🗊Презентация Предмет і метод історії економіки та економічної думки

Тема 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

План Об’єкт, предмет історії економіки та економічної думки. Значення і функції історії економіки та економічної думки. Етапи й напрями дослідження історії економіки та економічної думки. Методи вивчення курсу.

1. Об’єкт, предмет історії економіки та економічної думки Історія економіки та економічної думки є нормативною дисципліною у системі загальноекономічної підготовки, однак вона представлена у новому форматі, оскільки об'єднує близькі та споріднені курси.

Ця дисципліна досліджує: основні явища та процеси матеріального виробництва і найбільш знакові зрушення у їх розвитку; виявляє вплив на ці процеси відомих державних діячів та мислителів того часу; діяльність економічних організацій та шкіл і вироблену на їх основі господарську політику провідних держав світу та України, яка здійснювала очевидний вплив на прогрес людської цивілізації.

Метою дисципліни є: поглиблення вивчення та творче осмислення змісту, передумов та закономірностей еволюції світової економічної науки як цілісної системи економічних поглядів та ідей.

З огляду на це історико-економічна наука повинна:

оскільки об'єктом науки є все, на що спрямоване відповідне дослідження; оскільки об'єктом науки є все, на що спрямоване відповідне дослідження; а предметом — окремі аспекти, властивості, відносини, які становлять об'єкт конкретного дослідження.

Щоб переконатися в правильності останнього твердження слід розглянути сутнісні аспекти поняття «історія». Історія це: а) закономірний послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя; процес розвитку в природі і суспільстві; б) процес розвитку, зміна чого – не будь; події в процесі життя народу, його певної частини; в) наука про загальний розвиток того чи іншого народу, країни або всього суспільства; г) наука, що вивчає процес розвитку, послідовні зміни в природі та різних галузях виробництва, культури, науки та інше; д) сукупність фактів і подій, які належать до минулого.

Тому другою складовою історії економіки та економічної думки є економічна думка стосовно розвитку тих чи інших економічних процесів. Тому другою складовою історії економіки та економічної думки є економічна думка стосовно розвитку тих чи інших економічних процесів. Якщо виходити із сутності поняття «думка», що це відображення об’єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках на основі процесу мислення, то стає очевидним, що економічна думка є відображенням процесу історичного розвитку економіки в рамках певних економічних відносин.

В якості узагальнень по першому питанню зазначимо, що вище наведенні узагальнення і судження є достатньою підставою для розгляду процесу історичного розвитку економіки та економічної думки та якості Ії предмета. В якості узагальнень по першому питанню зазначимо, що вище наведенні узагальнення і судження є достатньою підставою для розгляду процесу історичного розвитку економіки та економічної думки та якості Ії предмета.

2. Значення і функції історії економіки та економічної думки Значення історико-економічної науки полягає не тільки у тому, що вона виявляє внутрішній зв'язок між окремими етапами еволюції господарської системи, визначає причини формування якісно нових процесів у господарській сфері суспільства.

Найважливішими функціями дисципліни є: освітньо-пізнавальна, акумулююча, пов'язана зі збором, вивченням та узагальненням економічних думок та ідей; підготовча, зорієнтована на засвоєння змісту базових економічних категорій, шліфування понятійного апарату; світоглядна, пов'язана зі збагаченням економічного світогляду, формуванням культури економічного мислення, таких його характеристик, як історизм, масштабність, свобода, реалізм, альтернативність тощо;

Функції історії економіки та економічної думки зумовлені тим, що ця наука є синтезом двох дисциплін. Тому й завдання можна розділити на спільні та окремі. Функції історії економіки та економічної думки зумовлені тим, що ця наука є синтезом двох дисциплін. Тому й завдання можна розділити на спільні та окремі.

До спільних завдань насамперед належать: показ нерозривного зв'язку історії економіки, історії економічної думки та економічної теорії як єдиної і взаємодоповнюючої історико-економічної науки; з'ясування суті, змісту та особливостей всіх явищ і процесів у господарській сфері та рівночасне вивчення основних тенденцій і чинників розвитку економічної думки; установлення логічних причинно-наслідкових зв'язків всіх явиш економічного життя відповідно до конкретних історичних періодів та виявлення наступності, взаємозалежності і відмінностей усіх наукових шкіл і течій, що виникали в науковій думці.

