🗊Презентация Захворювання наднирників

КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ З МЕДИЧНОЮ ГЕНЕТИКОЮ ТЕМА ЛЕКЦІЇ: “Захворювання наднирників”

АФО наднирників Наднирники – парні залози внутрішньої секреції, що розташовані над верхніми полюсами нирок. Складаються з мозкового та коркового шарів. Гормони кори наднирників регулюють усі види обміну речовин: вуглеводного та білкового (глюкокортикоїди – гідрокортизон), водно-сольового (мінералокортикоїди – альдостерон), впливають на статеву функцію (андрогени, естрогени), функцію нирок, кров’яний тиск, імунний захист, опір організму до шоку, коливань температури). У мозковому шарі синтезуються катехоламіни (дофамін, адреналін та норадреналін), які впливають на глікогеноліз, ліполіз, глюконеогенез.

Класифікація А. Захворювання коркового шару наднирників: І. Гіперкортицизм: Хвороба Іценка-Кушинга. Кортикостерома. Андростерома. Кортикоандростерома. Кортикоестрома. Гіперальдостеронізм (синдром Кона): а) альдостерома; б) гіперплазія клубочкової зони наднирників.

Класифікація ІІ. Гіпокортицизм: Гостра недостатність кори наднирників. Хронічна недостатність кори наднирників (аддисонова хвороба). Кальцифікація наднирників. Гіпоальдостеронізм. ІІІ. Вроджений адреногенітальний синдром. В. Захворювання мозкового шару наднирників: Феохромоцитома. Феохромобластома.

Адреногенітальний синдром (АГС) (вроджена гіперплазія наднирників) Спадкове захворювання, пов’язане з порушенням біосинтезу кортикостероїдів внаслідок вродженого дефіциту ряду ферментів наднирників. Класифікація: Недостатність 21-гідроксилази: класична форма (солевтрачаюча), вірильна, некласична (набута або пізня). Недостатність 11-гідроксилази (гіпертонічна форма).

Класична форма АГС Відбувається повний блок продукції 21-гідроксилази, що призводить до призводить до зниження секреції кортизолу та альдостерону, які в свою чергу призводять до гіперпродукції гідроксипрогестерону, що призводить до порушення обміну електролітів (посилене виведення натрію та хлору, гіперкаліємія).Через підвищену продукцію андрогенів та АКТГ виникає вірилізація. Клінічні прояви: -початок з перших днів життя, інколи – на 4-5 тижні; -блювання, не пов’язане з прийомом їжі, іноді фонтаном; часті зригування; -відсутність прибавки маси тіла, схуднення; -діарея; -поліурія; -в’ялість, відмова від їжі; -ексикоз, гіповолемія, дегідратація; -аритмії; -ознаки вірилізації (несправжній жіночий гермафродитизм, у хлопчиків – збільшення статевого члену та пігментація шкіри калитки).

Дігностика солевтрачаючої форми АГС -клінічні ознаки вірилізації; -прискорений статевий розвиток; -прискорення строків скостеніння; -у крові – збільшення вмісту К, зменшення вмісту Na та Cl, гіпоглікемія, підвищення рівню 17-гідроксипрогестерону; -підвищення добової екскреції Na, Cl та 17-КС;

Лікування солевтрачаючої форми АГС Лікування гострої наднирникової недостатності (0,9 % NaCl + 5% глюкоза (на кожні 100 мл ізотонічного розчину додають 12 мл 40 % глюкози), із розрахунку 40-60 мл/кг / добу; 10 % альбумін 10 мл/кг); Протипоказані розчини, які містять калій; Гормонозамісна терапія – кортизол (гідрокортизон) 50-75 мг/добу, потім 15-20 мг/кг/добу (4-5 мг/кг по преднізолону). При покращенні стану дозу знижують до ½ від початкової (гідрокортизон – 20 мг/добу або преднізолон – 5 мг/добу. Підтримуюча доза гідрокортизону до 5 років – 10 мг/добу, 5-12 років – 15 мг/добу, після 12 років – 20-30 мг/добу. Мінералокортикоїди (ДОКСА) – 2-4 мг/добу в/м, поступово, при стабілізації стану, переходять на флудрокортизон 0,1 мг/добу. Критерії адекватності гормонотерапії: нормалізація фізичного та статевого розвитку, швидкості приросту кісткового віку, рівня електролітів у крові, добової екскреції 17- КС та 17-гідроксипрогестерону в крові.

