🗊Презентация ЛІНГВІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТЕКСТУ

Лекція 9. ЛІНГВІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТЕКСТУ Підготував: доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Н.В. Руколянська

ПЛАН ЛЕКЦІЇ Експертиза як інструмент права. Види лінгвістичних експертиз.

Питання 1. Експертиза як інструмент права.

Провадження експертиз в кримінальному судочинстві регулюється: Конституцією України, Законом України «Про судову експертизу», КПК України, відомчими Правилами та інструкціями Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України з питань проведення експертизи. Основні характерні властивості експертизи: 1.Дослідження з використанням спеціальних знань. 2.Спеціальний суб’єкт експертизи. 3. Проведення дослідження з метою встановлення обставин, які мають значення для справи. 4.Експертиза проводиться у визначеній процесуальній формі. 5.Хід та результати експертного дослідження оформлюються спеціальним процесуальним документом – висновком експерта

Питання 2. Види лінгвістичних експертиз

Експертиза авторознавча – це вид криміналістичної експертизи. Основним завданням її є ідентифікація автора тексту. Під час цієї експертизи встановлюються деякі соціально-біографічні відомості автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функціональним стилем мови тощо). У межах авторської експертизи утворюється новий самостійний напрямок – криміналістична текстологія включає в себе методи і засоби лінгвістичного, почеркознавчого, фактографічного та інших досліджень. Експертиза авторознавча – це вид криміналістичної експертизи. Основним завданням її є ідентифікація автора тексту. Під час цієї експертизи встановлюються деякі соціально-біографічні відомості автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функціональним стилем мови тощо). У межах авторської експертизи утворюється новий самостійний напрямок – криміналістична текстологія включає в себе методи і засоби лінгвістичного, почеркознавчого, фактографічного та інших досліджень.

Судова лінгвістична експертиза – це напрямок судово-експертної діяльності, що формується, але вже є актуальним. У вітчизняній судовій практиці використовується назва «лінгвістична експертиза», а поряд з ним побутують назви: Судова лінгвістична експертиза – це напрямок судово-експертної діяльності, що формується, але вже є актуальним. У вітчизняній судовій практиці використовується назва «лінгвістична експертиза», а поряд з ним побутують назви: текстологічна, психолінгвістична, лінгвокриміналістична, юрислінгвістична, філологічна, мовознавча експертиза тощо.

Предмет лінгвістичних досліджень можна розглядати як фактичні дані про адресанта (автора, виконавця) тексту і про умови створення мовленнєвого повідомлення (мотивацію, мету, установку автора, відволікаючи чинники, спотворення відображеної у свідомості інформації тощо) – тобто, це інформація про учасників мовленнєвого акту, обстановку його протікання і співвіднесення його результату з дійсністю. Предмет лінгвістичних досліджень можна розглядати як фактичні дані про адресанта (автора, виконавця) тексту і про умови створення мовленнєвого повідомлення (мотивацію, мету, установку автора, відволікаючи чинники, спотворення відображеної у свідомості інформації тощо) – тобто, це інформація про учасників мовленнєвого акту, обстановку його протікання і співвіднесення його результату з дійсністю. Мета такої експертизи – показати суду і присяжним невловимі лінгвістичні прогалини в конкретних справах.

Типові питання лінгвістичної експертизи: Типові питання лінгвістичної експертизи: розтлумачити і пояснити значення та походження слів, словосполучень і фраз; проаналізувати основне та додаткове значення мовного знака, фрагментів або поєднання текстів; встановити авторство тексту, його новизни та творчої оригінальності; тлумачення спірних положень комерційних і некомерційних договорів, угод, меморандумів тощо для встановлення варіантів розуміння цих положень з погляду носія сучасної української літературної мови і які можливі варіанти; проведення досліджень товарних знаків, девізів, слоганів та інших комерційних найменувань на предмет їхньої відповідності нормам сучасної української літературної мови; встановлення текстуальних подібностей та їхньої унікальності, загальновживаності, прецедентності; дослідження текстового наповнення сайтів та сторінок в інтернеті тощо.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1996. – 224с. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1991. – 86с. Грушевський М. Про українську мову та українську справу. – К., 1907. – С.72. Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні // Урядовий кур’єр. 2000. – 20 квіт. (№73). Кацавець Р.С., Кацавець Г.М. Мова у професії юриста: Підручник.-К., 2007. Маляренко В.Т. Про мову кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №2. Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах та текстах: Навчальний посібник / Антоніна Семенівна Токарська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 272с. .