Специфічними для економічної історії є такі завдання: нагромадження інформації про господарське життя, її узагальнення та аналіз позитивного досвіду;

Своєю чергою окремими завданнями історії економічної думки є: розкриття змісту провідних економічних ідей, течій, теоретичних напрямків та шкіл на основі виявлення специфіки і особливостей їх методологічних принципів та теоретичних положень;

визначення основних напрямів сучасної економічної думки та пошук теоретичних джерел її розвитку, особливостей методологічних підходів; визначення основних напрямів сучасної економічної думки та пошук теоретичних джерел її розвитку, особливостей методологічних підходів;

Завдяки реалізації своїх функцій історико-економічна наука слугує не тільки теоретичною та інформаційною базою для інших споріднених дисциплін, вона дає студентам світоглядні основи, вміння аналізувати економічні процеси, виокремлювати позитивний досвід та ідеї. Завдяки реалізації своїх функцій історико-економічна наука слугує не тільки теоретичною та інформаційною базою для інших споріднених дисциплін, вона дає студентам світоглядні основи, вміння аналізувати економічні процеси, виокремлювати позитивний досвід та ідеї.

3. Етапи й напрями дослідження історії економіки та економічної думки Економічна історія та історія економічної думки мають давні традиції свого розвитку. В найдавніші часи вони з'являлись у формі переписів, повчань, літописних описів і містили загальну інформацію про кількість населення, придатного для війська, про майновий стан у державі тощо.

До питань аналізу економічних уявлень про минуле у своїх працях зверталися видатні дослідники свого часу: До питань аналізу економічних уявлень про минуле у своїх працях зверталися видатні дослідники свого часу: у XVII ст. — В. Петті; у XVIII ст. - А. Сміт, Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, Д. Рікардо, Дж.'Р. Мак-Куллох у XIX ст. - К.Маркс, Дж. С. Міль, Дж. К. Інгрем.

Більшість зарубіжних та вітчизняних учених дотримуються такої періодизації розвитку історії економічних учень: а) докласична економічна думка, яка охоплює економічні ідеї та погляди Стародавнього Сходу, епохи античності (осьового часу) та середньовіччя (зокрема меркантилізм); б) класична політекономія (починаючи з фізіократів);

в) альтернативні класичні школі як напрями економічної думки (історична школа, марксистська економічна теорія, економічні концепції соціал-демократії); в) альтернативні класичні школі як напрями економічної думки (історична школа, марксистська економічна теорія, економічні концепції соціал-демократії); г) неокласичний напрям економічної теорії (маржиналізм австрійської, лондонської, кембриджської та американської шкіл); д) економічні теорії XX — поч. XXI ст. (інституціоналізм, кейнсіанство, економічні теорії неолібералізму та неоконсерватизму, неоінституціоналізм, неокейнсіанство).

Найяскравішими представниками економічної історії, її основоположниками були:

У своєму розвитку «Економічна історія» як наукова дисципліна пройшла п'ять етапів, які містили такі напрямки: період становлення — з XVII і до середини XIX ст.; традиційна економічна історія (історія народного господарства) — з середини XIX ст. до кінця 50-х років XX ст. — як самостійна наука; нова економічна історія (кліометрія, історична економетрика) - кінець 50-х — 60-ті ч роки XX ст.;

вивчення довгострокових тенденцій розвитку економіки та економічного зростання — з кінця XIX ст. до 70-х років XX ст. Цей напрям функціонував як окремий в історіко-економічних дослідженнях паралельно до другого та третього етапів; вивчення довгострокових тенденцій розвитку економіки та економічного зростання — з кінця XIX ст. до 70-х років XX ст. Цей напрям функціонував як окремий в історіко-економічних дослідженнях паралельно до другого та третього етапів; історична економіка — з 70-х років XX ст. й до сьогодення — як синтез методів нової економічної історії та аналізу довгострокових тенденцій економічного розвитку.

Як спільна дисципліна історія економіки та економічних учень була введена в Україні для викладання студентам економічних спеціальностей у 2007 р. У контексті цієї дисципліни вивчають історію господарства та економічної думки України від найдавніших часів до сьогодення, що зумовлено необхідністю висвітлення і усвідомлення закономірностей і особливостей розвитку українських земель в умовах незалежної держави, яка стала рівноправним суб'єктом світової цивілізації. Як спільна дисципліна історія економіки та економічних учень була введена в Україні для викладання студентам економічних спеціальностей у 2007 р. У контексті цієї дисципліни вивчають історію господарства та економічної думки України від найдавніших часів до сьогодення, що зумовлено необхідністю висвітлення і усвідомлення закономірностей і особливостей розвитку українських земель в умовах незалежної держави, яка стала рівноправним суб'єктом світової цивілізації.

