🗊Презентация Грунтознавство та механіка грунтів. Лекція №1. Фізичні властивості ґрунтів. Фазовий склад грунтів та його характеристики

Вхідний контроль

Лекція №1 Фізичні властивості ґрунтів. Фазовий склад грунтів та його характеристики

План Структура дисципліни Література Ґрунт, як об’єкт транспортного будівництва (С/Р) Фізичні властивості грунтів Фазовий склад грунтів та його характеристики Походження нескельних ґрунтів (С/Р) Фазовий склад грунту і його характеристики

План вивчення курсу: План вивчення курсу: Курс розрахований на 1 семестр і складається з 18 годин лекції, та 36 годин (для БД т/ск), або 18 годин (для МТ), - лабораторних робіт. По закінченні курсу – залік для МТ, іспит для БД т/ск .

РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА ЕЛЕМЕНТАМИ ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ ПРИ ПОТОЧНОМУ ОЦІНЮВАННІ ЗНАНЬ РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА ЕЛЕМЕНТАМИ ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ ПРИ ПОТОЧНОМУ ОЦІНЮВАННІ ЗНАНЬ відвідування лекцій – 0,5 бала за 1 лекцію, активність на лекції – 2 бала за 1 лекцію, відвідування лабораторних занять – 0,5 бала за 1 заняття, активність на лабораторних заняттях – 1 бал за ретельність виконання робіт на занятті, захист лабораторних робіт - до 2 балів за 1 модуль, до 1 бала за 2 модуль, модульний контроль № 1 до 16 балів, модульний контроль № 2 до 17,5 балів наукова робота - до 15 балів. РАЗОМ 115 БАЛІВ

2. Література: Бабков В.Ф., Безрук В.М. – “Основи грунтознавства та механіки ґрунтів”, М., 1986. Зоценко М.Л., та ін. “Інженерна геологія, механіка ґрунтів, основи і фундаменти”. – К.: Вища школа,1992. – 404с. Конспект лекцій. Методичні вказівки з лабораторних робіт. Періодичні видання: Журнал “Основи, фундаменти та механіка ґрунтів”, Журнал “Автошляховик України”, Вісник НТУ та ін Нормативні документи. Інтернет-інформація.

3. Ґрунт, як об’єкт транспортного будівництва Ґрунтознавство та механіка ґрунтів– наукова дисципліна, яка вивчає фізичні та механічні властивості ґрунтів, а також процеси, що в них відбуваються під впливом природно-кліматичних факторів та навантажень відносно проектування, будівництва та експлуатації інженерних споруд. Грунтознавство та механіка ґрунтів є базовою дисципліною для наступного вивчення спеціальних дисциплін.

Мета вивчення дисципліни - засвоїти принципи визначення умов роботи ґрунту в основах інженерних споруд, методи визначення властивостей та прогнозування поведінки ґрунтів під дією навантаження шляхом проведення відповідних розрахунків, а також способи поліпшення ґрунту для підвищення опору дії навантаження. Мета вивчення дисципліни - засвоїти принципи визначення умов роботи ґрунту в основах інженерних споруд, методи визначення властивостей та прогнозування поведінки ґрунтів під дією навантаження шляхом проведення відповідних розрахунків, а також способи поліпшення ґрунту для підвищення опору дії навантаження.

На початку 21століття інженерними спорудами покрито біля 15% поверхні земної суші. В світі приблизно 1,5 млн км залізничних та 12 млн. км автодоріг з твердим покриттям. Будуються все більш високі будинки та важкі споруди. Споруди все більше заглиблюють в ґрунт.

Ґрунтом називають будь-яку гірську породу або відходи виробничої діяльності людини, які використовуються в будівництві як грунтова основа, середовище або матеріал. Ґрунтом називають будь-яку гірську породу або відходи виробничої діяльності людини, які використовуються в будівництві як грунтова основа, середовище або матеріал. Грунтова основа – частина грунтового масиву, яка безпосередньо через фундаменти будівельних споруд або через дорожнє чи аеродромне покриття сприймає навантаження деформується під його дією. Фундамент – заглиблена в ґрунт конструкція, влаштована між спорудою та грунтовою основою.

Вартість земляного полотна автомобільної дороги та аеродрому становить 20 – 30% від вартості дороги, при спорудженні земляного полотна середня дальність возки ґрунту 5 км і більше. Вартість земляного полотна автомобільної дороги та аеродрому становить 20 – 30% від вартості дороги, при спорудженні земляного полотна середня дальність возки ґрунту 5 км і більше. На підземну частину моста припадає приблизно 30% його вартості і 40% затраченого на будівництво часу.

