🗊 Патрік Зюскінд та його роман «Парфумер. Історія одного вбивці»

Патрік Зюскінд та його роман «Парфумер. Історія одного вбивці»

Зміст Патрік Зюскінд – німецький письменник, представник постмодерністської літератури. Твір, що приніс авторові світову славу. Проблематика роману П. Зюскінда «Запахи» Екранізація роману «Парфумер. Історія одного вбивці». Образ парфумера в романі-детективі Гренуй – злий геній.

Патрік Зюскінд – німецький письменник, представник постмодерністської літератури. Народився майбутній письменник 26 березня 1949 року в місті Амбах. Здобув музичну освіту. 1968 – 1974 роки – студіював історію у Мюнхенському університеті. Після закінчення університету працював у патентному відділі фірми «Сіменс», тапером у танцбарі, тренером по настільному тенісу, сценаристом на телебаченні. Протягом 1974 року Зюскінд відвідував лекції «Aix-En-Provоnсе» й удосконалював свої знання з французької мови, літератури й культури. Нині мешкає то у Франції, то в Німеччині

Творчість Патріка Зюскінда 1980 р. Перший успіх на театральній сцені прийшов з написанням одно-актного монологу «Контрабас». 1985 р. Побачив світ роман «Парфумер». 1987 р. Новела «Голубка. Три історії і одне спостереження». 1991 р. - «Історія пана Зоммера». Поступово Патрік Зюскінд стає відомим драматургом, прозаїком та автором сценаріїв. Його антигерої мають одну спільну рису, а саме: складнощі в життєвому пошуку й у спілкуванні з іншими людьми.

Твір, що приніс авторові світову славу

Проблематика роману П. Зюскінда «Запахи» Однією з найважливіших проблем творує є роль і місце визначної особистості в історії людства. Протягом розвитку цивілізації декому було, є і буде властивим тяжіння до відчуття винятковості власної особистості, до нестримного бажання стати господарем долі та думок інших. Історія засвідчує непоодинокі випадки, коли злий геній одних людей призводив до трагедій або до смерті інших. Проблема винятковості людської особистості в різні періоди історії цікавила філософів, психологів, письменників, літературознавців, політиків, соціологів. Такою особистістю, яка будь-якою ціною (і це жахливо!) хоче довести всім, що вона стоїть поза межами людської моралі та має право втручатися в життя інших, вважає себе людина з невисоким рівнем внутрішньої культури або психологічно неврівноважена.

Образ парфумера в романі-детективі Герой роману Жан-Батіст Гренуй відверта потвора, яку автор порівнює з кліщем: "...він був такий живучий, як витривала бактерія, і невибагливий, як кліщ, що сидить на дереві, існуючи завдяки одній крихітній краплині крові, яку здобув кілька років тому". І справді, він не тільки не мав особливого таланту, але - що значно гірше - не мав моральних засад, не мав совісті, не жалів нікого й не цінував чужого життя.

Байдужість Гренуя до інших людей вражає. Його цікавлять лише їхні запахи. Заради них він готовий на все, навіть на вбивство… Перший раз він убив у 1753 році під час святкування роковин коронації... Запах молодої дівчини поглинув його. Гренуй за всяку ціну хотів оволодіти ним, сама ж дівчина його не цікавила. Він убив і заволодів запахом. Ніщо не могло зупинити його. Бога для нього не існувало. Він був сам собі і Богом, і Сатаною, як він це довів у Грасі, підкоривши собі ціле місто. Байдужість Гренуя до інших людей вражає. Його цікавлять лише їхні запахи. Заради них він готовий на все, навіть на вбивство… Перший раз він убив у 1753 році під час святкування роковин коронації... Запах молодої дівчини поглинув його. Гренуй за всяку ціну хотів оволодіти ним, сама ж дівчина його не цікавила. Він убив і заволодів запахом. Ніщо не могло зупинити його. Бога для нього не існувало. Він був сам собі і Богом, і Сатаною, як він це довів у Грасі, підкоривши собі ціле місто. Гренуй, як губка, збирав, колекціонував запахи. Людина для нього - ніщо, запах - усе. "Маленький бридкий кліщ..., який зумисне стає маленьким і непомітним, щоб ніхто його не побачив і не розтоптав. Самотній кліщ, зосереджений у собі, сидить на дереві, сліпий, глухий і німий, і тільки принюхується..."

Якби ж то "тільки принюхується", а то ж набагато гірше - він убивав людей, убивав красу, аби витягти з неї запах. Якби ж то "тільки принюхується", а то ж набагато гірше - він убивав людей, убивав красу, аби витягти з неї запах. Але за свої вбивства він має бути покараний. І правосуддя над ним вершиться. Усе місто зібралося, щоб подивитися, як будуть страчувати це маленьке, бридке чудовисько, яке викинуло в обійми смерті декількох найкращих дівчат міста.

Екранізація роману «Парфумер. Історія одного вбивці»

Гренуй – злий геній

У мадам Гайяр

Життя Гренуя у майстерні чинбаря Грімаля

Дівчина з де Маре

У крамниці відомого парфумера Бальдіні

…зрештою усамітнюється на високій горі, де в шалених мріях проводить сім років.

Повернення відлюдника

Лора

Арешт Гренуя

Перед стратою

Поява Гренуя на площі

Під впливом парфумів

Париж. 25 червня 1767 року

Трагічна розв’язка

Використана література та Інтернет-ресурси Волощук Є. Зарубіжна література: Хрестоматія-посібник для 11-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Юридична книга, 2002. – 560 с.: іл., схеми. http://www.bakupages.com/encshow.php?cmm_id=69&id=91339&c=1655&lang=ru http://intelico.ru/countries/f http://www.kinoodessa.com/kiev/release/das_parfum.html http://sweetlips.viewy.ru/