🗊МІСЦЕ КОНФЛІКТІВ У ЛЮДСЬКОМУ СПІЛКУВАННІ Презентацію зробив: Гарасимів Віктор Вчитель: Осінчук Наталя Василівна

МІСЦЕ КОНФЛІКТІВ У ЛЮДСЬКОМУ СПІЛКУВАННІ Презентацію зробив: Гарасимів Віктор Вчитель: Осінчук Наталя Василівна

1. Поняття конфліктів, їх особливості Конфлікти між індивідами частіше за все засновані на емоціях і особистій неприязні, в той час як між груповий конфлікт звичайно носить безликий характер, хоч можливі і спалахи особистої неприязні. Конфліктний процес, що виник важко зупинити. Це пояснюється тим, що конфлікт має кумулятивну природу, тобто кожна агресивна дія приводить до дії у відповідь або відплати, причому більш сильному, ніж первинне.

Конфлікт Ситуація, набір обставин, при якій виникає: 1) зіткнення протилежних сторін, сил чи поглядів; Або має місце: 2) відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами; Або спостерігається: 3) внутрішній дискомфорт однієї особи.

2. Конфліктна ситуація, складові та етапи розвитку Першоджерелом конфлікту або умовою його виникнення вва­жається конфліктна ситуація - тобто, ситуація, у якій одна із скла­дових змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до за­гострення стосунків між конфліктуючими сторонами. Тут вступає у силу ще один з основних законів філософії - закон переходу кількісних змін у якісні. Конфлікт не виявляється доти, поки існуюча ситуація або влаштовує усі задіяні чи зацікавлені сторони, або ж ці сторони ще не в змозі вплинути на розвиток ситуації, не володіють достатнім по­тенціалом (тобто конфлікт прихований).

Конфліктна ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов'язкових елементів: • учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують не­схожі чи прямо протилежні цілі); • об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка); • рушійну силу - інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

3. Основні типи конфліктів Існує чотири основних типи конфлікту за змістом: а) внутрішньоособовий (конфлікт вимог). Його виявом є суперечність чи протилежність вимог, що ставляться до одного й того ж виконавця різними функціональними керівниками, яким він одно­часно підпорядковується. Причини такого конфлікту - недоліки у: сис­темі делегування повноважень, організаційній структурі, структурі апарату управління, несхожість стилів керівництва, конфлікт інтересів (ситуація, за якої працівник має приватний чи особистий інтерес, достатній для впливу, або цей інтерес чинить вплив на об'єктивне виконання працівником своїх службових обоє 'язків). б) міжособовий. Виникає при будь-якому розподілі: пов­новажень, ресурсів, робіт, обов'язків, завдань, активів, пільг, винаго­род; а також через несхожість характерів, знань, запитів, кваліфікації, можливостей, кругозору, кола інтересів, ставлення до праці та психо­логічної сумісності людей, що працюють разом; в) між особою та групою. Причини - дисбаланс, що існує між нормами групової поведінки та індивідуальними діями, по­глядами чи звичками окремої особи; невиконання або перевиконання обов'язків, недотримання неписаного внутрішнього розпорядку, що має силу закону у даному колективі, етики взаємин тощо; г) міжгруповий. Організації складаються з безлічі фор­мальних і неформальних груп, які просто не в змозі мирно співіснувати, оскільки всередині будь-якої групи постійно відбувається динамічний розвиток, змінюються цілі, завдання, що поступово вхо­дять у суперечки з аналогічними показниками інших груп.

Основними причинами конфлікту вважаються: • розподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендує на їх використання кілька сторін): • різниця у цілях (спеціалізація, конкретизація та дроблення на підрозділи передбачає їх різну стратегічну спрямованість); • взаємозалежність у досягненні результату (вимагає співробітницт­ва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими); • різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації): • незадовільні комунікації (відсутність повної та достовірної інфор­мації); • різниця у досвіді та манері поведінки; • різка зміна подій чи умов.

4. Способи вирішення конфліктів 1. ухилення - мається на увазі, що людина (група людей, під­приємство, складова соціуму), передбачаючи наперед загострення ситуації прагне уникати дій, які провокують інцидент. Така роль пасивного спостерігача притаманна особам, які не зацікавлені у змінах, прагнуть уникнути загострення суперечностей; 2. згладжування - тип поведінки, який має багато спільного з попереднім. При цьому не помічаються ознаки майбутнього конфлікту, йде активна профілактика його вияву, ліквідовуються чи завуальовуються суперечності сторін; 3. примус - контроль над ситуацією і регулювання її розвитку. При небажаному напрямі розвитку конфлікту, особа, яка наділена владою і повноваженнями втручається і силовими методами впливає на ситуацію, спрямовує конфлікт у бажане русло; 4. компроміс - тимчасове чи нейтральне вирішення проблеми, що умовно задовільняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті. Суперники (опоненти) йдуть на взаємні уступки, частково приймають точку зору іншої сторони або ж відкладають вирішення питання на майбутнє, залишаючи його відкритим; 5. вирішення конфлікту - найбільш бажаний і радикальний шлях розвитку ситуації. Сторони детально ознайомлюються з аргумен­тацією як "за", так і "проти", йдуть на взаємні уступки, вузлові питання вирішують колективним ухваленням рішень.

Методика вирішення конфлікту шляхом розв'язання проблеми Послідовність дій 1.Визначте проблему в категоріях цілей, а не рішень (тобто вста­новіть причину проблеми, а не зосереджуйтесь на боротьбі з її наслідками) 2.Після з'ясування суті проблеми, розгляньте варіанти її вирішення, які б влаштовували, певною мірою, всі зацікавлені сторони 3.Сконцентруйте увагу на проблемі, а не на власних якостях опонента 4.Створіть атмосферу довіри, поліпшивши інформаційний обмін і взаємний вплив 5.Під час спілкування прагніть досягти результату, при цьому не зда­вайте власних позицій, але й враховуйте конструктивні зауваження іншої сторони

Список використаної літератури Список використаної літератури 1. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения. Мысль, 1971.Ростов-на-Дону. Изд-во Рост.ун-та, 1976г. 2. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М., 1996, с.144. 3. Ковалев А.Г. Курс лекций по социальной психологии. М., 1994, с.153-154. 4. Конфліктологія / За ред. І.С. Веренко. - М., 1990