4. Фізичні властивості грунту 4. Фізичні властивості грунту Фізичними називаються властивості, які характеризують склад і стан грунту (це - щільність, вологість, фільтраційна здатність і інші). Розділ даного предмету, що вивчає фізичні властивості грунту називається грунтознавство. Від фізичних властивостей залежать механічні властивості грунту.

Механічними називаються властивості, які характеризують поведінку грунту під дією навантаження. До механічних властивостей відносять деформативність (здатність змінювати розмір і форму під дією навантаження) і міцність (здатність протистояти дії навантаження без руйнування). Механічними називаються властивості, які характеризують поведінку грунту під дією навантаження. До механічних властивостей відносять деформативність (здатність змінювати розмір і форму під дією навантаження) і міцність (здатність протистояти дії навантаження без руйнування). Розділ даного предмету, що вивчає механічні властивості грунту називається механіка грунтів.

5. Фазовий склад грунту і його характеристики 5. Фазовий склад грунту і його характеристики До складу грунту входять три фази (компоненти), які знаходяться в різних агрегатних станах: твердому, рідкому, газоподібному. Тверда фаза представлена уламками гірських порід або окремих її мінералів, рідка – водою, газоподібна – повітрям. Трьохфазна система характерна для поверхневих шарів грунту в природному заляганні або насипі. Двохфазна: водонасичений грунт із заповненими водою порами на 95-98% (грунти нижче рівня ґрунтових вод); грунт, пори якого на 95-98% заповнені повітрям (висушений грунт). Однофазні грунти - грунти у вакуумі (наприклад, на Місяці).

Від вмісту фаз, їх властивостей і міжфазних взаємодій, залежать всі фізико-механічні властивості грунту. Від вмісту фаз, їх властивостей і міжфазних взаємодій, залежать всі фізико-механічні властивості грунту. При визначенні фазового складу грунту виходять із трьох основних показників: щільність грунту, щільність часток грунту, вологість грунту.

Основні показники фізичних властивостей грунту Основні показники фізичних властивостей грунту До основних показників грунту відносять: щільність грунту ρ, щільність часток грунту ρS, вологість грунту W. Вони є вихідними для розрахунку ряду інших показників фізичних властивостей грунту.

Щільність грунту – це маса грунту М в одиниці об’єму V, який він займає Щільність грунту – це маса грунту М в одиниці об’єму V, який він займає Щільність грунту використовується: при розрахунку тиску від вище розташованого грунту; визначенні просадки ґрунтового масиву під фундаментом; при інших розрахунках

Щільність часток грунту – це усереднена щільність матеріалу його часток. Щільність часток грунту – це усереднена щільність матеріалу його часток. Щільність часток залежить від мінерального складу ρS=2.60-2.85 г/см3 . В середньому ρS=2,7 г/см3 .

Вологість грунту – відношення маси води до маси твердих часток грунту Вологість грунту – відношення маси води до маси твердих часток грунту у %, або долях одиниці. Природна вологість піску – 1-36%, глини – 5-100%.

Похідні показники фізичних властивостей грунту Похідні показники фізичних властивостей грунту До похідних показників грунту відносять: щільність скелета грунту ρ d ; пористість грунту n; коефіцієнт пористості ; міра вологості Sr; вологоємкістю; об’ємна доля твердих часток Сs ; об’ємна доля води в грунті Сw ; об’ємна доля повітря в грунті Са.

Щільність скелета грунту (щільність сухого грунту) – відношення маси сухого грунту до об’єму , який займав грунт до висушування Щільність скелета грунту (щільність сухого грунту) – відношення маси сухого грунту до об’єму , який займав грунт до висушування гр/см3 Іншими словами – це маса твердих часток, зосереджених в одиниці об’єму сухого грунту. Змінюється в межах:

Застосування характеристики ρd для оцінки якості ущільнення грунту Застосування характеристики ρd для оцінки якості ущільнення грунту Щільність скелета грунту ρd залежить від щільності розташування часток та характеризує щільність упакування грунту. Тому використовується для оцінки якості ущільнення грунту при визначенні коефіцієнта ущільнення : де ρd - фактичне значення щільністі скелета грунту контрольованої проби; ρd max – максимальна щільність скелета грунту при стандартному ущільненні.

Пористість грунту n – відношення об’єму пор, заповнених водою і повітрям, до загального об’єму грунту Пористість грунту n – відношення об’єму пор, заповнених водою і повітрям, до загального об’єму грунту Зробимо викладки

Коефіцієнт пористості е – відношення об’єму пор, зайнятих водою і повітрям, до об’єму твердих часток: Коефіцієнт пористості е – відношення об’єму пор, зайнятих водою і повітрям, до об’єму твердих часток:

Міра вологості Sr – відношення об’єму води в порах до об’єму пор (включаючи об’єму води і повітря): Міра вологості Sr – відношення об’єму води в порах до об’єму пор (включаючи об’єму води і повітря):

Вологоємкістю грунту називається вологість при Sr=1: Вологоємкістю грунту називається вологість при Sr=1: де М0w , V w відповідно маса та обєм води, що повністю заповнює пори грунту За мірою вологості крупноуламкові і піщані грунти поділяються на: мало вологі : 0< Sr<0.5; водонасичені 0,8< Sr<1.

