🗊 Тема 1.5 Світовий ринок праці. Міжнародна трудова міграція. Сутність і види міжнародної трудової міграції. Особливості формува

Тема 1.5 Світовий ринок праці. Міжнародна трудова міграція. Сутність і види міжнародної трудової міграції. Особливості формування світового ринку праці. Міжнародні центри тяжіння робочої сили. Соціально-економічні наслідки трудової міграції. Державне і наддержавне регулювання міжнародної міграції робочої сили.

1. Міграція — це переміщення населення, особливо працездатного. Однак, поряд з працездатним населенням переміщуються їх сім'ї. 1. Міграція — це переміщення населення, особливо працездатного. Однак, поряд з працездатним населенням переміщуються їх сім'ї. Міграція робочої сили — переселення працездатного населення з одних держав (регіонів) до інших терміном більше, ніж рік, що викликана економічними та іншими соціально-політичними причинами. За географічною ознакою міграція поділяється на інтеграційну, внутрішню і зовнішню.

Внутрішня міграція — це переміщення працездатного населення та їх сімей в межах однієї країни. Внутрішня міграція — це переміщення працездатного населення та їх сімей в межах однієї країни. Зовнішня (міжнародна) міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення, що викликане причинами економічного характеру.

За напрямком руху основними сторонами міжнародної міграції є: За напрямком руху основними сторонами міжнародної міграції є: • еміграція — виїзд працездатного населення з країни для постійного чи строкового перебування в іншій країні; • імміграція — приїзд робочої сили в країну з-за кордону по квоті чи по запрошенню; • рееміграція — процес повернення працездатного населення за певних причин до своєї країни.

За формою міжнародна міграція поділяється на : За формою міжнародна міграція поділяється на : Трудова міграція — це пересування працездатного населення з метою отримання тимчасового або постійного місця роботи. Сімейна міграція — має в основному моральний і етичний характер та пов'язана зі з'єднанням сімей. Рекреаційна (ще називають заможна) пов'язана з відпочинком або з приводу стажування, науково-дослідної роботи, роботи, пов'язаної з переданням досвіду тощо. Туристична міграція перш за все характеризується задоволенням певних інтересів людей, подекуди з можливим відпочинком, обміном туристичними групами тощо.

Основними причинами, що зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є: Основними причинами, що зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є: 1) незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції; 2) стабільно високий рівень заробітної плати в основних імміграційних центрах; 3) порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції; 4) соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції; 5) природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції; 6) політичні причини; 7) воєнні причини; 8) релігійні причини; 9) національні причини; 10) культурні причини.

2. Міжнародна міграція являє собою стихійний процес розподілу трудових ресурсів у світі між національними та інтегральними ланками світового господарства. 2. Міжнародна міграція являє собою стихійний процес розподілу трудових ресурсів у світі між національними та інтегральними ланками світового господарства.

Перший центр тяжіння мігрантів сформувався в Західній Європі. Тут тільки у країнах Європейського Союзу нараховується 13 млн. мігрантів та членів їхніх сімей. Основну частину іммігрантів приймають Німеччина, Франція, Велика Британія, а також Бельгія, Нідерланди, Швеція та Швейцарія. Перший центр тяжіння мігрантів сформувався в Західній Європі. Тут тільки у країнах Європейського Союзу нараховується 13 млн. мігрантів та членів їхніх сімей. Основну частину іммігрантів приймають Німеччина, Франція, Велика Британія, а також Бельгія, Нідерланди, Швеція та Швейцарія.

