🗊Презентация Медсестринський процес при захворюваннях серцево-судинної системи в літньому і старческому віці. Лекція №2

План 1. Актуальність. 2. Вікові зміни серцево-судинної системи. 3. Артеріальна гіпертензія: вікові особливості перебігу, діагностики та лікування. 4. Атеросклероз й ішемічна хвороба серця (ІХС): чинники ризику, вікові особливості перебігу, діагностики та лікування. 5. Аритмії та блокади серця: вікові особливості перебігу, діагностики та лікування. 6. Хронічна серцева недостатність: вікові особливості перебігу, діагностики та лікування. 7. Особливості фармакотерапії у осіб похилого віку.

Вікові зміни серцево-судинної системи (1) Хвороби серця - найпоширеніша причина смерті у віці понад 65 років. Із віком серце людини стає значно уразливішим до хвороб. Структурні зміни включають поступову втрату м'язових волокон, інфільтрацію жирової та сполучної тканин. У серці відбувається поступове накопичення нейтрального гранульованого пігменту —ліпофусцину («пігменту старіння»), який складається з білків і ліпідів.

Вікові зміни серцево-судинної системи (2) Серце проявляє поступове зниження максимальної кількості крові, яка перекачується, приблизно удвічі від 20 до 90 років. Із віком виникає артеріосклероз, зниження пропускної здатності артерій, що вважається частиною старіння. Із віком кровоносні судини менш еластичними, їх стінки потовщуються з ростом сполучної тканини. Із віком виникає атеросклероз - відкладення інетрних матеріалів на стінці артерій, що заважає потоку крові.

Тиск крові з віком зростає, причому зростає, в основному, систолічний тиск. Тиск крові з віком зростає, причому зростає, в основному, систолічний тиск. Сповільнюється ритмічна робота серця: довшою стає систола.

ПЕРЕБІГ АГ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ Поєднання АГ із атеросклерозом судин і гіперкоагуляцією крові сприяють виникненню судинних катастроф: інфаркт міокарда ішемічний інсульт тромбоемболія серцева недостатність До ускладнень можуть призвести: неадекватні фізичні навантаження стресові ситуації метеорологічні умови

Літні люди дуже добре реагують зниженням АТ на обмеження споживання солі і зменшення маси тіла. Літні люди дуже добре реагують зниженням АТ на обмеження споживання солі і зменшення маси тіла. Стартові дози гіпотензивних препаратів становлять половину звичайної початкової дози. Титрування дози відбувається повільніше, ніж у інших хворих. Слід прагнути до поступового зниження артеріального тиску до 140/90 мм рт.ст. (при супутньому цукровому діабеті та нирковій недостатності цільовий рівень АТ - 130/80 мм рт.ст.) Необхідно враховувати вихідний рівень АТ, тривалість гіпертонії, індивідуальну переносимість зниження артеріального тиску. Супутнє зниження діастолічного АТ у хворих з ізольованою систолічною АГ не є перешкодою для продовження терапії.

Тіазидні діуретики та β-адреноблокатори та їх комбінації сприяють зниженню ризику серцево-судинних ускладнень і смертності, причому діуретики мають перевагу над β-адреноблокаторами. Тіазидні діуретики та β-адреноблокатори та їх комбінації сприяють зниженню ризику серцево-судинних ускладнень і смертності, причому діуретики мають перевагу над β-адреноблокаторами. Перевагу має використання амлодипіну порівняно з іншим антагоністом кальцію: тривалість дії амлодипіну складає 24 години, що сприяє однократному прийому на добу та забезпечує зручність у застосуванні. Інгібітори АПФ є препаратами вибору для осіб похилого віку з дисфункцією лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю, з супутнім цукровим діабетом. При непереносимості інгібітори АПФ можуть бути замінені антагоністами ангіотензинових рецепторів. α-адреноблокатори (празозин, доксазозин) не рекомендуються для лікування АГ у осіб похилого віку оскільки вони сприяють частому розвитку ортостатичних реакцій та збільшують ризик виникнення серцевої недостатності.

Вікові особливості перебігу ІХС (1) Літні люди складають більшість хворих на ІХС. Майже 3/4 випадків смерті від ІХС відбувається серед осіб старше 65 років. Майже 80% осіб, які померли від інфаркту міокарда, старше 65 років. Більш ніж у 50% випадків смерть осіб старше 65 років настає від ускладнень ІХС. У віці 70-75 років частота ІХС серед чоловіків і жінок однакова. Щорічна смертність від ІХС у віці 70-75 років становить 2-3%.

Вікові особливості перебігу ІХС (2) Атеросклероз відразу декількох коронарних артерій. Часто зустрічається стеноз стовбура лівої коронарної артерії. Часто зустрічається зниження функції лівого шлуночка. Часто зустрічаються атипова стенокардія та безбольова ішемія міокарда.

ІНФАРКТ МІОКАРДА (ІМ) (1) На догоспітальному етапі частіше зустрічаються астматичний чи аритмічний варіант ІМ. На фоні СН з’являються серцева астма і пароксизмальна тахіаритмія. Наявність одночасно таких синдромів і симптомів, як інсульт, транзиторна ішемічна атака, тромбоемболії, запаморочення, непритомний стан, діабетична кома утруднюють діагностику ІМ.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХСН В СТАРОСТІ  Основні причини розвитку: ІХС, АГ і хронічне легеневе серце. До 90 % всіх хворих на ХСН - особи віком понад 60 років. Частота її наростає з віком, коли вона стає основною причиною інвалідизації та смертності. ХСН в цьому віці частіше діагностують у жінок. Після 70 років зменшується смертність від ІМ, але збільшується від - ХСН і цереброваскулярної патології. Старіння серця супроводжується загибеллю кардіоміоцитів із формуванням дифузного та вогнищевого вікового кардіосклерозу, якому сприяють амілоїдоз, інфекції, алкогольна інтоксикація. Поступово компенсаторні механізми серця виснажуються.