🗊Презентация Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи: анатомо-фізіологічні дані; Гіперфункція гіпофіза

Лекція Лекція “Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи: анатомо-фізіологічні дані; Гіперфункція гіпофіза (аденоми гіпофіза- акромегалія, хвороба Іценко-Кушинга, гіперпролактинемія; Гіпофункція гіпофіза-гіпопітуїтаризм, нецукровий діабет, соматотропна недостатність« Завідувач кафедри, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Петро Миколайович Боднар

Класифікація аденом гіпофіза Shlomo Melmed та J. Larry Jameson (2006)

КЛІНІКА МНОЖИННИХ УРАЖЕНЬ ТУРЕЦЬКОГО СІДЛА

Акромегалія

Клінічні ознаки акромегалії Суб'єктивні: Укрупнення кінцівок 100% Зміна зовнішності 98% Головний біль 86% Парестезії 78% Згрубілий голос 76% Біль в суглобах, спині 68% Набряклість обличчя, рук 67% Зниження працездатності 62% Порушення менструального циклу 60% Об'єктивні: Укрупнення кінцівок 100% Укрупнення рис обличчя 100% Зміни на ЕКГ 88% Набряклість обличчя, рук 71% Збільшення щитовидної залози 70% Проксимальна міопатія 50% Метаболічні порушення 50-100%

Хвороба Іценко-Кушинга

Клінічні прояви хвороби Іценко-Кушінга

Основні клінічні синдроми хвороби Іценко-Кушінга Астеноневротичний синдром зустрічається у 96,6% і характеризується ураженням нервової та м’язової систем, слабкістю, зниженням працездатності, нестійким настроєм, розладами психіки. Гіпертензивний синдром з частотою 91,4% характеризується стійкою артеріальною гіпертензією з властивими їй ускладненнями та наслідками. Остеопоротичний синдром зустрічається у 88,4% і проявляється болями в кістках, системним остеопорозом. Диспластичне ожиріння виявляється у 93,6% і характеризується нерівномірним розподілом жирової клітковини. Порушення статевої функції спостерігається у 72% хворих і проявляється аменореєю, неплідністю, галактореєю – у жінок та імпотенцією у чоловіків. Дерматологічний синдром є одним із характерних зовнішніх проявів хвороби Іценка – Кушінга і зустрічається у 54% хворих. Порушення толерантності до глюкози або цукровий діабет мають місце у 35 – 62% усіх випадків.

Зовнішні прояви хвороби Іценко – Кушінга

Класифікація гіпопітуітаризму I. По розмірам ураження виділяють : Ізольований гіпопітуітаризм – зниження секреції одного тропного гормона гіпофіза (гонадотропний гіпогонадизм, недостатність соматотропна). Частковий (парціальний) гіпопітуітаризм – поєднане випадіння двох, трьох але не всіх тропних гормонів аденогіпофіза. Тотальний гіпопітуітаризм (пангіпопітуітаризм) – повна недостатність тропних гормонів. Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність – поєднання гіпопітуітаризму та нецукрового діабету. II. По етіологічному принципу: Первинній – той, що виникає внаслідок ураження аденогіпофіза Вторинний – той, що виникає внаслідок ураження гіпоталамусу та зниження його регулюючого впливу на функцію гіпофізу. III. По часу виникнення: Вроджений гіпопітуітаризм Набутий гіпопітуітаризм

Причини гіпопітуїтаризму Первинні: Пухлини Ішемічний некроз гіпофізу Крововиливи у гіпофіз Ятрогенний (опромінення, операція) Синдром "пустого" турецького сідла Аутоімунний гіпофізит Інфекційні захворювання Інфільтративні ураження Генетичні та метаболічні розлади Вторинні: Руйнування ножки гіпофізу (здавлення пухлиною, операція) Ураження гіпоталамусу (травма, ятрогенні, запалення, токсичні, психосоматичні, ідіопатичні)

Клінічна характеристика гіпопітуітаризму

Класифікація нецукрового діабету

Соматотропна недостатність Гіпофізарний нанізм (первинна патологія гіпофізу) Гіпоталамічний (церебральний) нанізм Тканинна резистентність до соматотропіну Соматогенний нанізм Сімейно-конституційний нанізм Тиреогенний нанізм Деприваційний нанізм (психогенне відставання у рості) Хромосомні та генетичні захворювання (синдром Шерешевського-Тернера, ін.)