Об’ємна доля води в грунті Сw – відношення об’єму, зайнятого водою до об’єму грунту. Об’ємна доля води в грунті Сw – відношення об’єму, зайнятого водою до об’єму грунту.

Об’ємна доля повітря в грунті Са – відношення об’єму, зайнятого повітрям, до всього об’єму грунту. Об’ємна доля повітря в грунті Са – відношення об’єму, зайнятого повітрям, до всього об’єму грунту.

Приклад. Приклад. Дано: Щільність грунту ρ= 1,97 г/см3; Вологість W= 20%. Знайти: Щільність скелету грунту ρd, пористість n, ступіньвологості Sr і обємні долі фаз Сs ,Сw і Са. Рішення: приймаємо ρs = 2,7 г/см3, ρw = 1 г/см3, маємо W = 0,2.

(грунт насичений водою) (грунт насичений водою)

Приклади застосування грунту у транспортному будівництві Приклади застосування грунту у транспортному будівництві

Характерні ознаки неякісного земляного полотна і їх наслідки для транспортних споруд

6. Походження нескельних ґрунтів (С/Р) Нескельні грунти утворюються в наслідок руйнування скельних ґрунтів (гірських порід), що виходять на денну поверхню, а також наступного переносу та осідання. Природні процеси поступового руйнування і зміни складу та стану гірських порід на місці їх залягання називається вивітрюванням. Розрізняють фізичне, хімічне та біологічне вивітрювання. Всі види вивітрювання практично відбуваються одночасно.

Фізичне вивітрювання – руйнування порід під впливом зміни температури та дії води до дрібних частинок з розміром близько 0.1 мм. При цьому утворюються такі види частин: глиби, щебінь, жорства. Вони залишаються на місці або переносяться під дією льодовиків та води, набуваючи округлої форми. Утворюються із глиб – валуни, із щебеня – галька, а також більш мілкі – гравій, пісок. Мінералогічний склад вихідної породи не змінюється. Фізичне вивітрювання – руйнування порід під впливом зміни температури та дії води до дрібних частинок з розміром близько 0.1 мм. При цьому утворюються такі види частин: глиби, щебінь, жорства. Вони залишаються на місці або переносяться під дією льодовиків та води, набуваючи округлої форми. Утворюються із глиб – валуни, із щебеня – галька, а також більш мілкі – гравій, пісок. Мінералогічний склад вихідної породи не змінюється.

Хімічне вивітрювання відбувається за рахунок: Хімічне вивітрювання відбувається за рахунок: розчинення та видалення речовин водою, що знаходяться в породі; взаємодія речовин, які містяться в мінералах з киснем, вуглекислим газом та водою. З первинних мінералів (кварц, польовий шпат, слюда та інші) утворюються вторинні глинисті мінерали (монтморилоніт, каолініт, гідрослюди). В результаті хімічного вивітрювання утворюються найдрібніші частинки нескельного грунту – глинисті (менше 0.001мм). Глинисті частинки складаються із уламків первинних та вторинних мінералів.

Біологічне вивітрювання – відбувається під впливом рослин та мікроорганізмів. Механічна дія рослин проявляється за рахунок клиновидного втілення коренів і призводить до роздрібнення порід з розширенням тріщин, що підсилюється розгойдуванням високих дерев. Відмирання та розкладання рослин, накопичення органічних залишків – живильне середовище для мікроорганізмів, що додатково руйнують гірські породи. Біологічне вивітрювання – відбувається під впливом рослин та мікроорганізмів. Механічна дія рослин проявляється за рахунок клиновидного втілення коренів і призводить до роздрібнення порід з розширенням тріщин, що підсилюється розгойдуванням високих дерев. Відмирання та розкладання рослин, накопичення органічних залишків – живильне середовище для мікроорганізмів, що додатково руйнують гірські породи. Біологічне вивітрювання переважає при утворенні почви. Почви містять органічні залишки рослин та тварин у вигляді торфу або гумусу. Торф – маса залишків рослин, які розкладаються. Гумус – перегнійна сполука – результат біохімічних процесів.

В залежності від умов переносу та накопичення континентальні відкладення продуктів вивітрювання поділяється на: льодовикові, елювіальні, делювіальні, алювіальні, еолові та болотні. В залежності від умов переносу та накопичення континентальні відкладення продуктів вивітрювання поділяється на: льодовикові, елювіальні, делювіальні, алювіальні, еолові та болотні. Льодовикові відкладення – накопичились в результаті розповсюдження стародавніх льодовиків (морени), а також утворюються в горах при переміщенні льодовиків.