Другий центр тяжіння трудящих мігрантів сформувався у 70-ті роки XX ст. в регіоні Близького Сходу. Нафтовидобувні країни притягують на промисли величезну кількість людей з Індії, Бангладеш, Пакистану, Йорданії, Ємену, а також із Греції, Туреччини, Італії. Частка іммігрантів у загальній чисельності робочої сили окремих країн Близького Сходу досить значна. Так, в Об'єднаних Арабських Еміратах вона становить 97 %, у Кувейті — 86,5 %, Саудівській Аравії — 40 %. Другий центр тяжіння трудящих мігрантів сформувався у 70-ті роки XX ст. в регіоні Близького Сходу. Нафтовидобувні країни притягують на промисли величезну кількість людей з Індії, Бангладеш, Пакистану, Йорданії, Ємену, а також із Греції, Туреччини, Італії. Частка іммігрантів у загальній чисельності робочої сили окремих країн Близького Сходу досить значна. Так, в Об'єднаних Арабських Еміратах вона становить 97 %, у Кувейті — 86,5 %, Саудівській Аравії — 40 %.

Третій центр імміграції робочої сили знаходиться у США. Історично трудові ресурси цієї країни склалися значною мірою за рахунок іммігрантів. Повоєнна імміграція до Сполучених Штатів Америки складалася з декількох етапів. Перший являв собою могутній європейський потік, коли з країн Західної Європи приїхало до США 6,6 млн. осіб. Другий розпочався в 1965 p., коли був прийнятий закон, що створив сприятливі умови для вихідців з Азії і Латинської Америки. З 1983 р. веде свій відлік третій етап, в якому віддається перевага емігрантам із Європи — Ірландії, Італії, Польщі, а також з Аргентини. Третій центр імміграції робочої сили знаходиться у США. Історично трудові ресурси цієї країни склалися значною мірою за рахунок іммігрантів. Повоєнна імміграція до Сполучених Штатів Америки складалася з декількох етапів. Перший являв собою могутній європейський потік, коли з країн Західної Європи приїхало до США 6,6 млн. осіб. Другий розпочався в 1965 p., коли був прийнятий закон, що створив сприятливі умови для вихідців з Азії і Латинської Америки. З 1983 р. веде свій відлік третій етап, в якому віддається перевага емігрантам із Європи — Ірландії, Італії, Польщі, а також з Аргентини.

3. Країни, що приймають робочу силу, отримують при цьому такі переваги: 3. Країни, що приймають робочу силу, отримують при цьому такі переваги: • внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентоспроможність товарів, які виробляються країною, що пов'язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили; • іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування; • при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку; • іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор у випадку кризи та безробіття;

Країни, що експортують робочу силу, також отримують цілий ряд як переваг, так і додаткових труднощів. До переваг можна віднести таке: Країни, що експортують робочу силу, також отримують цілий ряд як переваг, так і додаткових труднощів. До переваг можна віднести таке: експорт робочої сили є важливим джерелом надходжень ВКВ у країну. 2) експорт робочої сили означає зменшення тиску надлишкових трудових ресурсів і відповідно — соціальної напруженості в країні; 3) безкоштовне для країни-експортера навчання робочої сили новим професійним навичкам, знайомство з передовою організацією праці тощо.

4. Міжнародна практика регулювання міжнародної міграції робочої сили включає наступні рівні: 4. Міжнародна практика регулювання міжнародної міграції робочої сили включає наступні рівні: • національний — сукупність заходів окремої держави щодо здійснення міграційної політики у своїй країні; • міжнародний — система заходів міжнародних організацій щодо здійснення регулювання ММРС; • інтеграційний — методи, які застосовуються країнами-учасницями інтеграції щодо регулювання ММРС в рамках інтеграційного об'єднання.

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать: адміністративно-правові; економічні методи;

Рекомендована література: Рекомендована література: Основна: 1. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.:Кондор, 2008. – С. 257-270. 2. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. Ред. О.Г. Гупала. – К.: «Хай-Тек Прес», 2007. – С. 162-177. 3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5те вид., стер. – К.:Знання, 2004 – С. 223-233. 4. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – С. 123-131.   Додаткова: 1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка:Навч. Посіб. – К.:Знання, 2005 – С. 201-220.