Вірильна форма АГС Виникає частковий дефіцит 21-гідроксилази, продукція кортизолу незначно знижена або не порушена. Натрійуритичний ефект 17-оксипрогестерону нівелюється завдяки посиленню продукції альдостерону (КОС компенсований, рівень реніну в плазмі крові підвищений). За рахунок підвищеної продукції АКТГ відбувається утворення значної кількості андрогенів (ознаки вірилізації)

Клінічні прояви вірильної форми АГС при народженні у дівчат зовнішні статеві органи мають вигляд чоловічих: гіпоспадія, пуста калитка, внутрішні статеві органи залишаються жіночими; у хлопчиків – збільшення статевого члену, пігментація калитки; прискорений ріст дитини із зміною пропорцій тіла в бік маскулінізації; кістковий вік випереджає хронологічний до 5-7 років на 100%, в 9-13 років ріст закінчується внаслідок раннього закриття зон росту; ранній статевий розвиток.

Діагностика вірильної форми АГС -ознаки вірилізації, значне прискорення кісткового віку; -підвищення добової екскреції 17-КС; -підвищений вміст тестостерону та 17-гідроксипрогестерону в добовій сечі. Лікування -кортизол до 2 років – 30 мг/добу (7,5 мг преднізолону), 2-6 років – 50 мг/добу (10 мг преднізолону), для дорослих – 100 мг/добу (20 мг преднізолону).

Набута форма АГС Виникає у підлітків та дорослих. Спостерігаються симптоми надлишку андрогенів (нерегулярні менструації, гірсутизм, вугровий висип). Діагностичні критерії: -підвищений вміст 17-гідроксипрогестерону в крові після введення АКТГ. Лікування: Замісна терапія глюкокортикоїдами у вікових дозах.

Гіпертонічна форма АГС Спостерігається дефіцит 11-гідроксилази, що призводить до гіперпродукції андрогенів та дезоксикортикостерону (має мінералокотико-стероїдну дію), що призводить окрім ознак вірилізації, до затримки натрію та розвитку стійкої АГ. Клінічні ознаки: -системна гіпертензія (ступінь її залежить від тяжкості захворювання); -порушення з боку серцево-судинної системи, обумовлені тривалою гіпертензією та гіпокаліємією; -загальна вірилізація; -можливий розвиток гіпертензивного нефросклерозу та ангіопатії сітківки.

Діагностика гіпертонічної форми АГС -вірилізація; -прискорені строки росту, статевого розвитку та кісткового віку; -стійка гіпертонія; -у крові – гіпернатріємія, гіпокаліємія, підвищення рівня 11-дезоксикортизолу; -підвищення добової екскреції 17-КС. Лікування Замісна гормонотерапія глюкокортикоїдами у вікових дозах.

Гостра наднирникова недостатність ГНН – синдром Уотерхауза-Фрідеріксена – розвивається внаслідок різкого зниження або повного виключення функції кори наднирників. Етіологія: -крововилив у кору наднирників (у новонароджених при гіпоксії та пологовій травмі, гострих інфекційних захворюваннях (грип, скарлатина, дифтерія), сепсисі (стрептокок, менінгокок); -ускладнення хронічної наднирникової недостатності (провокуючі фактори – соматичні захворювання, травми, операції, стреси).

Гостра наднирникова недостатність (адреналовий криз) Клінічні прояви: -в’ялість, блідість, відмова від їжі; -підвищення температури тіла; -ціаноз шкіри, волога, мармуровий відтінок; -пульс слабий, частий, задишка; -клоніко-тонічні судоми, менінгеальні симптоми (ліквор в нормі); -швидко розвивається гіпотонія, адинамія, втрата свідомості, колапс; -зменшення діурезу до анурії; -розвиток ДВЗ-синдрому (крововиливи в шкіру); -у більш старших дітей – сильний головний біль, нудота, біль у животі, різка гіпотонія, швидко розвивається колапс.