4. Методи вивчення курсу Методико-методологічні засади аналізу історії економіки та економічної думки вибудовуються на основі її завдань та місця в економічній теорії. Для теоретичної побудови історико-економічної науки використовуються провідні загальнонаукові та конкретно-історичні принципи і методи суспільних наук.

Основними методами економічного знання є: спостереження економічних явищ, аналіз даних економічної історії; економічний аналіз; статистичний аналіз; лабораторні та контрольовані експерименти.

1. Використовуваний метод системного аналізу передбачає розгляд кожного об'єкта як цілісного утворення, що має складну внутрішню структуру, елементи якої тісно взаємопов'язані. 1. Використовуваний метод системного аналізу передбачає розгляд кожного об'єкта як цілісного утворення, що має складну внутрішню структуру, елементи якої тісно взаємопов'язані.

3. У методиці традиційної економічної історії домінував метод індукції, метод виявлення причинно-наслідкових зв'язків і відносин на рівні виробничих систем. В міру вдосконалення економічних відносин, відбувалося поглиблення історико-економічного аналізу, системності дослідження, рівня інтегрованості та причинно-наслідкового механізму розвитку господарських утворень, що проявилося у застосуванні методів дослідження нової економічної історії. 3. У методиці традиційної економічної історії домінував метод індукції, метод виявлення причинно-наслідкових зв'язків і відносин на рівні виробничих систем. В міру вдосконалення економічних відносин, відбувалося поглиблення історико-економічного аналізу, системності дослідження, рівня інтегрованості та причинно-наслідкового механізму розвитку господарських утворень, що проявилося у застосуванні методів дослідження нової економічної історії.

4. Серед них переважають широке використання статистичних методів дослідження за допомогою електронно-обчислювальних машин, застосування економічної теорії для вивчення історії економіки та пояснення минулого, застосування факторного аналізу і принципу «за інших незмінних обставин». 4. Серед них переважають широке використання статистичних методів дослідження за допомогою електронно-обчислювальних машин, застосування економічної теорії для вивчення історії економіки та пояснення минулого, застосування факторного аналізу і принципу «за інших незмінних обставин».

6. Порівняльний метод розглядає зміст, структуру і методологію, позитивний та нормативний підходи різних наукових напрямів та шкіл і на цій основі виявляє критерії їх класифікації. 6. Порівняльний метод розглядає зміст, структуру і методологію, позитивний та нормативний підходи різних наукових напрямів та шкіл і на цій основі виявляє критерії їх класифікації.    

Рис.1. Принципи (методи) та їх наукове застосування

Велике значення має цивілізаційний підхід. Згідно з ним людство розглядається як єдине ціле, що утворює світові цивілізації. Самобутність кожної цивілізації та особливості суспільств, що входять до неї, взаємодія між цивілізаціями та суспільствами є фундаментальною характеристикою їхнього історичного розвитку. Велике значення має цивілізаційний підхід. Згідно з ним людство розглядається як єдине ціле, що утворює світові цивілізації. Самобутність кожної цивілізації та особливості суспільств, що входять до неї, взаємодія між цивілізаціями та суспільствами є фундаментальною характеристикою їхнього історичного розвитку.

В історико - економічній, соціологічній зарубіжній та вітчизняній науковій літературі утвердилась думка про існування двох типів цивілізацій, які характеризують східну та західну гілки розвитку людства. В історико - економічній, соціологічній зарубіжній та вітчизняній науковій літературі утвердилась думка про існування двох типів цивілізацій, які характеризують східну та західну гілки розвитку людства.

Історичний розвиток кожного суспільства зумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Урахування ролі цивілізаційних факторів розвитку суспільства є однією з основоположних вимог системно-синергетичного підходу до його вивчення. Історичний розвиток кожного суспільства зумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Урахування ролі цивілізаційних факторів розвитку суспільства є однією з основоположних вимог системно-синергетичного підходу до його вивчення.