Елювіальні відкладення залишилися на місці вивітрювання. Це здебільшого неокруглі уламки, пісок та глина. Наприклад, в районі українського кристалічного щита в місцях виходу магматичних порід зустрічається елювій у вигляді жорстви (слабо зцементований матеріал із гострокутних зерен з розмірами 2…10 мм). Елювіальні відкладення залишилися на місці вивітрювання. Це здебільшого неокруглі уламки, пісок та глина. Наприклад, в районі українського кристалічного щита в місцях виходу магматичних порід зустрічається елювій у вигляді жорстви (слабо зцементований матеріал із гострокутних зерен з розмірами 2…10 мм). Міцність елювіальних відкладень залежить від ступеню вивітрилості. Широко використовуються в дорожньому будівництві для влаштування основи та покриття на місцевих дорогах.

Делювіальні відкладення – накопичуються на схилах підвищених місць та їх підніжжях в результаті змивання частинок атмосферними опадами. Найбільш поширеними відкладеннями є суглинки, що широко застосовуються для ґрунту земляного полотна. Делювіальні відкладення – накопичуються на схилах підвищених місць та їх підніжжях в результаті змивання частинок атмосферними опадами. Найбільш поширеними відкладеннями є суглинки, що широко застосовуються для ґрунту земляного полотна.

Алювіальні відкладення утворилися від дії води річок. Їх здебільшого представляють: пісок з включенням гальки (10-200 мм), гравій (2-10 мм), піщано-гравійна суміш. Алювіальні відкладення утворилися від дії води річок. Їх здебільшого представляють: пісок з включенням гальки (10-200 мм), гравій (2-10 мм), піщано-гравійна суміш. Алювіальні відкладення – якісний матеріал для шарів основи дорожнього одягу і широко використовується як місцевий матеріал для будівництва автомобільних доріг

Еолові відкладення утворилися в результаті дії вітру: дюни - піщані горби на берегах морів та озер; бархани –– в пустелях до 20м та більше. Еолові відкладення утворилися в результаті дії вітру: дюни - піщані горби на берегах морів та озер; бархани –– в пустелях до 20м та більше. В дюнах пісок із водяного басейну – округлий, чистий. В барханах – слабо округлий. Під дією вітру переноситься на 1-10 м в рік, засипаючи канали та будинки, оголюючи берегові опори мостів та шляхопроводів. Дюни закріплюють штучними насадженнями, а бархани – щитами або в’яжучими речовинами.

Широко розповсюдженими еоловими відкладеннями дрібних частинок є лес. Яскраво жовтий ґрунт із підгрупи пилуватих-глинистих частинок, який містить більше 50% по масі частинок розміром 0.05 – 0.001 мм (пилуватих). Вони слабо зв’язані карбонатом кальцію (10-20%) та солями, що легко розчиняються. Лес є дуже пористим (макропористий), при замочуванні дає просадку, а при водонасиченні може переходити в пливунний стан. Тому несе небезпечність просадки споруд. Широко розповсюдженими еоловими відкладеннями дрібних частинок є лес. Яскраво жовтий ґрунт із підгрупи пилуватих-глинистих частинок, який містить більше 50% по масі частинок розміром 0.05 – 0.001 мм (пилуватих). Вони слабо зв’язані карбонатом кальцію (10-20%) та солями, що легко розчиняються. Лес є дуже пористим (макропористий), при замочуванні дає просадку, а при водонасиченні може переходити в пливунний стан. Тому несе небезпечність просадки споруд.

Болотні відкладення утворюються: Болотні відкладення утворюються: в умовах вологого клімату (маса опадів більше за масу випаровування); в занижених місцях (береги озер, долини річок); в місцях виходу ґрунтових вод на схили підвищень. До болотних відкладень відносять мул та торф.

Мул – водонасичені сучасні відкладення водоймищ, які створились в наслідок мікробіологічних процесів. Прісноводний мул, який утворився на дні озер і містить більше 10% органічних речовин – сапропель. Мул – водонасичені сучасні відкладення водоймищ, які створились в наслідок мікробіологічних процесів. Прісноводний мул, який утворився на дні озер і містить більше 10% органічних речовин – сапропель. Торф – органо-мінеральний ґрунт, який утворився в результаті відмирання і неповного розкладу болотних рослин в умовах підвищеної вологості при недостачі кисню, з вагою долею органічних речовин не менше 50%. Мають низьку несучу здатність, високе стискання, нерівномірні осідання. Створення насипів на болотах – актуальна проблема дорожнього будівництва