Гостра наднирникова недостатність Лікування -регідратація та корекція електролітних розладів (5 % глюкоза +фізіологічний розчин). При стабілізації стану інфузійну терапію припиняють; -глюкокортикоїди - гідрокортизон 5-10 мг/кг(1/2 дози вводять в/в та ½ дози – в/м) з поступовим зниженням дози кожні 6 годин. При стабілізації стану ГК приймають per os – кортизон – 5-20 мг кожні 8 год. Підтримуюча доза для дітей до 1 року – 5 мг 2 рази/добу, для підлітків – 15 мг 2 рази/добу; -при порушеннях мікроциркуляції – плазма або 10 % альбумін 5-10 мл/кг/добу; -мінералокортикоїди - ДОКСА 1-5 мг/добу в /м. Підтримуюча доза – флудрокортизон по 0,1 мг/добу. Після гострого періоду хворі постійно отримують замісну терапію альдостероном та кортизолом.

Хронічна наднирникова недостатність Класифікація: І. Первинна (хвороба Аддисона, “бронзова” хвороба)– внаслідок деструкції тканини наднирників. Вроджена. Набута. ІІ. Вторинна – внаслідок зниження секреції АКТГ та атрофії кори наднирників.

Хвороба Аддисона Етіологія: -гіпоплазія кори наднирників (синдром Карпентера); -часто – фіброз, атрофія коркового шару надниників, кальциноз, кістозне перетворення; -сімейна форма відсутньої відповіді на АКТГ; -крововилив у наднирники; -генералізований сепсис; -аутоімунний характер; -туберкульоз (10 %); -адренолейкодистрофія – спадкове порушення метаболізму довгих ланцюгів жирних кислот, що призводить до неврологічного погіршення та наднирникової недостатності; -після припинення медикаментозної стероїдної терапії внаслідок пригнічення секреції АКТГ.

Хвороба Аддисона Клінічні прояви: -загальна слабкість та втомлюваність спочатку у другій половині дня, потім зранку; втрата апетиту; схуднення; -зниження м’язової сили, астенія; -блювання, діарея, зневоднення; -зниження АТ, можливий колапс; -пігментація шкіри – частіше генералізована, колір від світло-коричневого до темно-бронзового. На відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, кисті рук ) більш виражена. С-м “брудних ліктів”. Окремі темні плями на слизових оболонках, язиці, яснах. Посилення пігментації в області статевих органів, сосків молочних залоз та в місцях тертя;

Хвороба Аддисона Клінічні прояви: -порушення з боку ЦНС – запаморочення, зниження пам’яті, порушення сну, байдужість до оточуючого. Через декілько років можливий розвиток двостороннього спастичного паралічу, геміпарезу, порушення слуху, пірамідних шляхів, деменція; Несвоєчасна діагностика та неадекватне лікування можуть сприяти розвитку адреналового кризу (гострої наднирникової недостатності).

Хвороба Аддисона Лабораторні дані: -аналіз крові клінічний – анемія, еозинофілія, лімфоцитоз; -аналіз крові біохімічний – зниження рівню глюкози, хлору та натрію; збільшення залишкового азоту, сечовини та калію; -зниження 17-КС у сечі; -аналіз сечі клінічний – поліурія, гіпостенурія, протеїнурія.

Лікування Головна роль – замісна терапія. Глюкокортикоїди - преднізолон (частіше використовують, достатній ефект, менше ускладнень) per os по 2,5-10 мг, дексаметазон по 0,25-0,75 мг, кортизон по 10-50 мг. -Мінералокортикоїди – дезоксикортикосстерон-ацетат (ДОКА) – відновлює рівновагу солей, підвищує АТ, збільшує об’єм плазми. Застосовують в/м 0,5 % р-н по 0,5-2,0 мл/добу аботаблетки сублінгвально 0,005 г 1-3 рази на добу.

Дякую за увагу!