрунтування і введення в дію морально-екологічного імперативу – об’єктивних вимог до людей, відповідальних за науково-технічний прогрес і використання його досягнень у практичних цілях;