Описание слайда:
До легкопоранених (легкохворих) відносять осіб, які мають легку механічну, термічну, радіаційну або іншу травму, тимчасово втратили боє- та працездатність, але зберегли здатність до самостійного пересування та самообслуговування, не мають виражених розладів життєво важливих функцій, у яких відсутні реальні загрози розвитку ускладнень, а лікування та реабілітація яких повинні бути завершені за термін до 60 діб, після чого вони будуть придатні до військової служби. До легкопоранених (легкохворих) відносять осіб, які мають легку механічну, термічну, радіаційну або іншу травму, тимчасово втратили боє- та працездатність, але зберегли здатність до самостійного пересування та самообслуговування, не мають виражених розладів життєво важливих функцій, у яких відсутні реальні загрози розвитку ускладнень, а лікування та реабілітація яких повинні бути завершені за термін до 60 діб, після чого вони будуть придатні до військової служби. Легкопоранені не повинні мати проникаючих поранень порожнин тіла (включно очного яблука та великих суглобів), пошкоджень магістральних судин та нервових стволів, переломів довгих трубчастих кісток, опіків 1 та 2 ступеня більш 10% поверхні тіла, глибоких термічних опіків. Військово-медична доктрина країн НАТО замість поняття “легкопоранені” передбачає поняття про медичні втрати, що можуть бути повернуті до строю (англ. – return to duty, тобто – поранені, які здатні повернутися до строю). Вони розподіляються тільки за термінами, що прогнозують, повернення у стрій.